3 головних навички самостійного життя, яким потрібно навчити дитину

3 головних навички самостійного життя, яким потрібно навчити дитину

Що варто знати та вміти перед тим, як поїхати вчитися в інше місто

Від’їзд дитини на навчання, породжує масу тривоги у всіх учасників: мамі страшно, що дитина буде голодувати-замерзати, татові страшно, що вона вчитися не буде. Самому новоспеченому студентові страшно взагалі все. Як підготувати дитину до від’їзду і життя далеко від батьків, розповідає практикуючий психолог Катерина Дьоміна.

З самого раннього дитинства всі функції регулювання життя людини покладені на матір або її заступника: всі ці нескінченні переодягання, гуляння, годування, а також чарівні «поцілунок, де болить», «пожалій, мені сумно», «мені нудно» та інші, укладання спати, коли всі навколо веселяться. У нормі, основне завдання виховання — поступове перекладання турботи про себе на самого власника. Тобто, ми припускаємо, що до трьох років дитина вже вміє відчувати позиви сходити на горщик, в п’ять років може зрозуміти, що вона голодна, і зварганити собі найпростішу їжу, відрізняє «мені страшно» від «мене нудить від морозива», в школі сама стежить, щоб портфель був зібраний, уроки зроблені й хоч одна чиста сорочка була в наявності. Так, і відрізняє чисту сорочку від брудної.

Насправді ми спостерігаємо зараз вже друге покоління дорослих дітей, які не мають ні найменшого уявлення про те, як відбувається їхнє життя.

У прямому сенсі: звідки береться їжа на столі, якими заклинаннями брудний одяг за ніч перетворюється в чистий, чому болить голова або живіт … Гіперопіка і тривожність батьків призводить до того, що до 12-13 років дітей водять і возять всюди буквально «за руку», єдиним обов’язком оголошене навчання. Дівчата меншою мірою, хлопчики практично поголовно не вміють готувати, прати, вибирати продукти в магазині, піклуватися про своє здоров’я. Тому, першочергове завдання в підготовці до від’їзду з рідного дому, на мій погляд, — не знання предметів, а навички саморегуляції, самообслуговування та самопідтримки. Це три головних навички Само-, які необхідно прищепити дітям до їх від’їзду з рідного дому.

1. Саморегуляція

Для початку запитайте себе: я розрізняю поняття «відчуваю / почуваю»? Що ви відповідаєте на питання «Як ти?», а що — на питання «Як ти себе почуваєш?». На перше питання передбачається відповідь про психічний стан, а друге — про фізичний. Як ти сьогодні? Мені добре, або сумно, або я стурбований, або в тривозі, або мені весело, я щасливий.

Більшість підлітків оперує поняттями «норм» і «хреново». І далі, як заведено, йдуть різні поради, як вийти зі стану «хреново» і повернутися в стан «норм». Хоча, погодьтеся, хреново тому, що не зробив домашку, а згадав про це зараз, або хреново, тому, що кохана дівчина порізала собі вени й зараз в лікарні, — це різні хреново.

Тому, найперше наш обов’язок — навчити дитину розрізняти свої емоційні стани, правильно їх називати, відрізняти емоції від фізіології. Тобто, грубо кажучи, не намагатися заливати тугу вином, не погоджуватися йти на каток, коли кашляєш, «щоб розвіятися, а то, ти щось сумна». Вона не сумна, вона після хвороби слабка. В ідеалі — не плутати гастрит з нападами паніки. Дівчата повинні знати, що таке ПМС, щоб не впадати в паніку «ой, ніхто мене не любить, гину» щомісяця. Всі, без винятку, зобов’язані добре знати засоби контрацепції та до «від зубів відскакує» вивчити правила безпечного сексу.

Дуже важливо, щоб до моменту від’їзду з дому, підліток був ознайомлений з функціонування свого організму в медичному сенсі. Щоб питання медсестри на першому огляді в студентській поліклініці не ставили його в глухий кут. «Мам! Я чим хворіла? А травми голови були? А звідки у мене цей шрам на пузі? Вони запитують, які щеплення. А у нас в роду психи були? Жартую, жартую, це не лікар, це хлопці цікавляться». Для дівчаток важлива інформація: хворіли вони краснухою чи ні, і коли, це на випадок раптової вагітності.

Взагалі, посвячуйте дитину в тонкощі її життя, наприклад: «Коли ти захворюєш, у тебе в перший день дуже висока температура, допомагає ібупрофен / парацетамол в такому-то вигляді, потім тебе, зазвичай, нудить, потім, ти лежиш пластом добу, потім все в порядку». Здавалося б, все це відбувалося з нею не раз і не два, але діти не фіксують і ніяк не обробляють ці події. Є мама — вона подбає. Дівчатка зазвичай в курсі, хлопчики зазвичай ніяк взагалі.

Зв’язок між «пізно ліг — з ранку в очі, як пісок насипали» неочевидний, його треба встановлювати. Менш відомі закономірності типу «якщо випити рідину з пляшечки, на якій написано отрута, рано чи пізно відчуєш нездужання», «зжер два чебуреки та шаурму біля вокзалу — три дні не відходив від туалету», як виявилося, вимагають експериментального підтвердження на великому масиві даних. Одного разу явно недостатньо.

2. Самообслуговування

З чого складатиметься навчальний день? Прокинувся, виявив, що запізнюється (бо вдома мама будила, коли вже накритий сніданок), кулею вилетів, неумитий, нечесаний, голодний. Одягнувся в те, що з вечора (добре, якщо) зняв. Погода могла помінятися, але хто ж звертає увагу на погоду! Більшість моїх знайомих молодих людей носить шорти та кросівки до серйозного снігу, а потім зимові черевики — до літніх канікул. Тому що, як ми всі знаємо, за одягом стежить мама. Плюс-мінус прокинувся до другої пари, зрозумів, що вже на межі голодної непритомності, забіг до крамниці, купив булку, ні, три, ні, п’ять булок і пляшку коли, начебто полегшало. В обід — який-небудь бургер, на вечерю — великий кухоль пива і морозиво. Пощастило, якщо відразу з’явилася дівчина, вона хоч трохи стежить і направляє. І навіть, може м’яко натякнути, що толстовку пора випрати, та й джинси вже перетворюються в інсталяцію. До пропозиції почистити взуття, сучасні діти ставляться приблизно, як до «нарубати дрова і розтопити піч».

Розумієте, до чого я хилю? Ми самі, своїми руками, вирощуємо повністю непридатних до життя молодих людей. Ми так зациклені на навчанні та часі вступу до вузу, що забуваємо навчити піклуватися про себе, не кажучи вже про тих, хто поруч.

Тому, я пропоную послідовно і наполегливо привчати дітей обох статей до догляду за собою. Кінцева мета — повне самообслуговування до моменту закінчення школи. Прання, покупка одягу, продуктів, косметики, приготування їжі — все це підліток може і повинен робити сам. Беріть його з собою по магазинах, обговорюйте різні марки засобів для посуду, вчіть правильно витрачати кошти, не попадатися на всякі маркетингові виверти, користуватися знижками та спецпропозиціями. Підпишіть його на прекрасний чоловічий журнал Men’s Health, та й дівчаток теж можна, там повно всяких Лайфхаків і інструкцій класу «каша з сокири», «що робити, коли отруївся несвіжої горілкою», «10 способів виглядати пристойно, хоча ніч провів на смітнику».

Насправді це один з найголовніших страхів людини, що стоїть на порозі рідної домівки з вузликом на плечі: хто буде за мною доглядати? Він не вимовляється, тому що засміють, але ви не повірите, скільки юнаків і дівчат зізнавалися мені в цьому, як в основній перешкоді до самостійного життя.

Крім того, дуже важливо навчити дитину виділяти час на всі ці вправи. Адже, якщо ви обслуговували її цілком і повністю, щоб «не забирати час від уроків», вона може навіть не здогадуватися, що прання вручну — це приблизно година. Готування — ще година. І покупка продуктів на тиждень — години півтори. Відповідно, не буде резервувати час і сили під ці нецікаві справи.

3. Самопідтримка

Що ви робите, коли у вас проблеми? Телефонуйте друзям / подругам? Шукаєте інформацію в інтернеті? Втішаєтеся тортиком або пивом? Чи знає ваша дитина, як дорослі люди справляються з різноманітними життєвими труднощами? Який у неї репертуар самопідтримки?

Добре, якщо ви маєте хоча б базові уявлення про типи особистості. Тому, що одній людині, щоб відпочити, треба вийти в люди, змінити обстановку, подивитися і поскакати серед вогнів і звуків (екстраверти), а іншій — побути на самоті в тиші та порозбирали в шафі (інтроверти). Хтось потребує обіймів, чаю з печивом і теплим пледом, а комусь потрібно час від часу здійснювати невеликий подвиг, щоб отримати оплески та захоплення.

(Знаходимо в мережі книжки «П’ять мов любові», «Чоловіки з Марса, жінки з Венери», «Проект Щастя», вивчаємо, підсовує дітям. Хлопцям можна підсовувати цитати та короткий зміст).

Ви знаєте це про свою дитину? А вона знає? Мої троє дітей є практично 3D-моделлю: одній необхідний порядок, тиша і спілкування з близькими подругами, інший — дуже багато подій і занять, третього — обожнює публіка і хтось потребує його турботу поруч. І я витратила досить багато часу, щоб вони навчилися собі ці джерела енергії знаходити.

На жаль, якщо дівчаток ще якось навчають мистецтва турботи про себе, чоловікам пропонується повністю віддати цю функцію матері або подрузі / дружині.

Максимум, що їм дозволено культурною традицією — агресивно скаржитися на життя. Усе. При цьому про інші піклуватися можна і навіть бажано. Але звертати увагу на своє самопочуття, настрій, бажання — це фі, це так не мужньо.

Отже, що ми отримали в результаті

Головне завдання нас, як батьків — підготувати дитину до самостійного життя в сучасному середовищі. Вона повинна вміти поводитися з грошима, піклуватися про своє здоров’я, зовнішній вигляд, навколишній простір. Добре, якщо молода людина має уявлення про психологію — як свою, так і взагалі людей. Це все набагато важливіше балів ЗНО з математики, біології та хімії. Але чомусь цього не вчать в школі. Доведеться нам самим.

Хочеться вас якось заспокоїти та підтримати, сказати, що все буде добре, діти виростуть, їх життя, так чи інакше, налагодиться. Так, їм буде тяжко і часом зовсім сумно. Так і нам було тяжко, тому ми й рвемо собі жили, намагаючись підстелити навіть не соломки, а пухових подушечок всюди. Але вони повинні пройти це самі, чужий досвід привласнити неможливо. Зате, як вони пишаються своїми досягненнями! І як відчутно прибуває у них сил, коли вдається щось подолати, впоратися з труднощами, зуміти. Не позбавляйте їх цих перемог, цих майбутніх спогадів, цих зірочок на фюзеляжі. Інакше їм залишиться хвалитися тільки віртуальним життям.

Джерело