Американський психолог Джим Тейлор про те, як виростити дитину пристосованою до навколишнього світу. Тейлор – автор 14 книг з психології
Батьки в наш час оточують своїх дітей гіперопікою. Парадоксально, але бажаючи захистити від напастей, ми залишаємо своїх дітей непідготовленими до справжніх небезпек, з якими їм доведеться зіткнутися у реальному житті.
Наражаючи дитину на невелику небезпеку, ми сприяємо її розвитку. Відчувши, що таке реальна небезпека, дитина розвине в собі відповідальність і життєстійкість, як і когнітивні, емоційні та рухові навички.
Це стане підмогою під час входження у доросле життя.
Ось моя версія небезпек, яким корисно наразити дітей для їх розвитку.
Запропонуйте дитині любов з умовами
Ця заява знаходиться на межі єресі на тлі принципу сучасного виховання №1 – безумовна любов – це добре!
Як і більшість речей у житті — ні любов з умовами, ні любов без умов це не добре і не погано. Такими їх робить те, як ви це використовуєте.
Я не говорю зараз про те, що ми, батьки, відчуваємо. Ми завжди любимо наших дітей, незалежно від їхньої поведінки. Скоріше про те, що діти відчувають. І я вірю, що вони відчувають втрату любові.
Любов з умовами, що використовується як засіб покарання та контролю, – погано. Наприклад, якщо ви застосовуєте те, що я називаю «орієнтована на результат» любов, коли ви висловлюєте любов з умовами щодо успіху та неуспіху вашої дитини у школі чи спорті.
А ось любов як винагорода — зовсім інше. Який мотив може бути кращим, ніж розуміння, що дитина може втратити вашу любов? Що може бути найкращим спонукальним фактором до хорошої поведінки? Ви можете прищепити здорові цінності, такі як повага, відповідальність, шляхетність, співчуття, даючи нагороду – пропонуючи любов, коли діти виявляють ці цінності. І демонструвати осуд – утримуючи любов – коли діти їх не виявляють.
Припиніть хвалити дітей
«Молодець!» – Найпопулярніша і безглузда похвала, яку діти чують від батьків. Реальність така – діти й самі знають, що молодці, якщо щось вийшло.
Мета похвали – заохотити дитину продовжувати добре поводитися. Тому, якщо ви збираєтесь похвалити дитину, будьте конкретні: Ти чудово попрацював над цим шкільним проектом! Так вони побачать, що це їхні вкладені зусилля привели до їхнього успіху.
На жаль, багато батьків знаходяться в омані щодо самооцінки дітей. Вони вважають, що у дитини буде з самооцінкою все добре, якщо їм стверджувати, що вони у всьому хороші. Однак результати досліджень кажуть, що студенти, яких постійно хвалять, дуже обережні у своїх відповідях на запитання, у них менше впевненості і вони менш завзяті у виконанні складних завдань.
Діти виробляють у собі почуття впевненості та компетентності завдяки своїм успіхам, а не тоді, коли їм кажуть, що вони є успішними.
Дозвольте дитині робити промахи
Страх невдачі набирає епідемічного розмаху сьогоднішніх дітей. І це вина батьків, які намагаються вберегти своїх дітей від якихось дій, приречених на невдачу.
Проте, захищаючи дітей від промахів, ви зменшуєте їхні шанси успіху. Насправді найуспішніші люди у всіх сферах життя часто й по-серйозному зазнавали фіаско на шляху до успіху. Тільки за допомогою невдач та помилок діти освоюють важливі життєві уроки – вміння вирішувати проблеми, витривалість та життєстійкість, які так потрібні для успіху.
Дозволяйте дітям почуватися некомфортно
Будучи батьком ви страждаєте коли дитині погано. У вас усередині все холодніє, якщо ви знаєте, що ваше чадо відчуває страх чи сумує. Вашим природним спонуканням стане бажання покращити його стан якнайшвидше.
Вчиняючи так, ви позбавляєте дитину можливості винести урок із того, що трапилося, а це означає, що вона не вчиться контролювати свій емоційний стан. Якщо ви не даєте дитині відчувати емоції, ви позбавляєте її можливості зрозуміти їх і навчитися з ними справлятися конструктивно у майбутньому. Діти повинні мати можливість побути наодинці зі своїми негативними емоціями та запитати себе: «Чому я почуваюся так погано?» і «Як мені позбутися такого некомфортного для мене стану?»
Не давайте дитині свій iPhone
Доцільність – одне з найстрашніших понять у батьківстві, яке означає, що ви робите те, що полегшує життя вам, але не краще для дитини. Нині у розпорядженні батьків дуже багато можливостей зайняти дітей.
Ми справді досягли висот (хоча правильніше сказати глибин) завдяки iPhone у тому, щоб розважати дітей, які перебувають «не в дусі». Таким чином ми позбавляємо дітей можливості вчитися самостійно справлятися зі своїм поганим настроєм та нудьгою. І їм буде дуже важко, якщо в майбутньому в житті вони занудьгують у класі чи офісі.
Вони також можуть не навчитися того, що потрібно зважати на інших людей. А іноді потрібно просто посидіти та почекати, поки батьки закінчать робити те, що вважають за потрібне.
