Відома інстамама ділиться корисними порадами про те, як варто і не варто виховувати та розвивати дітей до 3 років. Що саме потрібно дитині найбільше — звичайно, батьківська любов, увага, розуміння та підтримка. Це запорука успішного майбутнього вашого малюка, саме це зробить його щасливим генієм.
Іноді мені хочеться повернутися в минуле, зустріти себе до народження дітей, всю таку зайняту і втомлену, і вставити їй… мізки
Знаєте, яку першу книгу я прочитала, коли була вагітна вперше? Хіт від Масару Ібукі «Після трьох уже пізно». Поки я не мала дітей, інформація з цієї книги здавалася мені просто чудовою! Там батьки, що люблять, цілими днями займаються з дітьми, а однорічні малюки грають на скрипці і говорять іноземною мовою. Звучало привабливо. А головне – легко! Просто займайся зі своєю дитиною, і вона виросте генієм!
А потім народився Діма. Він не спав, кричав, не брав груди, мучився кольками та зубками. Точніше, він спав — після двогодинних заколисань у мене на руках і приблизно двадцять хвилин. Після чого прокидався, репетував, і треба було знову заколисувати. Ми з чоловіком відповідно теж не спали, не встигали їсти… Ми скочувалися у величезну депресію під назвою «Діти: очікування та реальність». Щодня я плакала — чи то від втоми, чи то від вибуху післяпологових гормонів, чи то від безпорадності у спробах щось змінити.
Але паралельно з цим я згадувала про ту книгу, де «після трьох вже пізно», і відчувала величезне почуття провини — адже поки що у інших батьків діти з трьох місяців розучували картки зі словами, а в рік уже говорили двома мовами та грали на скрипці я просто намагалася вижити. Намагалася хоч трохи поспати, намагалася посміхатися, коли немовля істерить годинами. Які там скрипки та мови? Мені б первинні потреби вгамувати (сон, їжа, голову вимити). Але всі мої думки були про те, скільки ж пропускаю. Адже після трьох уже пізно!
МАРАФОН НА ТЕМУ: ЯК ВСЕ ВСПІТИ
І ось я, невиспана, мучила такого ж невиспаного немовля читанням Пушкіна, в рік водила на заняття, в півтора тягала по неврологам, остеопатам, гомеопатам, педіатрам з благанням «Зробіть що-небудь, щоб він заговорив!»
А ще я постійно намагалася його виховувати. А як же не виховувати? Мусить дитина в рік знати слово «Не можна»! Повинне вже пісяти в горщик і збирати свої іграшки! А як же? І тільки потім, через кілька років, я дізналася, що ДО ТРЬОХ ЩЕ РАНО!
Поспішати не треба!
- До трьох років дитина не розуміє зв’язку «причина – наслідок», не має абстрактного мислення, не контролює себе та свої дії.
- Неслухняність до 3 років – це хороша поведінка, не шкідливість, не маніпуляція. Це незрілий мозок!
- Сон, харчування та любов – ось формула, як виростити генія. А не англійська, енциклопедії, скрипка та картки Домана.
- Побережіть нерви – вони вам знадобляться після трьох років.
СЕКРЕТ ЩАСТЯ
Я глибоко переконана, що батьки повинні пустити всі свої сили не на виховання та розвиток дитини, а на власну адаптацію до нових умов життя.
Повірте, якщо ви освоїте ці чотири пункти, то ваша дитина сама по собі, без жодних карток і скрипок буде відмінно розвиватися відповідно до свого віку. Її мозок буде достатньо відпочивати під час сну, нервова система не буде перевантажена, її тіло отримає якісне харчування, її батьки будуть щасливими, люблячими і ресурсними, вони почнуть із задоволенням проводити час з малюком, від душі з ним гратися і веселитися, носити на руках, цілувати, обіймати. Більше нічого для розвитку немовляти і не потрібно!
Дуже показовий експеримент провів Гарольд Скілз із двома групами розумово відсталих дітей із спеціального дитячого притулку. Малюків експериментальної групи у віці трьох років віддали під опіку розумово відсталих жінок з іншої спеціальної установи, причому кожну дитину зі своєю «мамою» помістили в окрему палату. Контрольна група залишилася за колишніх умов. Протягом півтора року коефіцієнт розумового розвитку дітей із експериментальної групи помітно виріс (з 64 балів до 92), тоді як у контрольній групі він знизився на 26 балів.
Що могли робити розумово відсталі мами для своїх «прийомних» дітей? Вони просто проводили з ними більшу частину часу, грали, розмовляли, няньчилися. Дослідники зробили висновок, що для розвитку дитини важливі не так інтелект і кваліфікація дорослих, з якими вона спілкується, як тепле, уважне, зацікавлене ставлення — тісний емоційний зв’язок.
Саме живе спілкування з люблячим дорослим дає все найнеобхідніше не тільки для емоційного благополуччя немовляти та його психологічного комфорту, але й для розвитку його інтелекту. Ніякі іграшки, ніякі навчальні методики не замінять ніжних рук та лагідного погляду мами.
ГОЛОВНІ ЗАДАЧІ ДО 3 РОКІВ
- Налагодження сну дитини.
- Налагодження сну мами та тата.
- Налагодження грудного (або штучного) вигодовування.
- Налагодження відносин між подружжям (адже 40% розлучень припадають на перші роки після народження дитини, пари просто не витримують навантаження, не справляються зі своїми новими ролями).
А ЯК ЖЕ ВИХОВАННЯ?
Відкрию невеликий секрет – малюк до трьох років просто фізично не може вас слухатися. Звичайно, буває так, що раптом ваші розумні настанови спрацьовують і дитина до трьох років реально перестає розкидати іграшки після слова «Не можна!». Але це скоріше через страх вашого гучного голосу або страшного обличчя. Або тому, що він тривожний — тривожні діти взагалі слухняніші.
Але не тому, що він реально розуміє причину та слідство і сам контролює себе. Адже у дитини до трьох років не дозріли у мозку лобові частки, які відповідають за самоконтроль. Частково вони дозрівають після трьох років, а повністю до дванадцяти років (є версія, що до двадцяти п’яти). Та що говорити про дітей — багато дорослих не мають самоконтролю.
Дитина киватиме, погоджуватиметься, а потім все одно робитиме по-своєму. Марно лаяти малюка, вести роз’яснювальні бесіди. Він не спеціально виводить вас із себе, не маніпулює, він не може інакше поводитися.
Це не означає, що не треба говорити та пояснювати. Це означає, що не варто очікувати на миттєву реакцію і злитися на двохрічку.
До трьох років ще рано!
- Читати, писати, вивчати мови! Кора мозку перевантажується, і це невчасне навантаження виснажує інші відділи мозку, які у цей час перебувають у стадії активного розвитку.
- Наслідки раннього розвитку: у здорової та розвиненої дитини в сім років «раптом» з’являються енурез, нав’язливі рухи, тики, страхи, а у підлітків — пасивність і небажання вчитися.
- Ваше завдання – дати можливість рухатися та вивчати навколишній світ. Замість того, щоб «розвивати» дитину, просто будьте з нею, носіть на руках і насолоджуйтесь спілкуванням.
ДІЙСНО ВАЖЛИВО ДО ТРИХ РОКІВ:
- Гармонійне грудне (або штучне) вигодовування, а надалі – нормальне харчування здоровою дорослою їжею;
- Вибудовування режиму та якісного сну, тому що саме уві сні мозок дитини найкраще відпочиває та розвивається;
- Якісний сон батьків, тому що при недосипанні виділяється багато гормону кортизолу (гормон стресу), який робить нас дратівливими, злими, агресивними, а дратівливі, злі та агресивні батьки нормально спілкуватися не можуть;
- Відносини батьків між собою — спокійне емоційне тло в сім’ї вкрай важливе для гармонійного розвитку дитини. І коли ви все перераховане вище збудували, пускайте сили на фізичний розвиток малюка. Ні, я не маю на увазі професійний спорт. Я про навички повзати, ходити, присідати, їсти ложкою. За великим рахунком, цим навіть займатися спеціально не треба. Якщо дитина сита і спокійна, то вона сама скрізь намагатиметься залізти, а ви просто не будете її нервово смикати, адже ви виспані і щасливі батьки.
