Доктор Анна Махін – еволюційний антрополог, що базується в Оксфордському університеті спеціально для The New York Times.
Як антрополог, яка вивчає батьківство в Оксфордському університеті, я протистою широко розповсюдженій та глибоко вкоріненій вірі татусів в те, що їхні органи не зазнають біологічних змін, пов’язаних із вагітністю, народженням та годуванням груддю і що вони не настільки біологічно та психологічно “підготовлені” для догляду, як жінки.
Як результат, вони відчувають себе менш впевненими і ставлять під сумнів свої здібності до батьківства: чи будуть вони «хорошими» батьками? Чи будуть вони мати гарний зв’язок зі своїми дітьми? Як вони будуть знати, що робити?
Як диктує мій власний особистий та професійний досвід, думка про те, що тати біологічно «менш підготовлені» до батьківства, навряд чи буде правдою. Значна частина батьківського виховання ні для кого не є інстинктивною, а є результатом по суті постійного навчання.
І хоча біологічні зміни, які зазнають тати, не так добре помітні як у матері, науковці лише починають з’ясовувати, що і чоловіки, і жінки зазнають гормональних і мозкових змін, коли вони стають батьками.
По суті, бути татом – це настільки ж біологічне явище, як і бути мамою.
Рівень тестостерону знижується
Візьмемо тестостерон, стереотипно “чоловічий” гормон, який відіграє важливу роль у розвитку хлопця та статевому дозріванні. Тестостерон значною мірою відповідає за мотивацію чоловіків до пошуку партнерів, і, згідно з дослідженнями, чоловіки з більш високим рівнем тестостерону, як правило, більш привабливі для потенційних партнерок. Але бути успішним батьком означає зосередити увагу на сім’ї та не шукати інших партнерів. Як вважають експерти, чоловіки еволюціонували і частина тестостерону зменшилась.
Наприклад, у п’ятирічному дослідженні, опублікованому в 2011 році, доктор Лі Геттлер, доктор фізичних наук, американський антрополог, слідкував за групою з 624 одиноких, бездітних чоловіків на Філіппінах у віці від 21 до 26 років. Доктор Геттлер виявив що, хоча всі чоловіки в дослідженні відчували нормальне, вікове зниження рівня тестостерону, 465 чоловіків, які стали татами за цей п’ятирічний період, зазнали більш значного падіння – в середньому на 34 відсотки.
В усьому світі, дослідження за дослідженням дали подібні результати. Зниження тестостерону може відбутися безпосередньо перед народженням першої дитини та безпосередньо після. І хоча не зрозуміло, що саме спонукає до падіння рівня тестостерону, доктор Геттлер говорить, що його попередні результати свідчать про те, що чим більше це падіння, тим більший вплив він може мати. “Ми з’ясували, що якщо у нових батьків є нижчий рівень тестостерону на наступний день після народження їхніх дітей”, – каже доктор Геттлер, – через кілька місяців вони зроблять більше домашніх завдань, пов’язаних з немовлятами.
Деякі дослідження припускають, що чим менший рівень тестостерону у чоловіка, тим більше шансів вивільнення окситоцину і дофаміну при взаємодії зі своєю дитиною. Таким чином, турбота про свою дитину приносить не тільки міцний зв’язок, але й нейрохімічну винагороду, викликаючи почуття щастя, задоволення та тепла.
Мозок змінюється
Мозок також зазнає структурних змін для того, щоб батьки проявляли ключові навички батьківства. У 2014 році Пілюн Кім, доктор філософії, невролог із університету в Денвері, зробив 16 новоспеченим татам МРТ: перший раз у перші два-чотири тижні життя дитини і ще раз – між 12 і 16 тижнями. Доктор Кім виявив зміни мозку, які відображали те, що раніше спостерігалося у нових мам: деякі області в частинах мозку, пов’язані з прихильністю, вихованням, емпатією та здатністю правильно інтерпретувати та реагувати на поведінку дитини, мали більше сірої та білої речовини між 12 і 16 тижнями, порівнюючи з 2 – 4 тижнями.
Доктор Кім вважає, що цей об’єм мозку відображає нарощування навичок, пов’язаних з батьківством – таких як виховання та розуміння потреб дитини – і неминучу круту криву навчання, яку повинні подолати і нові мами, і нові тата. Зокрема, оскільки чоловіки не відчувають гормональних сплесків, які супроводжують вагітність та пологи, “навчитися емоційно зв’язуватися з власними немовлятами може бути особливо важливою складовою стати батьком”, – вважає доктор Кім. “Анатомічні зміни в мозку можуть підтримувати досвід поступового навчання батьків протягом багатьох місяців”.
Звичайно, є ще багато питань, на які потрібно відповісти у відносно новій галузі біології з дослідженні батьківства. Після 10 років навчання нам тепер потрібно повторити свої висновки про більші та різноманітні групи. Кожного разу я кажу татам, у яких нещодавно народились діти, що еволюція підготувала їх до батьківства так само, як і жінок. Біологія понад усе!
