Одним з видів активного спілкування дорослих з малятами за допомогою художнього слова, що розвиває рухи та мислення, викликає жвавість, бадьорість та радісний настрій, є забавлянки (потішки, утішки). Це — коротенькі пісеньки або віршики, поєднані із своєрідними вправами і покликані зміцнити дитину фізично та підтримувати веселий настрій.
СОРОКА-ВОРОНА
Сорока-ворона
На припічку сиділа,
Діткам кашку варила.
Підіть, діти, по водицю!
Перебирають пальці один за одним, починаючи від мізинного.
І цьому дам, і цьому дам,
І цьому дам, і цьому дам,
А цьому не дам:
Цей бецман —
Він дрова не рубав,
В хату не носив, печі не топив,
Води не носив, діжі не місив,
Каші не варив, хліба не ліпив,
В піч не саджав, кашу доїдав.
* * *
СОРОКА-ДОВБУХА
Сорока-довбуха
На припічку сиділа,
Діткам кашку варила,
Ополоігачком мішала,
Постоличком накривала,
Усім діточкам давала:
Цьому дала, цьому дала,
Цьому дала, цьому дала,
Цей ще мал, круп не драв,
Води не носив, діжі не місив,
Хати не топив.
Пішов малий по водицю
Та й зустрів молодицю.
Молодиця не моя,
Молодиця Хомина
По бережку ходила,
Лебедушок гонила:
Шуги, шуги, шуги!
* * *
СОРОКА-ВОРОНА
Сорока-ворона
На припічку сиділа,
Діткам кашку варила:
— Оцьому дам, оцьому дам,
А цьому не дам,
Бо цей бецман
Дров не рубав,
Діжі не місив,
По воду не ходив,
Дітей не глядів,
Діла не робив.
А хто не робить,
Тон не їсть.
* * *
ВАРИЛА МАМОЧКА КАШИЧКУ, ВАРИЛА
Вказівним пальцем правої руки по долоні дитини роблять рух, ніби мішають кашу, примовляючи:
Варила мамочка кашичку, варила.
Одному дала до горнятка,
Перебирають пальці – один за одним, починаючи від мізинного.
Другому до мисочки,
Третьому до кайстроника,
Четвертому дала до ложки,
А п’ятому не дала,
Бо не приніс сала.
* * *
ВАРИЛА МИШЕЧКА КАШИЧКУ, ВАРИЛА
Варила мишечка капгачку, варила
Та й поїла.
Та ішла през лавочку —
Згубила мисочку.
Ішла през поточок —
Згубила горночок.
Ішла, ішла, ішла аж ту.
* * *
КРА, ВОРОНА, КРА
Дитині, яка, тримаючись аа палець дорослого, то опускає, то піднімає руку,
примовляють:
Кра, ворона, кра!
На полиці сиділа,
Дітям кашу варила.
Діти пішли до села,
Сама кашу поїла.
Гишь, гишь, гишь!
При цьому починають махати руками, ніби відганяючи від себе ворону.
Дитина теж махає ручками, сміється.
* * *
КУЙ, КУЙ ЧОБІТОК
Пучкою постукують по ступні дитини, наче «кують».
Куй, куй чобіток,
Подай молоток,
Не подаси молотка —
Не підкую чобітка.
Молоток золотенький,
Чобіток дорогенький.
Ш-ш-ш.
* * *
ОЙ КОВАЛЮ, КОВАЛЬОЧКУ
— Ой ковалю, ковальочку,
Підкуй мені чобіточки!
— Почекай-но, Іваню,
Нехай вугля розпалю.
Куй, куй чобіток,
Подай, Ваню, молоток.
Не подаси молотка —
Не підкую чобітка.
— На!
Стук-тук!
Стук-тук!
Стук-тук!
Стук-тук!
Пш-ш-ш!
Чш-ш-ш!
— На!
* * *
КУЄ КОВАЛЬ БРИЧКУ
Кує коваль бричку,
Заглядає в пічку:
Чи є борщ? Чи є каша?
Чи є в борщі шматок м’яса?
— Куві-і-і! Куві-і-і!
* * *
КУЮ, КУЮ НІЖКУ
Кую, кую ніжку,
Поїду в доріжку,
Куплю черевички,
Ніжки невеличкі.
* * *
КУЄМ, КУЄМ НІЖКУ
Куєм, куєм ніжку,
Поїдем в доріжку.
Треба коня підкувати,
Будем в баби ночувати.
* * *
КОВАЛЮ, КОВАЛЮ
Ковалю, ковалю,
Підкуй мені ніжку,
Поїду в доріжку.
Доріжка вузенька,
Кобила сліпенька..
* * *
КОВАЛЬОК, КОВАЛЬОК
— Ковальок, ковальок,
Підкуй чобіток,
А я тобі, ковальок,
Дам за теє п’ятачок.
— Я не хочу кувать:
В мене ручки болять.
* * *
КУЙ, КУЙ, КОВАЛІ
Куй, куй, ковалі,
То великі, то малі.
А старого коваля
Посадили на коня.
Ковалиху на бика,
Гайта, вісьта козака.
* * *
КУПАЛИСЯ ЛАСТІВ’ЯТА
Співають під час купання дитини.
Купалися ластів’ята
Та в чару-водиці,
Щоб були ми білотілі
Та ще й білолиці.
Купалися ластів’ята
Та в чару-водиці,
Щоб були ми чорнобриві
Та ще й білолиці.
У любисточку купали,
Живу воду наливали,
Щоб здоров’я тіло мало,
Лиха-горенька не знало.
* * *
ГОЙДА, ГОЙДА, ГОЙДАША
Гойдаючи дитину в колисці, співають.
Гойда, гойда, гойдаша!
Де кобила, там лоша,
Де кобила, там лоша,
Там печене порося.
Кобила у лісі,
А лоша у стрісі.
Гойда, гойда, гойдаша!
Гойда, гойда, гойдаша!
* * *
ГОЙДА, ГОЙДА
Гойда, гохіда,
Гойда, гойда, гойда.
Тяги, тяги —
Нема дуги.
— А де дуга?
— У лісі.
— А де хомут?
— У стрісі.
— Піди, синку,
Вирубай дубинку
Поганять кобилку.
Гойда, гойда,
Гойда, гойда, гойда.
* * *
ГОЙДА, ГОЙДА, ГОЙДАША
Гойда, гойда, гойдаша,
Купив батько лоша,
Вивів лоша пасти,
Стоїть злодій під корчем,
Хоче лоша вкрасти.
* * *
ГОЙДИ, ГОЙДИ-СИ
Гойди, гойди-си,
Усі свині в горосі,
Та ще не всі —
Половина в овсі.
* * *
ГОЙДА-ДА
Гойда-да,
Хліба нема.
Був буханець —
З’їв баранець,
Була кришинка —
З’їла дитинка.
* * *
ГОЙДИ, ГОЙДИ, ГОЙДИ-ЙДИ
Гойди,гойди, гойди-йди!
Та підемо до Байди.
А Байда дасть хліба-солі,
А Байдиха — бараболі.
* * *
ГОЙДА-ДА, ГОЙДА-ДА
Гойда-да, гойда-да,
Добра в коника хода,
Поводи шовкові,
Золоті підкови.
* * *
ОТОТУШКИ-ТУТУШКИ
Погладжуючи тільце дитини, розводять її ручки.
Ототушки-ту тушки!
На котика потягушки,
А на Василька ростушки.
Ой тошки, тошки!
Щоб підросли трошки.
* * *
ПОТЯГУСІ, ПОТЯГУСІ
Потягусі, потягусі,
На Галю ростусі.
Щоб Галочка росла,
Росла-виростала,
Щоб Галочка своїй мамці
Скоріш в поміч стала.
У помочі стала,
Діток колихала
Й хату доглядала.
* * *
ОЦЕ РАЗ, ОЦЕ ДВА
Співають, навчаючи дитину стояти.
Оце раз, оце два,
Оце три, оце чотири,
Оце п’ять, оце шість,
Оце сім, оце вісім,
Оце дев’ять, оце лин,
О те щука з Кременчука,
Оце карась затрепетавсь,
Оце заввишки — вставай з колиски.
* * *
ГОЙДА, ГОЙДА, ГОЙДАША
Гойда, гойда, гойдаша,
І кобилка, і лоша,
І семеро поросят,
І восьмеро овечат,
Та нікому пасти.
Виглядає вовк із ліса,
Хоче лоша вкрасти.
А це в поле,
А це в море,
А це наввишки,
Скакай, Івашку, з колиски.
* * *
ХОДИЛА КВОЧКА
Ходила квочка
Біля кілочка,
Водила дітки
Біля червоної квітки.
Не рвіть, дітки,
Червоної квітки,
Бо як порвете,
Самі помрете.
А це в поле,
А це в море,
А це наввишки,
Скакай, Івашку, з колиски.
* * *
ДИБКИ, ДИБКИ
Навчаючи дитину ходити, примовляють:
Дибки, дибки!
Ходить котик по лавочці,
Водить кішку за лапочки:
Диб, диб, диб.
ДИБИ, ДИБИ
Диби, диби!
Ішла баба по гриби,
А дід по опеньки
В неділю раненько.
* * *
ЛАСОЧКА, ДЕ ТИ БУЛА?
Пестячи дитячу ручку долонею, примовляють:
— Ласочка, де ти була?
— В бога.
— Що ти робила?
— Кросенце ткала.
— Що ти заткала?
— Кусок сала.
— Де ти діла?
— Під столом.
— Чим накрила?
— Постолом.
— Де теє сало?
— Кішечка вкрала.
— Де тая кішечка?
— Побігла під піч.
— Де тая піч?
— Вода затопила.
— Де тая вода?
— Воли попили.
— Де тії воли?
— Довбні побили.
— Де тії довбні?
— Черви поточили.
— Де тії черви?
— Кури поклювали.
— Де тії кури?
— Коршаки покапали.
— Де тії коршаки?
— Полетіли на море.
— Де тее море?
— Красками заросло.
— Де тії краски?
— Порвали Параски.
— Де тії Параски?
— Вийшли заміж.
— За кого?
— За паничів.
— Де тії паничі?
— Поїхали на війну.
* * *
ЛАСОЧКА СІРЕНЬКА, БІЛЕНЬКА
— Ласочка сіренька, біленька,
Де була?
— В ступці.
— Що їла?
— Крупці.
Несла, несла та й розсипала.
* * *
ЛАСЯ-ПАРАСЯ
— Лася-Парася,
Де була?
— У лісі.
— Що їла?
— Горісі.
— Чим кусала?
— Зубами.
— Куди клала?
— До мами.
* * *
МИШЕЧКА-СКРОБОТУШЕЧКА
Мишечка-скроботушечка,
Не йди в поле —
Медвідь сколе.
Мишечка не послухала,
Пішла в поле,
Медвідь сколов:
Кіль, кіль, кіль, кіль, кіль!
* * *
БІГЛА МИШКА
Бігла мишка,
Несла книшика,
Не мала де сісти,
Книшика з’їсти.
Отутоньки сіла,
Книшика з’їла.
* * *
МИШКА, МИШКА
— Мишка, мишка,
Торохтушка,
А де була?
— У бабусі.
— Що робила?
— Полотно ткала.
— Що заткала?
— Кусок сала.
— Куди положила?
— На мисничку.
— Куди впало?
— В помийничку.
Тут пень,
Тут криниця,
Тут холодна водиця.
* * *
МИШКА, МИШКА
— Мишка, мишка,
Де ти була?
— У бога.
— Що робила?
— Пряла.
— Що запряла?
— Кусок сала.
— Де сховала?
— Під лавкою.
— Чим накрила?
— Халявкою.
— Хто вкрав?
— Оришка.
І вертить хвостом,
Як мишка,
Мишка, мишка,
Мишка, мишка.
* * *
МИШКО, МИШКО, ДЕ БУЛА?
— Мишко, мишко, де була?
— В селюка, в селюка.
— Що робила?
— Діточок гляділа.
— Що заробила?
— Шматок сала.
— Де поділа?
— На шафочці.
— Де ж воно ділось?
— Кицюня вкрала.
— Де ж тая кішка?
— У поле побігла.
— А де теє поле?
— Житом поросло.
— А де теє жито?
— Кури поклювали.
— А де тії кури?
— У село побігли.
— А де те село?
— Вода залила.
— А де ж та вода?
— Воли попили.
— А де ж ті воли?
— У ліс повтікали.
— А де той ліс?
— Квітками поріс.
— А де тії квітки?
— Дівки порвали.
— А де ж тії дівки?
— Парубки побрали.
— А де ж тії парубки?
— Пішли на війну.
* * *
ЦІРОВКА-МІРОВКА, ДЕ БУЛА?
— Ціровка-міровка, де була?
— Була у млині.
— А що там чинила?
— Масло колотила.
— А де діла?
— Біда з’їла.
— Бити було!
— Нічим було!
— Качалками, праничками!
Кац, кац, кац!
* * *
КОТОЧКУ, ДЕ ТИ БУВ?
Гладять долонями обличчя дитини й проказують.
— Коточку, де ти був?
— У коморці.
— Що там робив?
— Молочко пив.
— А мені залишив?
— Забувся.
— Апчхи! Апчхи!
Апчхи! Апчхи!
* * *
КИЦЯ-МУРА
— Киця-мура,
Де ти була?
— У бабусі.
— Що робила?
— Миски мила:
Дві помила, дві розбила,
Баба голову набила!
* * *
КИЦЯ-МУРА
— Киця-мура,
Де ти була?
— У попа.
— Що робила?
— Кози пасла.
— Що запасла?
— Кусок масла.
— Де те масло?
— Киця з’їла.
— Де та киця?
— В ліс побігла.
* * *
ПЕЧУ, ПЕЧУ ХЛІБЧИК
Беруть у долоні дитячу голівку і, злегка її перекидаючи з руки на руку направо і наліво, роздільно проказують:
Печу, печу хлібчик
Дітям на обідчик.
Меншичкому — менший,
Більшичкому — більший.
Після цього, нахиляючи голівку то наперед, то назад, продовжують:
Шусть у піч! (2 р.)
Шусть у піч! (2 р.)
Сажай — виймай, (2 р.)
Сажай — виймай, (2 р.)
Ріжу, ріжу
Я, куштую,—
Гам!
* * *
ПЕЧУ, ПЕЧУ ХЛІБЧИК
Печу, печу хлібчик
Дітям на обідчик.
Цьому дам, цьому дам…
А цьому не дам:
Він хліба не місить,
Він помиї не носить,
Він в печі не палить,
То я цьому й не дам.
* * *
ПЕЧУ, ПЕЧУ, КАЛАЧІ
Печу, печу калачі,
Ти не сиди на печі.
Чи-ри-ри! Чи-ри-ри!
Ти не сиди на печі!
* * *
ЗАЙЧИКУ, ЗАЙЧИКУ
— Зайчику, зайчику,
Де ти бував?
— У млині, у млині.
— Що ти видав?
— Міх муки, міх муки.
— Чом ти не вкрав?
— Там були кравчики,
Побили пальчики.
Ледве я втік —
Через бабин тік
Та через колоду,
Головою у воду;
Та через поліно,
І зодрав коліно;
Через конопельки —
Конопельки трісь, трісь!
А веребчик: «Пісь, пісь».
Після цього підіймають дитину за вуха, примовляючи: «Скугу-гу, зайчику!»
Дитина сміється.
* * *
ЗАЙЧИКУ, ЗАЙЧИКУ
— Зайчику, зайчику,
Де ти бував?
— У млині, у млині.
— Що ти видав?
— Куль муки, куль муки.
— Чом ти не вкрав?
— Там були старчики,
Перебили пальчики.
Насилу втік
Через бабин тік.
І тік полупав,
І бабу злякав.
А баба за мною
Та ще з кочергою.
А я на колоду
Та й упав у воду.
Буль, буль, буль!
* * *
ЗАЙЧИКУ, ЗАЙЧИКУ
— Зайчику, зайчику,
Де ти бував?
— У млині.
— Що ти видав?
— Сім мішків горішків.
— Чом ти не вкрав?
— Там були кравчики,
Порубали пальчики.
А я втік через попів тік
Й ножки попік.
Та в конопельки —
Пужать горобейки.
Шугай! Шугай!
На бабин садочок
їсти ягідочок,
А на дідів —
Бражки пити.
* * *
ЗАЙЧИКУ, ЗАЙЧИКУ, ДЕ ТИ БУВ?
— Зайчику, зайчику, де ти був?
— У млині.
— Що ти чув?
— Сім мішків горішків.
— Чого ж ти не вкрав?
— Бо там були старчики
Та побили пальчики.
Я насилу втік —
Через попів тік,
Через попову колоду,
Та в попову воду бовть!
Викис, вимок, виліз, висох,
Став на колоду
Та знов бовть у воду!
* * *
ЗАЙЧИКУ, ЗАЙЧИКУ, ДЕ ТИ БУВ?
— Зайчику, зайчику, де ти був?
— У млині, у млині.
— Що ти видав?
— Муку.
— Чом ти не взяв?
— Я взяв цілий мішок,
Та набігли собаки,
Та забили мені баки,
Я й розсипав.
* * *
ЗАЙЧИКУ, ЗАЙЧИКУ
— Зайчику, зайчику,
Де ти бував?
— У млині, у млині.
— Що ж ти чував?
— Міх муки, міх муки.
— Чом ти не вкрав?
— А біг діркою, діркою,
А він мене міркою.
А втікав колесом, колесом,
А він мене поясом.
Я йду, а він капустицю
Хруп, хруп.
Я до нього: не руш!
А він зник.
* * *
ГОРОШОК
Перебираючи пальчики дитини, починаючи від мізинного, примовляють:
Горошок,
Бобошок,
Сивочка,
Курочка,
А той старий когутисько
Не хтів іти по дітисько —
Та шуп з ним до пєца!
При цьому легенько смикають за пальчик, ніби щось кидають на землю.
* * *
ГОРОШОК
Горошок,
Бобошок,
Гусочка,
Курочка,
Кі-кі-рі-кі!
При цьому великим пальцем злегенька трясуть. Дитина сміється.
* * *
ЛАДУШКИ, ЛАДУСІ
Плескаючи з дитиною в долоні.
— Ладушки, ладусі,
А де були?
— У бабусі.
— А що їли?
— Кашку.
— А що пили?
— Бражку.
Каша масленька,
Бражка п’яненька,
Бабуся старенька.
Гай! Гай! Полетіли,
На головку сіли.
* * *
ЛАДКИ, ЛАДОНЬКИ, ЛАДУСІ
— Ладки, ладоньки, ладусі,
Ой ладусі, ладки,
Де були ви?
— В бабки.
— Що їли?
— Оладки.
— З чим оладки?
— Із медком та солодким молочком.
* * *
ЛАДКИ, ЛАДКИ
Ладки, ладки,
Побилися бабки.
За кого, за кого?
За Костюньку малого.
* * *
ЛАДКИ, ЛАДКИ
Ладки, ладки!
Побилися бабки.
А за що? — За кисіль,
Що наївся Василь.
Шуги, шуги, шуги!
При цьому махають руками дитини.
* * *
ТОСІ, ТОСІ, ТОСІ
Тосі, тосі, тосі,
А свині в горосі,
Нема кому виганяти —
Хіба би Явдосі.
Телята в капусту —
Не треба їх виганяти,
Аби були тлусті.
* * *
ТОСІ, ТОСІ
Тосі, тосі,
Свині в просі,
Поросята в гречці,
А музика без’язика
їде на овечці.
* * *
ТОСІ, ТОСІ, ЛАПЦІ
Тосі, тосі, лапці,
Поїдем до бабці,
А від бабці до діда,
Там е курка чубата.
А від діда до мами —
Наїмося сметани.
* * *
ТАПЦІ, РУЧКИ, ТАПЦІ
Тапці, ручки, тапці,
Старій бабі капці,
А молодій черевички,
Жеби були невеличкі,
Танці, ручки, танці!
Танці, ручки, тапці!
Дала баба папці,
Дала, дала, іще дала,
Бо Іванка рада мала.
Тапці, ручки, тапці!
* * *
ТАПЦІ, РУЧКИ, ТАПЦІ
Тапці, ручки, тапці,
Підемо до бабці.
Дасть нам баба пиріжки
І на миску замішки.
Тапці, ручки, тапці!
* * *
ГОПА. ГОПА, ГОПА-ЧУКИ
Гопа, гопа, гопа-чуки,
Наварила мама щуки,
Та не знала, де подіти,
Та кинула межи діти.
— А ви, діти, не сваріться
Та рибкою поділіться.
А ви, діти, пам’ятайте,
Свою матір споминайте.
* * *
ЧУКИ, ЧУКИ, ЧУКИ, ЧУКИ
Чуки, чуки, чуки, чуки,
Наварила баба щуки,
І діток накормила,
І спатоньки положила.
* * *
ЇДЕ, ЇДЕ ПАН, ПАН
Підкидаючи дитину на коліні або нозі.
Їде, їде пан, пан,
На конику сам, сам,
А за паном хлоп, хлоп
На конику гоп, гоп.
* * *
ЛЕТІЛА БДЖОЛА КОЛО ЧОЛА – БУМЦ!
Торкаючись окремих частин обличчя дитини, примовляють:
Летіла бджола коло чола — бумц!
Летіла оса коло носа — бумц!
Летіла мушка коло ушка — бумц!
Летів жук, в оцьо — бух!
* * *
ОЙ ГОП! ЧУК, ЧУК!
Ой гоп! Чук, чук!
Наловив дід щук.
Баба губи надула,
Не полуднувала.
Ой гоп! Чук, чук!
Недалеко Кременчук.
Он і батько ідуть
І гостинця несуть.
* * *
ОЙ ЧУК, ЧУКИ, ЧУК
Ой чук, чуки, чук,
Наварив дід щук.
Баба рибку спекла —
З сковорідки втекла.
* * *
ОЙ ЧУК, ЧУК, ЧУК
Ой чук, чук, чук,
Наловив дід щук,
Та повіз на торжок,
Та продав за шажок.
Медяника купив —
Дітей поманив.
* * *
ОЙ ЧУК, ЧУК, ЧУК
Ой чук, чук, чук,
Наловив дід щук!
А бабуся пліточок —
Годувати діточок,
А бабуся карасиків —
Годувати Тарасиків,
А бабуся окунців —
Годувати молодців.
* * *
ОЙ ЧУК, ЧУК, ЧУК
Ой чук, чук, чук,
Наловив дід щук.
Баба наварила,
Діда накормила.
Ой чук, чук, чук,
Наварив дід щук —
І сам не кушав,
Діточок потішав.
* * *
ОЙ ЧУК, ЧУКИ!
Ой чук, чуки! (2)
Сорочечка куца.
Треба робити, (2)
Щоб доточити.
Треба працювати, (2)
Щоб усе мати.
Гоп, чук, чуки! (4)
* * *
ЧУК, ЧУК, ЧУ КАЛОЧКИ!
Чук, чук, чукалочки!
Пошив батько жупаночки.
І пошив, і надів,
І на доцю поглядів.
* * *
ОЙ ЧУК, ЧУК, ЧУК
Ой чук, чук, чук,
Та в чулочки,
Та в черевички,
Та на вечерпички.
* * *
ГОП-ЧУК, ЧУК-ЧУК-ЧУК
Гоп-чук, чук-чук-чук,
Кращий хлопчик, як дівчук:
І волики напасе,
І водички принесе.
* * *
МЕНЕ МАМА ЧУК-ЧУК-ЧУК
Мене мама чук-чук-чук,
Мене татко чук-чук-чук,
А дід в хату бере дрюк:
— Ось я дам вам чук-чук-чук!
— Ой дідусю, кидай дрюк,
Бо я хочу чук-чук-чук.
Кинув дідусь геть свій дрюк,
Взяв онучка чук-чук-чук.
* * *
ОЙ ЧУК, ЧУК-ЧУКИ
Ой чук, чук-чуки,
Мама плете кошики.
Кидай, мамо, кошики,
Бо я хочу чук-чуки.
Мама кида кошики,
Бере мене чук-чуки.
* * *
ОЙ ЧУК-ЧУКИ, ЧУКИ-ЧОК
Ой чук-чуки, чуки-чок,
Пішли дітки в садочок,
Там нарвали квіточок,
Там нарвали квіточок,
Сплели доні віночок.
* * *
ОЙ ЧУК-ЧУК, ОЙ ЧУК-ЧУК
Ой чук-чук, ой чук-чук,
Пішов дідусь ловить щук.
Та не піймав щучку,
А спіймав онучку.
А в онучечки дві ручечки.
І рученьки, і ніженьки,
Піде Галя в доріженьку.
* * *
ЧУКИ; ЧУКИ, ЧУКИ, ЧОК
Чуки, чуки, чуки, чок,
ГОпвіи дітки в таночок,
Пішли дітки в таночок,
Донька збила каблучок.
— Прибий, татку, каблучок,
Бо я хочу в таночок.
* * *
ГОПА, ГОПА, ГОПА-ПА
Гопа, гопа, гопа-па,
Нема грошей у попа,
А в попаді трошки є,
Та й попові не дає.
* * *
А-ТА-ТА, А-ТА-ТА
А-та-та, а-та-та,
Сіла баба на кота,
Поїхала до попа.
Попа дома нема,
А попові дочки
Шиють чобіточки —
Одна коса, друга боса,
Третя без сорочки.
* * *
ГУ-ТУ-ТУ, ГУ-ТУ-ТУ
Гу-ту-ту, гу-ту-ту,
Вари кашку круту,
Підсипай молочка,
Погодуй козачка!
ГОП, ГОП, ГОРОБЕЙКИ
Гоп, гоп, горобейки,
На бабині конопельки,
А на дідів мак,
Нехай буде так.
* * *
ТУРКИ, ТУРКИ, ТУРЧЕНЯ
Турки, турки, турченя
Сіло, впало на коця.
А коничок вороний, вороний,
А наш Юрчик ще малий, ще малий.
* * *
ЛЕТІВ ГОРОВЕЙЧИК
Летів горобейчик:
— Джив, джив, джив!
Де ж мені сісти?
— На печі.
— Що ж мені їсти?
— Калачі.
* * *
ОЙ ТАК, ТАК
Ой так, так,
Да волошечка,
Да вивела діток
За воротечка.
Посаджала рядком,
Напувала медком.
* * *
ХИТІ, ХИТІ, А КОНИКИ В ЖИТІ
Хиті, хиті, а коники в житі,
Ще й не всі — половина у вівсі,
Нехай вони пасуться,
Вони комусь здадуться.
Бо я б побігла виганяти,
Так треба варить вечеряти.
* * *
ОЙ ДІВЧИНА МАНІСІНЬКА
Ой дівчина мінісінька,
Яка ж бо ти гарнісінька:
За косою барвіночок,
Ще й рученька білісінька.
* * *
ІДЕ, ІДЕ ДІД, ДІД
Іде, іде, дід, дід,
Несе, несе міх, міх.
От такий дідище,
От такий страшище:
От такий ногатий,
От такий рукатий;
От такий вусатий,
Такий бородатий;
От такий окатий,
От такий плечистий.
* * *
ТПРУ-ТПРУ, ЛЯЛІ
Тпру-тпру, лялі,
Малесенькій Галі.
Цить, не плач,
Купимо калач,
Медом помажем
І тобі покажем.
Будем мовчать,
Будем годувать.
* * *
СКАЖУ ВАМ БАЙКУ
Скажу вам байку:
Курив пес файку
На довгім цибушку,
Обпалив собі вушко.
— Де тото вушко?
— На столі лежало.
— Де той стіл?
— Огонь спалив.
— Де той огонь?
— Вода загасила.
— Де тота вода?
— Горобчики випили.
— Де тоті горобчики?
— На дереві сиділи.
— Де тото дерево?
— Баба спалила.
— Де тота баба?
— Вилізла на граба.
Граб тріщить,
Баба верещить,
Дід тягне за вухо:
— Ходи сюди, старухо!
* * *
ТОВЧУ, ТОВЧУ МАК, МАК
Товчу, товчу мак, мак,
За ступою дяк, дяк.
— Чого, дяче, плачеш?
— Мачуха била,
їсти не давала,
Тільки дала книш.
— Де ж той книш?
— Ухватила миш.
— А де ж тая миш?
— Побігла під піч.
— А де ж тая піч?
— Вода затопила.
— А де ж тая вода?
— Воли попили.
— А де ж тії воли?
— Довбні побили.
— А де ж тії довбні?
— Шашлі поточили.
— А де ж тії шашлі?
— Кури поїли.
— А де ж тії кури?
— Коршак похватав.
— А де ж той коршак?
— Полетів на море.
— А де ж тее море?
— Квітами заросло.
— А де ж тії квіти?
— Дівчата порвали.
— А де ж тії дівчата?
— Хлопці побрали.
— А де ж тії хлопці?
— Пішли на війну.
— А де ж тая війна?
— Аж серед моря.
* * *
БУВ СОБІ ЧОЛОВІК НЕТЯШКА
Був собі чоловік Нетяшка,
На ньому сіра семряжка,
Червона шапочка.
Чи хороша моя казочка,
Чи казати, чи ні?
І ти кажеш: — Казати!
І я кажу: — Казати!
(І знову спочатку)
* * *
БУВ СОБІ ЧОЛОВІК НЕТЯШКА
Був собі чоловік Нетяшка,
На ньому сіра семряжка,
Червона шапочка.
Чи хороша моя казочка,
Чи казати, чи ні?
І ти кажеш: — Не казати!
І я кажу: — Не казати!
(І знову спочатку).
* * *
ЖИВ СОБІ ДІД САЖКА
Жив собі дід Сажка,
На ньому була синя семряжка,
На голові шапочка,
Під носом капочка,
На семряжці латочка.
Чи хороша моя казочка?
* * *
БУВ СОБІ РАК
Був собі рак,
Та мав сімсот гармат,
Та пішов на пруса воювать,
А злякався та в воду сховався,
А з води та в вершу.
Почну я ту казочку спершу.
* * *
ЖИВ-БУВ ДІД ТА БАБА
Шив-був дід та баба,
Була в них вівця,
Почнемо з кінця:
Жив-був дід та баба,
Була в них вівця,
Почнемо з кінця…
* * *
ПОСЛУХАЙТЕ, ЛЮДИ
Послухайте, люди,
Довга байка буде!
Був собі раз горобець,
Бабі збив новин горнець.
Прилетіла горобчиха,
Питається баби стиха:
— А то хто збив нам горнець? —
Баба каже: — Горобець!
— Підіб’ю йому крильця!
Чи казати знов з кінця?
Як казати, то казати:
Був собі раз горобець…
* * *
ЛІЗ ПРУС ПО СТІНІ
Ліз прус по стіні
У червонім каптані,
Праву ногу волоче,
Розказати тобі ще?
БУВ СОБІ БУДЬКО
Був собі Будько,
Мав халабудку,
І ставок,
і млинок,
І капусти шматок,
І штани портяні,
Що дерлися по стіні.
Гарна моя байка чи ні?
* * *
СКАЖУ ВАМ, ДІТИ, КАЗКУ
Скажу вам, діти, казку:
Приніс зайчик дров в’язку,
Поколов їх дрібненько,
Зварив кашу хутенько.
Кашка була солоденька,
Моя казка коротенька.
КАЖУ, КАЖУ КАЗКУ
Кажу, кажу казку
Про бабу Палажку
І про діда Патуся.
От і казочка уся.
* * *
БУВ ДІД МОНЬКА
Був дід Монька,
Тримався злегонька:
Шапочка капустяна,
Дашок солом’яний.
Сірі бички мав,
На припічку запрягав.
Гов, тпрр, до ярма!
Обернувся та й нема.
* * *
СИДИТЬ ВАСИЛЬ НА ПРИПІЧКУ
Сидить Василь на припічку,
Держить кота за ниточку.
Котик зубки розтулив
Та Василька й укусив.
А дзусь, а дзусь, кошеня,
Не займай ти Василя!
* * *
УПАВ, УПАВ
Упав, упав
Зайчик з липки,
Одбив, одбив
Собі хрипки.
Сів за лозою,
Плаче сльозою;
Сів за хворостом,
Киває, моргає
Своїм куцим хвостом.
* * *
А ПАС ТИ КОЗИ?
— А пас ти кози?
— Пас.
— А були морози?
— Були.
— А брав вовк кози?
— Брав.
— А як коза мекотала?
— Ме-е-е, ме-е-е, не бери мене,
Візьми пастуха, бо я ще суха.
* * *
ПРИЛЕТІЛИ ЖУРАВЛІ
Прилетіли журавлі,
То великі, то малі,
Сіли вони на люлі
Та й співають:
Трі-рі-рі!
* * *
ЛЕТІВ ЖУК ТА У ВОДУ — ГУП!
Летів жук та у воду — гуп!
Прилетіла мати жука рятувати:
— Ой жучку, мій жучку,
Подай білу ручку.
— Не подам, не подам,
Піди до криниці, напийся водиці.
* * *
ПІШОВ ДІД НА ГРИБИ
Пішов дід на гриби,
Баба на підпеньки.
Дід свої поварив,
Бабині сиренькі.
* * *
ІШОВ АНЦИБОРИК
Ішов анциборик
Через попів дворик,
Ніс сокирку, й топорик,
І мальовану торбу з пиріжками.
— їв би ти пиріжки?
— їв би.
Тоді беруть дитину за вухо й приказують:
— Не ласуйсь, не ласуйсь, не ласуйсь.
Ішов анциборик… і т. д.
— Їв би ти пиріжки?
— Ні.
— Чом такого добра не хотіть,
Чом такого добра не хотіть?
* * *
ЇХАВ ЦІПОРИК
Їхав ціпорик
Через дворик,
Віз кайстру й топорин.
А в тій кайстрі
Пиріжки в маслі,
їж ти чи не їж,
А добрим молодцям
Хоч потрошки вріж.
* * *
ІШЛИ ТКАЧІ ПО ДЕРКАЧІ
Приспівують малим дітям тоді, коли часом од вітру віконниці гуркотять.
Ішли ткачі по деркачі,
А за ними Настя:
— Не йдіть, ткачі, по деркачі,
Не буде вам щастя.
* * *
ОЙ ЦЮНІ, ЦЮНІ, ЦЮНІ
Ой цюні, цюні, цюні,
Пішов котик до кицюні,
А кицюня хитра була
Й вареничків роздобула.
* * *
ЛІЗЕ РАК ПО СТІНІ
Лізе рак по стіні,
Праву ногу волочить.
І чого він хоче?
* * *
ГОП-ЦІ-ЦІ-ЦІ, КОБИЛА
— Гоп-ці-ці-ці, кобила,
Куди їдеш?
— До млина.
— Візьми мене на візок,
Спечу тобі пиріжок.
— З ЧИМ, з чим?
— З ягідьми,
Поїдемо за людьми.
* * *
ОЙ БЕЗ ДУДИ, БЕЗ ДУДИ
Ой без дуди, без дуди
Йдуть ніженьки не туди.
А як дудочку почують,
Самі ніженьки танцюють.
* * *
ОТ І КАЗЦІ КІНЕЦЬ
От і казці кінець,
Пішла баба у танець,
А за нею горобець
Викрутасом, вихилясом.
Молодець, горобець!
За матеріалами: Дитячий Фольклор. Збірка. Бібліотека української усної народної творчості. Упорядкування, вступна стаття та примітки Г. В. Довженок. Ілюстрації Юлія Криги. Київ, видавництво художньої літератури «Дніпро», 1986, стор. 97 – 132.
