Що робити, якщо дитина почала битися головою об стіну або бити себе по голові. Причини такої поведінки та маркери, коли потрібно йти до фахівця.
Причина перша: альтернатива заколисуванню
«У деяких дітей віком від 6 місяців до 3 років це цілком нормальний варіант поведінки перед сном, – каже невролог Олександр Мірошніков. – Вони ударяються головою об найближчі поверхні, щоб заспокоїтись. Ритмічні удари в цьому випадку спрацьовують як заколисування, допомагаючи малюку швидше заснути. Триває це не довго, загалом до 15 хвилин. Удари при цьому не сильні: найчастіше дитина б’ється лобом об матрац, лежачи обличчям донизу, або трохи вдаряється в борти ліжка».
У медицині це називається синдром розладу містичних рухів під час сну. Зустрічається така поведінка приблизно у 10% дітей. Причому, за спостереженнями експертів, у хлопчиків утричі частіше, ніж у дівчаток. Якщо ви помітили за своїм малюком таку звичку, і при цьому чітко простежуєте, що він б’ється головою лише перед сном, – приводів для занепокоєння немає. Дитина не завдасть собі травми (тут спрацьовує інстинкт самозбереження), а сама звичка поступово піде з дозріванням певних відділів головного мозку. Звернутися до лікаря потрібно лише в тому випадку, якщо звичка закріпилася і зберігається у малюка після досягнення трирічного віку.
Причина друга: нестача уваги
Якщо ваша дитина починає битися чолом або потилицею об стіну, шафу, ліжко або тумбочку під час гри – можливо, вона хоче таким чином викликати у вас якусь реакцію. Не варто відразу кидатися до чада з обіймами і вселенською тривогою в очах. Спостерігайте за малюком. Якщо при скоєнні цих дій він «включений» у навколишній світ і ніби тишком-нишком спостерігає за вами – значить, він просто тестує різні способи привернення уваги.
Якщо мама щоразу гостро реагуватиме на епізоди такої поведінки, дитина зрозуміє, що спосіб працює, і звичка може закріпитися. Тому намагайтеся звертати на це якнайменше уваги. Паралельно спробуйте покращити якість вашого проведення часу з малюком. Можливо, йому просто не вистачає інтересу та участі з вашого боку.
Причина третя: маніпулятивна поведінка
Іноді звичка битися головою виробляється як відповідь дитини на заборону батьків. Ця дія спостерігається у дітей після року і має явний маніпулятивний характер. У цьому випадку малюк спеціально лякає батьків, які часто здаються та йдуть на бажані поступки. Також за допомогою ударів головою дитина може намагатися уникнути покарання за провину. Наприклад, помалював шпалери у кімнаті і тепер боїться батьківської реакції. Логіка в цьому випадку проста: мама мене пошкодує, і не лаятиме за те, що я зробив.
Якщо ви помічаєте такі спроби маніпуляції за своїм малюком, насамперед не потрібно карати дитину. Прослідкуйте за собою. Можливо, ви занадто м’який або навпаки, занадто твердий батько/мама. У першому випадку не йдіть на провокації та стримайте своє бажання поступитися вимогам дитини. Маленький маніпулятор не завдає собі відчутної шкоди, але втретє-п’яте зрозуміє, що цей спосіб не допомагає досягти бажаного. У другому випадку подумайте – може, ви занадто сильно караєте малюка за провини, і вам варто знизити “градус” суворості, щоб він не боявся ваших реакцій.
Причина четверта: сильний розлад
Часто діти починають ударятися головою або бити себе самі по обличчю, маківці або тілу через негативні емоції, що їх переповнюють. Не вдалося зібрати пазл, не вийшов малюнок, не зміг відстояти іграшку на дитячому майданчику, не дочекався своєї черги на гойдалках. Будь-яка ситуація, яка викликає нервову напругу у малюка, може стати приводом для аутоагресії. У цьому випадку дитина ніби намагається змістити фокус уваги та «перекрити» фізичним болем психологічний стрес.
Поодинокі випадки такої поведінки свідчать, що малюк не вміє виявляти свої емоції іншими способами. Вам варто приділити цьому особливу увагу і опрацювати з ним всі можливі реакції на сильні переживання. Можна поділитися своїм болем із батьками, просто поплакати чи сильно потопати ногами. Буває й таке, що аутоагресія проявляється у дуже маленьких дітей, яким важко пояснити та показати інші способи виходу негативних емоцій. У такому разі постарайтеся заспокоїти малюка, переключивши його увагу. Якщо ви помічаєте за дитиною прояви аутоагресії, вони трапляються досить часто і не піддаються коректуванню «в домашніх умовах» – це привід показатися дитячому неврологу.
Причина п’ята: неврологічні проблеми
Буває і так, що регулярні епізоди вдаряння головою свідчать про якісь відхилення у розвитку нервової системи малюка. «Зверніть особливу увагу, якщо удари головою починаються раптово, і при цьому супроводжуються сильною істерикою та агресією, – наголошує Олександр Мірошников. – Також варто занепокоїтися, якщо, крім ударів головою, ви помітили інші симптоми: затримка мовного розвитку, відсутність зорового контакту, проблеми із соціальним спілкуванням. У цьому випадку необхідно обов’язково показатись фахівцю, щоб виключити РАС (розлади аутичного спектра)».
До візиту до лікаря постарайтеся максимально убезпечити дитину від травм та усунути можливі приводи для такої поведінки. За словами Олександра Мірошникова, найчастіші причини для ударів головою у діток з РАС можуть бути такими:
- тривога та дискомфорт, спроби показати, що ситуація дитині неприємна;
- реакція протесту чи привернення уваги;
- втома, дефіцит сну;
- дефіцит вітамінів чи мікроелементів;
- сенсорні порушення (надлишок або дефіцит стимуляції органів чуття);
- будь-які види болю (мігрень, біль у животі, отит, зубний біль, запор);
- гормональні порушення;
- дефіцит ГАМК (гамма-аміномаляної кислоти) в організмі.
