На думку багатьох мам, перший рік малюка – найскладніший для батьків, а потім стає простіше. Але на практиці виявляється, що з однорічною дитиною зовсім не легше, ніж з немовлям.
Коли донька була зовсім маленькою, я вмовляла себе потерпіти, дочекатися першого дня народження, а там уже буде легше… Але чомусь з часом нам ставало важче – і це помічала не лише я. Вашій дитині більше року? Тоді ви розумієте, про що йдеться.
Малюк стає швидким, спритним та самостійним
Забудьте про те, що можна тихо і спокійно займатися своїми справами, поки дитина вивчає розвивальний килимок. Схоплюйтеся і біжіть з’ясовувати, що впало на кухні, чому волає кіт, де ваші власні тапочки і чим, власне, зайняте чадо в такій підозрілій тиші.
До ангельського обличчя додалася диявольська хитрість
Раніше за суворим батьківським «не можна» слідували гучний рев і смиренність. Але дехто вже здогадався, що як не можна, але дуже хочеться, а мама не бачить… Ну ви зрозуміли. Тож тепер зайва пара очей стає потрібна як ніколи!
До того ж дитина вже здогадується, що наслідки власних хуліганств слід ховати від суворих батьківських очей. Тому змальовані документи, порвані книжки, брудні підгузки, а також дещо зі вмісту відра для сміття частенько виявляється в найнесподіваніших місцях: наприклад, у вас під подушкою або в татових черевиках.
За рік дитина вивчила всі ваші слабкі місця
…і тепер успішно користується цим. Ви не виносите скиглення? Чи готові на все, аби чадо не плакало? Вважаєте за краще ходити в туалет на самоті і із зачиненими дверима? Чи не любите багатогодинних зборів на прогулянку? Вітаю, все це тепер чудові важелі тиску! Насправді ваша дитина вже виховує вас. Вона уже зрозуміла, як треба поводитися, щоб ви стали виснаженою і на все готовою мамою, і буде чинити саме так, щоб якнайшвидше досягти своїх цілей.
Ваша думка вже не єдино вірна
Пам’ятаєте, як ви одягали малюка, садили в коляску і йшли гуляти до парку? Ах, як це було чудово! Тепер дитина має власне уявлення про те, в чому, як і де слід гуляти. І або ви будете героїчно непохитні і фантастично терплячі, або махнете на все рукою і станете годинами бродити навколо припаркованої вантажівки, не турбуючись про те, що на дитині піжамні штани, різні черевики та домашня кофта, а в руках у неї не совочок, а бабусин гребінець. На що тільки не погодишся заради миру та спокою.
З’являється багато нових приводів для занепокоєння
Дитячі коліки залишилися в минулому, це правда. Але все ще ріжуться зубки, постає питання відлучення від грудей, з горщиком ще не все проходить гладко… До того ж незрозуміло, чи вже пора хвилюватися про те, що кількість освоєних слів не перевалила за два десятки. Здавалося б, ви вже досвідчена мама і маєте менше нервувати, а виходить чомусь більше…
Майбутнє вже не здається таким далеким
Коли ви робили ритуал запису новонародженого малюка в дитячий садок, то напевно не до кінця вірили в те, що туди все ж таки доведеться ходити. А зараз уже очевидно, що година ікс близька, і від думок про те, що вона настане, стає якось не по собі. І потім – садок це тільки початок. До шкіл і вузів ви вже теж придивляєтеся на повному серйозі, та й у жарті про наречених у пісочниці вам виразно чується частка правди. Просто ви зрозуміли, як швидко ростуть діти. І не лише чужі.
Ви починаєте надолужувати втрачене
Ідеальних батьків на землі не так уже й багато. Більшість здогадується, що в чомусь можна бути кращим. І якщо в перший рік життя дитини від цих думок відволікала новизна того, що відбувається, то зараз вони обрушуються на вас, як домкрат. І ви докуповуєте недокуплене, намагаєтеся приділити дитині 25 годин на добу, дотримуєтеся суперечливих порад педагогів та інших батьків. Словом, виправляєтесь. А це дуже, дуже втомлює.
Зрештою, ви вже здогадуєтеся, що й надалі буде не легше, а цікавіше. Адже до кризи трьох років уже рукою подати, а там недалеко до шкільних проблем та «радощів» перехідного віку. Але за рік ви навчилися вірити у свої сили, чи не так?
