Ми зібрали для вашої малечі найкращі віршики про городину і садовину.
Віршики про фрукти
Є у яблуні подружка –
Соковита жовта грушка,
Усередині чудова:
Ароматна і медова.
Яків яблука трусив,
Яків яблука носив,
А бабусенька Явдоха
Яблук всім дала потроху.
Щедро яблуню хвалили,
Що на всіх вона вродила.
Ось цукерочки підряд –
Це дозрів вже виноград.
Оси ягідки псують,
Нам зірвати не дають.
Вірші про овочі
Помідори чималі
Червоніють на гіллі.
Полюбляють діти
Сік томатний пити.
Я червоний бурячок,
Тут вітаю діточок,
У борщі я не замінний
І смачний і вітамінний.
Я цибуля хоч гірка,
Та корисна я така.
Я й цілюща, кожен знає,
Від хвороби захищаю.
Ось зелені та цупкі
На городі огірки.
Довгі, соковиті,
Бадиллям повиті.
Нагодує всіх вона –
Ця картопелька смачна,
Її бульби їстівні
Викопують восени.
Баклажан, коли зростає,
Дуже дивний колір має:
Наче літечко розлило
Фіолетове чорнило.
Вірші про ягоди
Ароматні невелички,
У обох червоні щічки,
Всім відомі дві сестриці –
Полуниця і суниця.
Лист різний із оксамита,
Соком ягідка налита.
А для хворої дитини
Кращі ліки – чай з малини.
Від садочка до криниці
Мама садить полуниці.
Мамі я допомагаю,
Полуниці поливаю.
Поміж листя оксамиту
Дозрівають серед літа,
мов сережки, червоненькі,
дрібні вишеньки смачненькі.
Матеріал взято з сайту mamabook.com.ua
Веселі вірші про городину
Пригода на городі
Так давно, й згадати годі,
На якомусь там городі
Це стряслося, ще коли
Рибки вили гнізда в стрісі,
Рак висвистував у лісі,
На пеньках сучки цвіли,
Лопухи росли, як вуха
Отого, хто казку слуха,
На деревах не листки
Виростали – пиріжки.
Ще тоді було це діло,
Як увечері видніло,
Як цвірінькала бджола,
Як була земля тоненька,
А малесенька Оленка
Ще бабусею була.
Раз, як сонце добре гріло,
Пообідавши за двох,
Просто так собі, без діла
На стеблі дрімав горох.
Підставляв під сонце спину,
І животик, і бочок…
(А була ж гаряча днина!)
Розімлів один стручок –
Лусь! – і ціла горошина
Гарбузові прямо в лоб – гоп!
Як підхопиться гарбуз,
Аж злетів його картуз!
– Гей, усі і там і тут!
Утікаймо – наших б’ють!
Стрибонув, мов кінь, угору ,
І мерщій – куди? – в комору.
А якщо злякався тато –
що вже ті гарбузенята?!
Подалися і вони,
А за ними кавуни,
кавуниці й кавунята
у картатих штаненятах.
І сусіди, і рідня,
Всі чкурнули навмання.
Мчить картопля, мовби куля,
Чеше стежкою цибуля,
Через балку навпрошки
пострибали огірки…
Огірок злякався трішки,
Підзковзнувсь – шубовсь у діжку.
Одягнувши свій жупан,
Вийшов з хати баклажан.
Раптом бачить: із-за тину
Вилітає кругла диня.
– Ви куди? – питає він.
– На базар, у магазин?
– Та який там магазин,
Як на весь город горох
учинив переполох!
– Що? Горох наш лютий ворог?
Я зітру його на порох!
Розтовчу, перемелю!
Сам не знаю що зроблю!
Я йому… якщо мене
Він, звичайно, дожене.
І собі як дремене…
Там тоді таке було,
Вирувало все, гуло.
От приходить господиня,
А уже в коморі дині,
Баклажани, кавуни.
-Звідки ж тут взялись вони.
От піди собі тай знай
Хто зібрав мій урожай?
Треба ж статися пригоді!
Що ж стряслося на городі?!
Подивлюся-но сама.
Ну а там дива тай годі –
Нічогісінько нема.
Тільки сонячне проміння догорає на стеблі,
Тільки стигле горошиння розкотилось по землі.
І зітхнула тітка: – Ох,
Я й забула про горох!
Це ж тому він розкотився, що на сонці пересох.
З тих часів зеленкуватим вирива його мерщій.
І тому врожай збирати їй доводиться самій.
Гарбуз-утікач. Віктор Кочевський
Недоглянутий, з городу
Від сусідів навпростець,
Плазом, не спитавши броду,
Втік хоробрий гарбузець.
По зеленому канаті
Звісивсь через перелаз —
Опинився біля хати
На рясних грядках у нас.
Був я з динями за свідка:
Джміль до нього залітав,—
І тоді сурмила квітка,
Як фанфара золота.
— Я росту-у-у! — співав гарбузик
Від ласкавого тепла.
Він пришився, наче ґудзик,
До стожильного стебла.
Почував себе в гостині,
А проливиста гроза
Радо плескала по спині
Молодого гарбуза.
Я зганяв осот, щирицю,
А татусь всміхнувсь у вус:
— Він нічого не боїться,
Утікач оцей гарбуз.
Тож тримаю, наче бузівка,
Що в достатку, тлустий, зріс,
Все на прив’язі гарбузика,
Щоб не втік, бува, у ліс.
Біб-бобище. Тамара Коломієць
Жив у торбі на стіні,
На самісінькому дні,
Біб, біб, бобище,
Мідяний лобище.
Потім з чашки воду пив,
Білий пагінець пустив
Біб, біб, бобище,
Мідяний лобище.
У пухку ріллю упав –
Стебельцем зеленим став
Біб, біб, бобище,
Мідяний лобище.
Колихав рясні квітки,
Пов’язав тугі стручки
Біб, біб, бобище,
Мідяний лобище.
Недарма його садив –
Сто бобів мені вродив
Біб, біб, бобище,
Мідяний лобище.
Часник. Віктор Кочевський
Часничок у бур’яні
Гірко скаржиться мені:
«Я, чесний часник,
Дикуном рости не звик.
Я давно уже запах
У глибоких погребах.
Огірки зі мною раді
Із грядок попасти в кадіб.
Люди славлять весь мій рід,
Коли ставлять борщ в обід.
Доля, мабуть, наказала,
Щоб горнувся я до сала,
Та й кільчини ковбаси
Ти без мене не з’їси…»
Він пірцем своїм тріпоче,
Випина зело худе
І зубочком на зубочок
У землі не попаде.
Жаль дивитись…
Люто смичу
Коло нього лободу:
Ще відчуєш ти, часниче,
Свою силу молоду!
Зайчик та капуста. Інна Кульська
На городі густо
виросла капуста:
сто листків, сто хустин
у товстих капустин!
Скаче зайчик босий,
їсти зайчик просить:
– Хоч листок, хоч шматок
дайте зайцю на зубок!
Кажуть капустини:
– Не шкода хустини!
– Я – листок!
– Я – шматок! –
Повен в зайчика мішок!
Дитячі вірші про ягоди, фрукти та овочі. Наталя Карпенко
У саду
Подивитися йду
Що зросло у саду.
Може, ягідка там?
Я і вам трохи дам.
А в саду смакота
Для мого живота.
Ням-ням-ням на мій смак,
Не наїмся ніяк.
Піднімаю листок,
Там сидить огірок.
Хрум-хрум-хрум жартома,
Хрум-хрум-хрум… Вже нема!
Зародило вишень!
Де набрати кишень?
Скаче серце моє:
– Пригощайтеся! Є!
* * *
Яблучко
Впало яблучко кругленьке
Соковите, червоненьке.
Впало яблучко хрумке
І велике. Ось таке!
– Пригощайтесь, – просить гілка
– Насолода! – шепче бджілка.
– Так, так, так! – співає шпак.
– Це мій дім! – кричить хробак.
* * *
Абрикоси
Помаранчеві голівки
Обліпили кожну гілку.
На солодкі абрикоси
Налетіли жовті оси,
Налетіли роєм бджоли…
Зумкотить усе довкола!
В зелен-листі вітер в’ється,
Теплим подихом сміється
Й носить запахи медові.
Дні стоять такі чудові!
Як тут нам не порадіти,
Шле гостинці красне літо!
* * *
У саду
Яблуні і груші у моїм саду.
Яблука червоні з яблуньок зберу,
Груші жовтобокі познімаю з груш.
А плоди зелені у саду не руш!
Ще нехай під сонцем засмагає бік
І медовим стане вітамінний сік.
Хай вбирає силу гарного дощу,
Я у свій садочок холод не пущу!
* * *
Подарунки осені
Осінь запасає,
Осінь пригощає.
В кошику ґаздині
Соковиті дині,
Перці, баклажани,
Красені каштани,
Жолуді в беретах,
Брошки бересклету,
Ягоди калини,
Глоду й горобини.
І солодкі сливи,
І грушки звабливі,
Яблука, горіхи,
Буси обліпихи…
Господиня осінь
Подарунки носить.
* * *
Аґрус
Зріс у травах коло хати
Кущик агрусу крислатий.
На гілках його колючих
Стільки низочок блискучих!
У зелених намистинах
Видно крихітні зернини.
Хочеш аґрус скуштувати –
Обережно треба рвати.
* * *
Калина
На кущах калини
В листі кучерявім
Ягоди-рубіни
Паленіють яро.
* * *
Брусниця
В Карпатах і Поліссі
На кущиках у лісі
Росте і промениться
Коралова брусниця.
* * *
Суничка
Маленька суничка у лісі зростала,
У червні червоною ягідка стала.
На Свято Зелене вдягнула суничка
Яскраву сорочку і пишну спідничку.
Додолу голівку червону схилила
І щічки росою ранковою вмила.
Вітали суничку сестриці-суниці
І гріли у променях сонечка лиця.
* * *
Глід
Обабіч доріг, в перелісках, на кручах
Красується глід. Будьте пильні – колючий!
У травні зеленому буйно квітує,
У вересні плодом червоним частує.
* * *
Зелений горошок
Зелений горошок сидить у стручку,
Шукай на городі хатинку таку.
В хатині багато братів горошин.
Усі круглолиці. Усі, як один!
* * *
Кавун
Здивувався ласун:
– Серед ягід кавун?
Він великий такий,
І на дотик твердий!
Та червоне нутро
Містить соку відро!
В м’якуші насінин,
Як в загаті рибин.
Тече мед на вуста,
Налітай, смакота!
* * *
Було пильнувати…
Кавун-кавунисько,
Зелений хлопчисько
Котився, котився,
Упав і розбився.
Такий червоненький,
Такий солоденький.
І що тут казати…
Було пильнувати!
* * *
Гарбуз
Помаранчевий гарбуз
Після зливи в землю вгруз.
Став гарбуз галасувати:
– Як тепер я вийду з хати?
– Дід гарбуз, – озвалась диня,
В тебе он яка родина!
На підмогу з-під листочків
Прийдуть сім’ї огірочків,
Патисони з кабачками,
Я з братами-кавунами.
Тут і діти, тут і внуки,
Витягнем тебе з багнюки.
* * *
Гарбузенятко
Мале гарбузенятко
Залізло аж на тин.
– Казав же мені татко,
Що я хоробрий син.
Що я козак завзятий,
Що я козак крутий,
Що я козак чубатий,
Що цвіт мій золотий.
Усі в моїй родині
Козачки й козаки, –
Кавунчики і дині,
І навіть огірки.
* * *
Огірок
Під листячком лапатим
Зростають огірки,
Сидять в затишній хаті,
Нагулюють боки,
Ховаються від сонця,
П’ють воду дощову.
Відкрию лист-віконце
І огірок зірву.
* * *
Кабачок
Лежить кабачок під зеленим шатром,
Прикрив довге тіло ворсистим листком.
Росте щохвилини цупкенький хлопчак,
В зеленого лежня – зелений піджак.
* * *
Баклажани
Дозріли баклажани
Довгасті, як банани,
Лілові, як дзвіночки,
Тверді, як огірочки,
Блискучі і гладенькі,
Великі і маленькі.
Джерело: Вірші для дітей від Наталі Карпенко
ДИНІ
Коли літо одлунало
І прийшли осінні дні,
Сонце дині фарбувало
На зеленім баштані.
Фарби вибрано густі,
І ясні, і гожі!
Вийшли дині золоті –
Всі на сонце схожі.
Варвара Гринько
Загадки про овочі. Тетяна Строкач
На городі урожай!
Що вродило – те й збирай!
Не знести без помочі
Із городу….
(овочі)
Струнка, яскрава, височенька,
Немов би дівчинка, гарненька.
Волоссячко зелене має,
Сидіть в темниці полюбляє.
На смак – і соковита, й добра.
Вже здогадалися? Це – …
(морква)
Сховався і сидить в землі,
Листочки зверху лиш малі.
Без нього борщ нам не зварити
І вінегрету не зробити.
Червоний колір-добрий знак!
Вже здогадались? Це – …
(буряк)
Він – господар на городі,
Помаранчевий і модний,
Круглобокий і величний.
В нім – насіннячко, як звично.
Щоки сонцем вигріває
І навколо поглядає.
Запишався, ніби туз!
Здогадались? Це – …
(гарбуз)
Довгі коси розпустила,
Гарну зачіску зробила.
Зуби чистила охоче,
Бо красунею буть хоче.
І смачна, і солоденька,
І смакує всім добренько.
Ох, наїлися від пуза!
Здогадались?….
(кукурудза)
Мов дідусь із бородою,
Став з мікробами до бою!
Без упину утікають,
Бо цілющу силу має!
І пекучим бути звик!
Здогадались? Це – …
(часник)
У землі домівку має,
Той дістане, хто вкопає.
Так її всі полюбляють!
Смажать, варять, вихваляють!
Бо насправді дуже добра!
Здогадались? Це – …
(картопля)
Рум’янощокий і кругленький,
Великий є і є маленький.
В салаті овоч цей смакує,
У банці зовсім не здивує.
Ще й сік згодиться у господі
І до борщу буде в нагоді.
В дитячій казці він “Сеньйор!”
Вже здогадались?…
(помідор)
Зелений, гарний і довгенький,
Сховався в листячку густенькім.
Не хочеться йому в салат,
У сіль, в гарячий маринад.
Смачненький дуже цей дружок.
Вже здогадались?
(огірок)
Щоб вдягтись, як королева,
Одежин багато треба.
Як немає де складати,
Все на себе одягати!
Та від того ця вельможа
Колобком котитись може.
В погребі без неї пусто.
Здогадались? Це – …
(капуста)
Одежин має багато,
Та не любить роздягатись.
Хто захоче одяг зняти,
Той слізьми буде ридати.
Та на кухні незамінна!
Хоч пекуча – вітамінна!
Схожа іноді на кулю.
Здогадались? Це – …
(цибуля)
