Прислів’я та приказки про маму

Прислів’я та приказки про маму

Прислів’я та приказки — неоціненна скарбниця народної мудрості. Кожне покоління вносить у цю невичерпну скарбницю нові коштовні діаманти, що збагачують культуру народу. Як витвір народного генія вони супроводжують людство від сивої давнини і до наших днів.
Сила, мудрість і поетична краса прислів’я та приказок — це вияв народного розуму й гумору, влучності й дотепності народного слова.

ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИ ПРО МАМУ

Де мати плаче, там ріки течуть, де сестра плаче, струмки біжать, де жінка плаче — роси нема.

Матері  кожної  дитини  жаль,  бо  котрого  пальця  не  вріже, то все болить.

Материн гнів, як весняний сніг:  рясно випаде, та скоро розтане.

​Мати з сином лається — за піч береться, з зятем — за клямку.

Нема  цвіту  кращого від маківочки, нема роду милішого від матіночки.

Не та  мама,  що  народить,  а  та,  що  до  розуму доводить.

Рада  б  мати  для  дітей  небо  прихилити  та  зорями  вкрити.

Рідна  мати — брехуха,  то  мачуха  справедлива:  як  скаже:
«Я тобі дам», то вже дасть;  а мати:  «І щоб тебе, і  бодай  тебе»,  а  сама:  «Ох, коли  б,  Господи,  не  сталось чогось дитині з моєї дурної речі!»

Рідної матері слівце — як літнє сонце:  бо хоча й єсть не раз на світі хмарненько,  а все-таки від нього тепленько.

У кого мати рідненька, у того сорочка біленька й голівка гладенька.

Тоті цвіти красні, котрі зацвітають, тоті діти щасні, котрі  матір мають.

​У  дитини  заболить  пучка,  а  в  матері — серце. (* пучка – кінчик пальця руки)

Мати сама не з’їсть, а дітей нагодує.

Мене мати цілий вік дурила:  казала  «битиму»,  та  не  била.

Материнська молитва із дна моря підіймає.

Хто батька-матір зневажає, той добра не  знає.

Без  матері і сонце не гріє.

Без  матки нещасливі дітки.

У кого є ненька, у того й голівка гладенька.

Всяке дитя матері миле.

Голівонька наша  бідна, що в нас матінка нерідна.

До людей по розум, до матері по серце.

Доти ягнятка скачуть, поки матір бачать.

Для ворони нема кращих дітей,  як воронячі.

І задрипана ворона  своїм дітям оборона.

Кожна  мати  свою  дитину  хвалить,  а  чужу  ганить.

Кожна корова своє теля лиже.

Куля мине, а материне слово не мине.

Любов матірня й на віддалі гріє.

Любо й неньці,  як дитина в честі.

Людям,  як болото,  а  матері,  як золото.

Матері ані купити, ані заслужити.

Мамина лайка — байка, а битва — молитва.

Мати годує дітей, як земля людей.

Мати з хати — горе в хату.

Мати однією рукою б’є, а другою гладить.

Найгірша мати хоче мати найліпші діти.

Найдорожча пісня, з якою мати колисала.

На світі знайдеш усе,  крім рідної матері.

На сонці тепло, а коло матері добре.

Тільки в світі правди, що рідная мати.

Немає тих яток, де  продають рідних маток.

Нема такого краму,  аби купив тата й  маму.

Одна мати — вірна порада.

При сонці тепло, при матері добро.

Пташка радіє весні,  а дитя — матері.

У дитини болить голова,  а у матері — серце.

Сліпе щеня і те до  матері лізе.

Сльози матері даремно ніколи не пропадають.

Чого мама научить, те й дочка знає.

Чого не дала мама, того не купиш і в пана.

Що мати навчить, то й батько не перевчить.

Що мати — то не мачуха.

Що можна мамці, того не можна ляльці.

Однієї матки та не однакові дітки.

За  горами  мала  хмаронька,  яка  мати,  така  й  донька.

Яка  клепка,  така  й  бочка,  яка  мати,  така  й  дочка.

Яка  мати,  така  й  дочка:  їдять  кашу  з  черепочка.

Яка вода, такий млин, яка мати, такий син.

За матеріалами: “Українські прислів’я та приказки”. Київ, Видавництво художньої літератури, “Дніпро”, 1984, с. 187 – 188.

Джерело