Нагадаю сьогодні про гру, яка мене іноді рятує з донькою і допомагає зі знайомими дітьми та дорослими. “На щастя – На жаль”. Ця гра дозволяє знизити тривогу та напруження перед різними подіями та очікуваннями. Вийти зі стану зацикленості лише на одному варіанті дій та реакцій, розширює сприйняття реальності – повертає відчуття багатоваріантності. В неї можна грати самому, вдвох з дитиною чи компанією.
Ми обираємо та називаємо ситуацію. І потім один гравець каже: “на жаль” – і пропонує негативний сценарій розвитку ситуації. Наступний гравець каже: “на щастя” – і додає до відповіді попереднього гравця позитивний сюжет. І так ми йдемо, поки тема не вичерпається.
Наприклад, коли донька хвилювалась перед першим вересня, ми грали так:
Ситуація – завтра до школи.
Я пропонувала негативний варіант: на жаль – в школі діти всі забули один одного і не виявляли взагалі радості від зустрічі
Донька: на щастя – ми швидко звикли один до одного і вже через годину разом спілкувались.
Я – на жаль, уроки були не цікавими
Донька: на щастя, наступного дня були інші
І так ми пройшлися всіх темах, що у неї викликали тривогу.
Донька і діти (та дорослі), з якими ми грали в цю гру, розповідають, що іноді самі, коли відчувають, що тривожаться, всередині починають проговорювати різні варіанти – на жаль, на щастя. І ця гра стає їх практикою стабілізації.
На жаль, ми не можемо бути готовими до всього.
На щастя – життя у своїй непередбачуваності дарує нам багато несподіваних та радісних сюжетів.
І на щастя, ми точно є один/одна в одних.
Обіймаю, Родино ❤️ як хочу Перемоги!
©Світлана Ройз
