Лікування нетримання сечі у жінок: що відомо про проблему

Лікування нетримання сечі у жінок: що відомо про проблему

Така поширена проблема, як нетримання сечі – зустрічається, як епізодичне явище, та як хронічний стан у багатьох жінок, у віці старше 45 років та в більш молодшому віці. Неконтрольований витік сечі при чиханні, кашлі або фізичних, навіть помірних, навантаженнях – не аби як псує життя. Нетримання сечі – це втрата контролю над сечовим міхуром, який, зазвичай, спостерігається у жінок похилого віку та під час вагітності, після народження дитини або під час менопаузи. Тому, нетримання набагато частіше спостерігається у жінок, ніж у чоловіків, і пов’язано це із особливостями фізіології. Загальною причиною нетримання сечі є слабшання м’язів, які підтримують органи малого тазу. Іншими причинами нетримання сечі є інфекції сечовивідних шляхів та різні захворювання органів тазу.

Система виведення сечі із організму складається з багатьох етапів, де задіяна група органів (нирки, сечоводи, сечовий міхур, уретра) і повністю контролюється мозком, тобто у будь якому разі, людина повинна встигати дійти до вбиральні. Якщо на якомусь із цих етапів, з різних причин, спричиняється «поломка» – стається епізод нетримання сечі.

Чи важливий вік?

Багато хто вважає, що це явище є невід’ємною частиною старіння, але це не зовсім так. Дійсно, із віком вірогідність епізодів мимовільного підтікання сечі збільшується, та це не повинно порушувати комфорт та звичний спосіб життя. Зараз існує багато доступних методів лікування нетримання сечі в жінок, які допоможуть впоратися з цим захворюванням.

Важливо визначити проблему

Щоб правильно підібрати схему лікування нетримання сечі, лікар уролог або гінеколог повинен визначити нетримання сечі за типом та етапом розвитку, важливим є, як впливає такий стан на життя пацієнта, як часто і при яких умовах трапляються епізоди захворювання. Діагностика включає опитування та ведення щоденнику сечовипускання, кашлевий тест, аналізи сечі, проходження УЗД, МРТ, КТ сечового міхура та органів малого тазу, цистоуретроскопію, Q-tip-тест з використанням спеціального катетера, та ін.

За типами розрізняють нетримання через переповнення, функціональне, імперативне, стресове, та змішане нетримання сечі.

Поетапний підхід спрямований на лікування певного типу нетримання сечі, починаючи з консервативного лікування, переходячи до фізіотерапії, медикаментозного та ін’єкційного лікування, зрештою, закінчуючи лазерною корекцією та хірургічним втручанням. Зміцнення тазового дна та корегування способу життя, включаючи належне споживання рідини, втрату надмірної ваги, фізичні вправи є рекомендаціями першої лінії при всіх типах нетримання сечі.

Які є варіанти

Одним із дієвих, сучасних та малоінвазивних методів лікування нетримання сечі – є використання ін’єкцій філерів гіалуронової кислоти – контруна пластика при нетримання сечі. Цей метод дозволяє вирішити проблему незапущеного стану у жінок переважно молодого віку. Простота та відсутність побічних ефектів, робить цей спосіб популярним та затребуваним. Єдиний мінус – це недовготривала дія. Повторна процедура знадобиться через 1-1,5 року. Тому такий метод доречний при незначному і нетривалому підтіканні і здатний прибрати неприємні симптоми на деякий час.

Лікування нетримання сечі легкого та середнього ступеня тяжкості за допомогою СО2 лазера, ще один сучасний малоінвазивний метод, який полягає у обробці ділянки передньої стінки піхви та сечового міхура СО2 лазером. У результаті чого, в обробленій ділянці посилюється кровообіг та збільшується вироблення колагену. Нові колагенові волокна поступово зміцнюють м’язовий каркас інтимної зони, за рахунок чого симптоми нетримання сечі зменшуються або зникають. Для отримання бажаного та стійкого ефекту необхідно пройти курс таких процедур.

При важких та запущених випадках нетримання сечі, може бути рекомендоване хірургічне втручання із метою коригування опущення органів тазу та зміцнення м’язового каркасу, ослаблення якого найчастіше провокує даний стан.

Не варто ігнорувати розвиток такого захворювання, як нетримання сечі. Вчасне звернення до лікаря уролога чи гінеколога дасть змогу позбавитись цієї проблеми консервативними та малоінвазивний методами.