Люди в своїй масі не злі. Вони просто не завжди розуміють, що відчуває та переживає їхній співрозмовник. Тому можуть від щирого серця ляпнути щось, що ранить. При цьому, погодьтеся, ті самі ситуації викликають у більшості схожі типи реакцій: коментаторів може бути мільйон, а думок – всього дві-три. І як воно об’єкту пильної уваги щоразу вислуховувати і пояснювати одне й те саме? Жінка, яка народила доньку, коли була підлітком, розповіла про свої почуття.
Через місяць після мого 16 дня народження я побачила дві рожеві смужки на тесті на вагітність. Я розплакалася. Я була налякана, як будь-яка 16-річна дитина. А потім зателефонувала до друзів, щоб разом поїхати на концерт, бо поки твій живіт не перетвориться на м’ячик, ти хочеш пожити нормальним підлітковим життям.
Зараз моїй дочці вже 20, і я давно не підліток, але я залишаюся молодою мамою, яка ще «не доросла» до материнства — не важливо, 16 мені чи 36. Усі ці роки люди говорили мені одні й ті самі речі «з найкращих спонукань», або з нездорової цікавості, або просто через невігластво, яке все ще змушує мене закочувати очі щоразу, як я це чую.
Ти виглядаєш як її старша сестра! Так, я знаю, що це комплімент, сказаний з метою наголосити, як молодо я виглядаю. Але не для мене, коли він сказаний у присутності моєї дочки. Я зі шкіри лізу, щоб бути гарною мамою і щоб дочка сприймала мене всерйоз. Я знаю, що виглядаю як сестра, але ні — я мама.
А де її батько? Ви бачите у мене на грудях значок із написом «Будь ласка, поставте мені особисте питання на дитячому майданчику»? Те, що я молода і не ношу обручки, не підстава цікавитись у мене історією нашої родини.
Ти школу закінчила? Що? Ви вважаєте, що мама-школярка автоматично стає відщепенцем, її виключають зі школи і вона не може здобути освіту? Так, деякі змушені кидати навчання через вагітність, щоб звести кінці з кінцями, інші ж закінчують школу та вступають до коледжу.
Батьки, мабуть, допомагають? Так, мої батьки завжди допомагали і підтримували нас, але, будь ласка, не треба після того, як я розривалася між школою, роботою та нічними годуваннями, питати мене, чи може хтось подбати про мою дитину.
Ти не виглядаєш як мати. Знаєте, я дуже стараюсь. Я намагаюся вижити у світі, де такі, як я, вибиваються з рамок звичних уявлень, і мені не потрібно нагадувати, що я виділяюся на тлі інших мам, які прийшли забрати дитину з дитячого садка.
Вона [озирається, переходить на шепіт] знає? Чи знає моя дочка, що між нами лише 16 років різниці? Тобто я мала сісти перед нею, трирічкою, навпочіпки і розповісти, що в мене був дошлюбний секс? Якось нам доведеться обговорити вибір, який я зробила ще в школі, але, я думаю, це буде після того, як ми поговоримо про пташок та бджілок.
Та це прикольно, як я подивлюся! Я теж так хочу! Так, клянуся вам, мені й таке говорили! Коли всі одягнені, взуті, нагодовані і ніхто не плаче, материнство — це задоволення, але бути батьками у будь-якому віці нелегко — і ми не обираємо дітей, як стільникові телефони чи туфельки, бо вони «прикольні».
І ти вирішила її зберегти? Як бачите. Ось чому вона тут. І вам не здається, що ми знову обговорюємо надто особисті речі у присутності моєї дитини та інших мам біля гойдалки?
А що сказали твої батьки? Зізнатись батькам, що я вагітна, було для мене надзвичайно важко, і розповідати про це незнайомцям досить болісно.
Ти шкодуєш про це? Зрозуміло, що ні. Жодного разу за 20 років існування моєї доньки я не пошкодувала, що дала людині життя. Вона не якесь абстрактне рішення, яке мені довелося ухвалювати. Вона моя дочка, і зараз я люблю її так само сильно, як у день її появи на світ.
