Грицька Бойка справедливо можна назвати неперевершеним майстром сміху в поезії для дітей. Він, як ніхто інший, вмів не просто розважати молодших читачів, а й з теплим, добрим гумором дотепно й незлобливо показати найрізноманітніші вади дитячого характеру. Вереда, замазура, хвалько, брехун, ледар, базіка, невіглас, недотепа, боягуз, підлабузник, задавака, ябеда, роззява, симулянт – ось „знамениті” персонажі його чудових віршів та поем.
Загадки Грицька Бойка
Дуже я потрібна всім —
І дорослим, і малим.
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу.
(Книга)
Дерев’яний
Та довгенький,
Маю носик я
Гостренький.
На білому
Слід лишаю,—
І всіх діток
Потішаю.
(Олівець)
Висить в селі і в місті,
Збирає різні вісті.
Щодня її гінці
Спішать у всі кінці.
(Поштова скринька)
У легкого
Держака
Голова
Така
Важка.
(Молоток)
То холодним, то гарячим
Вдома кожен мене бачив.
І співаю
Я від жару,
І пускаю
З носа пару.
(Чайник)
Я блискуча, гостренька,
Маю вічко маленьке.
За собою несу
Довгу-довгу косу.
(Голка)
Скринька,
Вертушка,
Шнур
І кругле
Вушко.
(Телефон)
Два скельця,
Три дужки:
На ніс
І за вушки.
(Окуляри)
Залізний кінь,
Фарбований
І гумою
Підкований.
(Авто)
Я стою
На ходу,
А спинюся —
Упаду.
(Велосипед)
Дерев’яна
Гора:
Що не крок —
То діра.
(Драбина)
В печі боки обпекла
І в стіну міцну лягла.
(Цеглина)
В оркестрі
Поважають,—
Та б’ють мене,
Як грають.
(Барабан)
Невеличкі дві хатини,
В них м’які і теплі стіни.
По п’ять братиків малих
Прожива в хатинах тих.
(Рукавички)
Стаємо всім на дорозі,
Всіх спиняєм на порозі.
Хто іде — не обмине:
Нас рукою штовхоне.
(Двері)
Без рук, а з ногами,
Без ребер, а з боками.
І спинка міцна є.
А голови немає.
(Стілець)
У вогні
Я розмокаю,
У воді
Я висихаю.
(Віск)
Кристалиночки тверді,
Світлі — аж іскряться.
Народились у воді,
А води бояться.
(Сіль)
Мию, мию без жалю.
Мию там, де брудно.
Цю роботу я люблю,
Та від неї худну.
(Мило)
Як навколо об’їси —
Серединки не проси.
Ми такі гостинці:
Дірка в серединці.
(Бублики)
В небі я труджуся,—
Знає мене кожний.
Я на всіх дивлюся,—
На мене ж — не можна.
(Сонце)
І у горах невидима,
І у лісі невловима.
Я кричу — вона мовчить,
Я мовчу — вона кричить:
Поверта мені назад
Всі кінцівки слів підряд.
(Луна)
Між берегів
Текла, текла.
Мороз зміцнів —
Під скло лягла.
(Річка)
В зимовий, студений час
Люблять всі малята нас.
З гірки ми рушаєм в путь,
А на гірку — нас везуть.
(Санчата)
Взимку вкрили ми навкруг
Ліс, дорогу, поле й луг.
А як сонце припече —
Ми струмочком потечем.
(Сніжинки)
Не козлик, а рогатий.
Повільний, вайлуватий.
На собі носить дім
І ховається у нім.
(Равлик)
У морі купався,
Сухеньким зостався.
Під дзьобом — торбинка,
В торбинці — рибинка.
(Пелікан)
Борознить
Океан,
З голови
Б’є фонтан.
(Кит)
Без рук, без верстата
Вміє добре ткати.
А коли натче —
Здобич не втече.
(Павук)
Дивиться на землю,
Як зерно клює.
Дивиться на небо,
Як водичку п’є.
(Курка)
З бородою
Народився,
Та ніколи
Не голився.
(Козлик)
Довгі вуха,
Куций хвіст,
Невеличкий
Сам на зріст.
На городі
Побував —
Нам капусту
Попсував.
Довгі ноги
Скік та скік…
Ми погнались —
Він утік…
(Зайчик)
Шерсть гладенька
І м’якенька,
Спинка гнеться,
Хвостик в’ється —
Тільки лапки
Цап-царапки!
(Котик)
До квіточки лечу,
Лечу-дзижчу.
— Дзум-дзум-жу-жу! —
Як звуть не скажу.
(Бджілка)
Тук-тук-тук!
Так-так-так!
І комашка,
І черв’як,
І личинка —
Біла спинка,
І жучок-короїд —
Мій сніданок,
Мій обід.
(Дятел)
В своїм гороховім краю,
Як літо лиш настане,—
Я на одній нозі стою
В дрантя й лахміття вбране.
(Опудало)
Не дерево, а листя має.
її усякий обминає.
Лиш доторкнеться до долонь,
То припече, немов огонь.
(Кропива)
В ящику —
Вікно,
У вікні —
Кіно.
(Телевізор)
Йти не йдем,
Хоч маєм ноги,
Все тримаємось
Підлоги.
(Меблі)
Без голови,
А ногу маю:
Бриля на неї
Одягаю.
(Гриб)
З лісу в ліс перелітав,
Де не сяде — там співає,
І кладе яєчка
У чужі гніздечка.
(Зозуля)
Холодна, біла,
Ліс оголила,
Скувала річку,
Струмок спинила.
(Зима)
Костяну сорочку маю
І ніколи не знімаю,—
У сорочку-костомаху
Я ховаюся від страху.
(Черепаха)
За матеріалами: Грицько Бойко. Вибрані твори. Том 1, Київ, “Веселка”, 1983.
Грицько Бойко. “Веселинки, вірші, скоромовки”, Київ, “Веселка”, 1995.
