«Ходить на голові», «не може всидіти на місці ані хвилини», «не вміє себе контролювати», «невихований та неслухняний» — так часто говорять про гіперактивних дітей, які, здається, завжди в русі. Вони бігають, стрибають, балакають без зупинки, починають щось робити та швидко перемикаються на іншу дію, не можуть сконцентруватися на простих завданнях, а рішення приймають імпульсивно.
Така непосидючість може бути ознакою синдрому розсіяної уваги, який зустрічається у 7% дітей по всьому світу та накладає відбиток на їхню поведінку. Психологи сервісу MOZHNA підготували статтю, яка допоможе батькам вчасно виявити симптоми цього розладу у дитини та навчить методів підтримки для ефективної адаптації вдома та в школі.
Сервіс MOZHNA — це платформа для зручного замовлення психологічної консультації у форматі онлайн чи наживо, де можна вибрати психолога під ваш конкретний запит. Фахівці сервісу пройшли сертифікацію в European Psychology School та є членами Української Психотерапевтичної Ліги, що гарантує їхню кваліфікацію.
Що таке синдром розсіяної уваги
Офіційна назва хвороби — синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ). Це хронічний психологічний стан, який виникає через особливості розвитку мозку. Симптоми СДУГ проявляються у віці до 12 років, хоча у деяких дітей вони помітні вже у 3 роки. Але це не лише дитяча проблема: згідно з дослідженнями, у дорослому житті понад 5% осіб продовжують відчувати прояви розладу.
Синдром розсіяної уваги включає три основні компоненти:
- Гіперактивність: дитина надмірно рухлива, не може довго сидіти на місці.
- Імпульсивність: їй важко стримувати себе, вона часто приймає необдумані рішення.
- Неуважність: проявляється як проблеми з концентрацією уваги та легке відволікання на зовнішні подразники.
У хлопчиків і дівчаток поведінка при СДУГ може бути різною: зазвичай хлопчики більш гіперактивні, а дівчатка спокійні, але неуважні.
Про синдром розсіяної уваги у дорослих можна прочитати за посиланням — Синдром розсіяної уваги/онлайн-журнал MOZHNA.
Як зрозуміти, що у вашої дитини СДУГ
Діти з синдромом розсіяної уваги відчувають труднощі з виконанням дій, що потребують послідовності, сконцентрованості та уваги протягом тривалого часу, наприклад, під час читання чи виконання домашніх завдань. Але психологи застерігають: не кваптеся самостійно ставити діагноз, якщо помітили подібні прояви у своєї дитини.
Більшість здорових дітей в той чи інший момент буває неуважними, гіперактивними або імпульсивними. Для дошкільнят взагалі характерна непосидючість та неможливість концентруватися на чомусь довгий час, та й у старших дітей увага часто залежить від рівня їхньої зацікавленості. Крім того, деякі діти в силу свого темпераменту більш активні, ніж інші.
Також для оцінки стану важлива системність та негнучкість поведінки. Якщо хтось має проблеми в школі, але добре поводиться вдома, це навряд говорить про СДУГ. Або, навпаки, буває, що дитина гіперактивна та неуважна вдома, але добре вчиться в школі та має друзів. Це теж може бути проявом темпераменту, характеру, недоліків виховання, бунту, можливо, інших психологічних розладів чи зовнішніх чинників, але не синдрому розсіяної уваги.
Існує три типи СДУГ:
- З переважанням дефіциту уваги.
- З переважанням гіперактивності та імпульсивності.
- Змішаний тип.
Дитина з першим типом СДУГ (дефіцит уваги) часто поводиться наступним чином:
- Не помічає деталей та через неуважність робить помилки в шкільних завданнях.
- Не може сконцентрувати увагу на іграх чи завданнях.
- Замріяна, не слухає, коли до неї звертаються.
- Не доводить свої дії до кінця, переходить з одного завдання на інше.
- Не діє за інструкцією.
- Не вміє організовувати свій час.
- Уникає або не любить завдань, в яких потрібно багато думати та докладати зусиль.
- Губить та забуває свої речі, наприклад, іграшки, зошити, олівці.
- Забуває про повсякденні справи та обов’язки.
Гіперактивні та імпульсивні симптоми, тобто другий тип СДУГ, проявляються у дитини так:
- Вередує, смикає руками й ногами, стукає, звивається під час сидіння.
- Підскакує з місця та рухається під час уроків або важливих заходів.
- Не може витримати чергу.
- Говорить занадто багато.
- Викрикує відповіді та перебиває співрозмовника або запитувача.
- Перериває або втручається в розмови, ігри чи заняття інших людей.
- Має часті перепади настрою: може легко переходити від захопленості до роздратування або фрустрації.
Чому розвивається синдром розсіяної уваги
СДУГ має складну природу, і на його розвиток може впливати кілька факторів. Дослідження показують, що хвороба у 70% випадків має генетичний компонент, тобто успадковується через батьків або пов’язана зі спонтанними змінами в ДНК.
Серед інших причин — нейробіологічні фактори, тобто проблеми з функціонуванням певних ділянок мозку, відповідальних за контроль над увагою, або дефіцит нейротрансмітерів, зокрема дофаміну.
Важливу роль у появі СДУГ грають несприятливі умови внутрішньоутробного розвитку: вживання матір’ю алкоголю чи наркотиків, вплив зовнішнього оточення, екологія тощо, та травми головного мозку (наприклад, інсульт, судоми, важкий струс мозку).
Стресова домашня атмосфера, недостатня увага з боку батьків, погані стосунки з однолітками або недостатній розвиток соціальних навичок можуть погіршувати симптоми синдрому розсіяної уваги, хоч і не є прямими причинами його появи.
Який лікар може поставити діагноз синдром розсіяної уваги
Якщо ви стурбовані ознаками СДУГ у дитини, зверніться до педіатра або сімейного лікаря. Він проведе первинне обстеження, щоб виключити інші діагнози, а потім за потреби направить вас до вузького спеціаліста — дитячого психолога, психіатра або невролога.
Діагноз СДУГ ставиться після ретельної оцінки дитячої поведінки. Зазвичай цей процес включає:
- спостереження та бесіду з дитиною й батьками для збору інформації про її поведінку;
- тести та спеціальні методи для оцінки рівня уваги;
- порівняльну оцінку вчителів та батьків, щоб враховувати поведінку дитини у різних соціальних ситуаціях.
Методи лікування СДУГ у дитини
Незалежно від того, які симптоми СДУГ переважають у вашої дитини, вони можуть спричинити багато проблем, якщо їх не лікувати. Нездатність зосередитися та контролювати себе призводить до труднощів у школі та неможливості заводити друзів, що з часом виллється у розчарування, низьку самооцінку, міжособистісні конфлікти та стрес для всієї родини.
Лікування може кардинально змінити життя дитини та допомогти їй успішно долати життєві труднощі. Для цього спеціалісти використовують комплексний підхід, який поєднує поведінкову терапію, медикаментозне лікування, соціальні тренінги та підтримку з боку батьків.
Поведінкова терапія
Це один з найефективніших методів лікування синдрому розсіяної уваги. Для дітей молодшого та середнього шкільного віку робота ведеться з батьками — їм надають інструменти підтримки та допомоги для своєї дитини. Терапія проводиться у групах або індивідуально з кожною сім’єю. Підлітки вже самі можуть брати участь в терапії, але підтримка та участь батьків на всіх етапах все одно знадобиться.
Медикаментозне лікування
У деяких випадках дітям з синдромом розсіяної уваги призначають стимулюючі (зазвичай лише по досягненню 6 років) та нестимулюючі препарати. Оцінка ефективності лікування та корекція дози проводиться за тісної співпраці лікарів, батьків, вчителів і вихователів, які спостерігають за змінами у дитячій поведінці під час приймання ліків.
Соціальні тренінги та підтримка школи
Діти зі СДУГ часто потребують допомоги у розвитку соціальних навичок, що дозволяє їм краще адаптуватися у школі та колі друзів. Таке навчання має відбуватися в групі з однолітками, щоб вони могли практикувати те, що вивчають, у реальному житті.
Вчителі та шкільна адміністрація можуть забезпечити дітей з синдромом розсіяної уваги окремими пільговими місцями для сидіння, давати їм додатковий час на тести та можливість робити перерви й пересуватися по класу під час уроків.
Підтримка з боку батьків
Дуже важливо, щоб батьки розуміли природу та прояви СДУГ і чітко знали, як вони можуть допомогти своїй дитині впоратися з проблемами. Ось кілька рекомендацій для батьків:
- Структуруйте день дитини — режим дня допоможе їй краще організовувати свою діяльність та менше тривожитися.
- Нагороджуйте дитину за виконані завдання, мотивуйте на нові досягнення та допоможіть їй побачити результати своїх зусиль.
- Будьте терплячими: діти з синдромом розсіяної уваги потребують більше часу та вашої підтримки, щоб досягти успіху. Уникайте критики та надмірного тиску, приховуйте своє роздратування та розчарування, якщо щось пішло не за планом.
Пам’ятайте, що СДУГ не має нічого спільного з низьким інтелектом чи відсутністю таланту. Навпаки, такі діти бувають надзвичайно творчими та креативними. Задумлива мрійниця з купою думок у голові може стати майстринею розв’язування проблем, а непосидючий неслух — винахідливим художником. Такі діти не зациклюються на одній альтернативі, тому більш відкриті до різних ідей. Їм рідко буває нудно, бо вони цікавляться багатьма речами та мають живий характер. А коли мотивовані та справді зацікавлені в завданні, майже не відволікаються та прагнуть дійти до кінця.
Тому, якщо вашій дитині поставили діагноз синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, не спішіть опускати руки. Завдяки вчасній діагностиці, поведінковій терапії та підтримці сім’ї, вона може успішно адаптуватися до навчання та соціального життя. Головне — це ваша підтримка та віра у неї.
