Правда у тому, що батькам не потрібні зауваження сторонніх людей. Бо вони зовсім не допомагають, а лише загострюють і так складну ситуацію, підживлюють почуття сорому та провини.
Правда у тому, що з дітьми інколи буває важко. Інколи чужі діти можуть завдавати клопоту незнайомим людям. Але вихід є. Можна запропонувати допомогу батькам, якщо на це є сили. Наприклад, “Давайте я потримаю ваші речі, а ви зможете взяти на руки дитину і заспокоїти.” / “Чи можна показати вашій дитині мою книгу? Може, це її зацікавить і заспокоїть?” тощо. Або можна просто дистанціюватись, якщо сил геть немає (вийти з приміщення, пересісти, беруші в кінці кінців).
Правда в тому, що набагато легше навішати ярликів, звинуватити та присоромити когось, аніж поставити себе на місце батьків та дитини і спробувати зрозуміти.
Давайте розвивати емпатію замість нетерпимості. І давайте поважати не тільки власні кордони, але й кордони людей навколо.
П.С. А як ви реагуєте на ось такі беззмістовні коментарі сторонніх людей, як на малюнку?
Картинка: Александра Сидорченко (Oleksandra Sydorchenko)
