Дівчатка, які росли без батьківської любові, можуть відчувати безліч негативних емоцій, наслідків та проблем у дорослому житті. Відсутність тепла та підтримки в дитинстві негативно впливає на сферу особистих відносин, роботу, а також на самооцінку та психологічний добробут людини.
Як поводяться «нелюбі» доньки, і що допоможе їм покращити душевний стан.
Ознака 1. Самостійність
Діти, це стосується, не тільки дівчаток, які росли без належної уваги, як правило, стають самостійними раніше, ніж їхні однолітки, які виросли в любові. Пов’язано це з тим, що не відчуваючи емоційної близькості дитина починає вирішувати свої питання та проблеми самостійно, ще більше віддаляючись та закриваючись від батьків.
Підростаючи, знедолені дівчатка демонструють самостійність, до якої звикли з ранніх років. Позбавлені моральної підтримки сім’ї, вони вважають, що все мають робити самі, не покладаючись на чиюсь допомогу.
Наслідки ранньої самостійності плачевні у майбутньому: і недовіра, і невміння делегувати завдання іншим, і постійний тиск взятої відповідальності. Безумовно, всі ці аспекти впливають не лише на психологічний стан дівчини, а й на фізичний: з’являються психосоматичні проблеми зі здоров’ям.
Ознака 2. Почуття неповноцінності
Доньки, які виросли без любові, можуть сумніватися у своїх силах і часто відчувати неповноцінність. Кожній дитині в дитинстві важливо чути слова підтримки, схвалення та похвали. Якщо цього не відбувається, у дівчинки складається враження, що з нею щось не так.
Тому в дорослому житті багато хто несвідомо намагається заповнити дефіцит уваги. Тобто їх легко підкупити банальними компліментами, які нічого не значать, які для інших є лише порожніми словами.
Ознака 3. Проблеми у стосунках
Ми вже говорили про те, що у нелюбих дочок усередині формується недовіра до світу. Але великою проблемою стає, коли дівчина бажає близькості та гармонійних стосунків, а стикається з тим, що не вміє довіряти своєму чоловікові.
Тому вони часто перебувають у ролі “Снігової королеви”, неохоче йдуть на контакт, десь надто недовірливі та боязкі. Щоб вступити в близькі стосунки, всередині їм потрібно пройти цілий шлях схвалення свого страху та його відпускання. Ставши дорослими, можуть мати труднощі у підтримці здорової комунікації, боятися відкритого спілкування, уникають довгострокових зв’язків.
Ознака 4. Схильність до самознищення
Ці люди часто схильні до самознищувальної поведінки та залежностей. Це можуть бути як фізичні залежності, так і психологічні.
Таким чином дівчата намагаються компенсувати душевний біль та порожнечу. Відразу видно, що вони без поваги ставляться до своїх почуттів та бажань, схильні лаяти, докоряти і навіть карати себе. Часто це можуть бути проблеми з харчовою поведінкою (анорексія, булімія), обмеження себе, нелюбов до свого тіла, постійне відчуття провини.
Через цей негатив дівчата, яких не любили батьки, прагнуть подолати внутрішній дискомфорт.
Ознака 5. Відмова від здорового способу життя
Доньки, яких не любили, повністю ігнорують потреби свого тіла, часто порушуючи принципи здорового способу життя. Таке ставлення вони вважають цілком заслуженим. Це стосується відмови від нормального харчування, безконтрольного прийому різних препаратів без призначення лікаря (як правило, це пов’язано з пунктом 4 – неприйняття тіла часто наводить дівчаток на думки про те, що медикаментозним шляхом вони зможуть схуднути, досягти ідеальності), відсутність правильного балансу праці та відпочинку. У них часом виникають думки про самогубство, тому що вони абсолютно не цінують своє життя, не бачать у ньому сенсу.
Перебуваючи в цій ситуації і зіткнувшись із цією проблемою, дівчатам необхідно працювати над внутрішньою опорою, вчитися відчувати твердість у житті та любов до себе.
Ну і найважливіше – те, що потрібно виділити червоним маркером. Можна сказати, що за фактом усі батьки люблять своїх дітей, але кожен по-різному. Іноді дитина не відчуває цього і пред’являє претензії до мами та тата. Адже образа на близьких — це ще більша травматизація.
Можливо, дівчатка, які вважають, що їх не любили в дитинстві, просто перебільшують ситуацію, а образ жорстоких і байдужих батьків існує тільки в їхній уяві. Звичайно, буває, що дорослі відкрито говорять про своє негативне ставлення до дітей, але все ж таки в більшості випадків це не відповідає дійсності. У такому разі ситуація може вирішитися спільним походом до психолога або чесною та відвертою розмовою двох сторін.
