Капризи дитини – це крик про допомогу, якої вона потребує

Капризи дитини – це крик про допомогу, якої вона потребує

Під «поганою поведінкою» зазвичай розуміються такі дії і вчинки як непослух, спалахи гніву, істерики і капризи, зухвалість, нездатність або небажання дотримуватися соціально прийнятих норм в громадських місцях, негативне ставлення до оточуючих і своїх обов’язків перед іншими, ворожість до правил, брехливість, пасивність, сліпе слідування думок більшості і т.д.

Звичайно ж батьки докладають всіх зусиль, щоб дитина таку поведінку припинила. Але ні розмови, ні покарання не призводять до бажаного. Чому? Тут нам допоможе положення про те, що в поведінці дитини завжди є сенс, вона таким чином, нехай і несвідомо, але переслідує якусь мету. Якщо зрозуміти, яка мета стоїть за поганою поведінкою, то ми дізнаємося причину і тоді зможемо сприяти її зміні. Хочете це зрозуміти? Тоді давайте розбиратися.

Людям життєво необхідно відчувати свою причетність, приналежність до групи, перш за все до сім’ї (потім це може бути група дитячого садка, авторитетних однолітків, колективу і ін.). Це одна з основних потреб кожної людини. А якщо якась життєво важлива потреба не задовольняється, то людина буде всіляко намагатися її задовольнити.

Так і для будь-якої дитини. Якщо в сім’ї “благополучний клімат”, дитина відчуває себе її частиною, приймаючи участь в житті сімейної системи, займаючи своє місце, вона відчуває себе впевнено в цій позиції.

Але якщо щось йде не так, дитина не отримує або припинила отримувати необхідну підтримку і схвалення з боку батьків, то її відчуття приналежності стають хиткими, а можуть і зовсім зникнути. Що тоді вона змушена буде робити? Вірно – шукатиме шляхи вдоволення цієї потреби. Дитина не просто буде шукати своє місце, вона просто зобов’язана його знайти. І тоді замість позитивної лінії дитина буде пробувати різні негативні види поведінки, помилково вважаючи, що це допоможе досягти схвалення значущих людей і зайняти серед них належне місце.

Вважається, що в основі поганої поведінки дітей лежать чотири основні причини.

Боротьба за увагу – це перша і найпоширеніша причина. Звичайно, кожна дитина потребує уваги, причому ця потреба настільки ж велика, як потреба в їжі і відпочинку. Якщо дитина колись вирішила, що вона має значення лише тоді, коли є центром уваги, то буде проявляти неабияку винахідливість у вигадуванні способів для її залучення. Дитина може бути дотепною, скромною, сором’язливою. Якщо такі «милі» засоби досягнення уваги не спрацюють, то доведеться вдатися до менш приємних. Вона може нити, канючити, малювати на стінах, грюкати дверима, або випробовувати ще тисячі інших способів, що викликають увагу батьків.

Друга причина – боротьба за владу. Зазвичай таке відбувається, коли виснажені батьки поступаються вимогам дитини. У такому випадку дитина вирішує для себе, що вона буде використовувати владу, щоб здобути перемогу над батьками і стає все більш рішучою у цьому напрямі. Вона святкує, відмовляючись робити те, що від неї вимагають, досягає свого за будь-яку ціну. Їй здається, що якщо вона підкориться дорослому, то тим самим втратить почуття власної значущості. Прояви такого протистояння сил можна спостерігати в будь-якій сім’ї в ситуаціях ранкового підйому, одягання, прийому їжі, виконанні домашнього завдання, в супермаркеті, будь-де.

Третя причина негативної поведінки дітей – бажання помститися, яке може виникнути при посиленні боротьби за владу. Якщо дорослий і дитина борються за домінування, то в разі перемоги дорослого дитина мріє про реванш, який необхідний їй для повернення втраченого почуття значимості і важливості. Дорослий своєю перемогою показав їй, що дитина не має ніякої влади, а значить не може бути любимою. І тоді, щоб відчути себе значущою, вона може завдавати болю іншим. Дитина стає злою, може почати красти, руйнувати і т.п. Причинами дитячої помсти можуть бути також образа, розчарування, ревнощі, невиконана обіцянка, несправедливе покарання і багато іншого.

Четвертою причиною є втрата віри у власний успіх. Дитина, не отримуючи необхідної підтримки, розуміння, падає духом. Вона відчуває, що не має шансу досягти успіху в чому-небудь і бути корисною. Намагаючись показати свою повну неспроможність, вона демонструє безпорадність, нездатність впоратися з будь-яким завданням, будь то в навчанні, в допомозі по хатнім справам, або в сфері відносин зі своїми однолітками. Дитина, яка обрала такий шлях, перебільшує свій реальний або уявний недолік, уникає будь-якого завдання.

Батькам потрібно звернути увагу на власні почуття.

Так-так, на СВОЇ почуття. Якщо це роздратування, то, швидше за все метою дитини є привернення уваги. В такому випадку батькам важливо не заглядати в очі, нічого не кажучи дати дитині зрозуміти, що її люблять. Робити це потрібно відразу, як тільки дитина почне вас дратувати. Навчіть вашу дитину привертати до себе увагу прийнятним для вас способом.

Якщо ви відчуваєте злість, значить ви зіткнулися з позицією на домінування. Необхідно надавати право на вибір, не наказуючи. Не потрібно змагатися або вплутуватися в сварку, але і не поступайтеся. Необхідно навчити дитину досягати бажаного так, щоб обидві сторони конфлікту залишалися задоволеними. Важливо також послабити свій контроль за діями дитини, не робити того, що вона може зробити сама. Давайте їй можливість іноді робити помилки, самостійно приймати рішення і відповідати за їх наслідки.

Коли причиною поганої поведінки дитини є помста, то батьки можуть спостерігати образу. Постарайтеся відновити взаємини, встановивши тісний дружній контакт. Не відповідайте образою на образу. Зрозумівши причину помсти, постарайтеся її усунути, але не потурайте примхам. Навчіть свою дитину не зганяти свої почуття образи на інших.

Коли дитина втрачає віру в себе батьки потрапляють у владу почуття відчаю. Тут важливо не вмовляти, не показувати жалості. Нічого не робити за дитину. Знайти ситуацію, де малюк відчує свою гідність, допомогти відкрити свої справжні здібності. Навчіть дитину доводити будь-яку справу до кінця і долати труднощі.

Джерело