Як правильно хвалити дитину: 7 корисних порад

Як правильно хвалити дитину: 7 корисних порад

Кожна людина, чи то дитина чи дорослий, потребує заохочення. Похвала, якимсь дивним чином, надає нам сили для нових звершень. Добрі слова здатні творити чудеса.

Прибігає малюк з власноруч намальованим маминим портретом, чи, наприклад, школяр приносить довгоочікувану п’ятірку, а може, підліток вирішив навести порядок в квартирі або без нагадувань вимив посуд – кожен раз діти очікують похвали.

Психологами вироблені більш ніж докладні інструкції з приводу – як правильно хвалити дитину, коротко їх можна описати так:

  • хвалити потрібно тільки по справі, але при цьому не можна ігнорувати досягнення дитини;
  • похвала повинна бути безумовною, тобто не припустимі ніякі порівняння з іншими дітьми або уточнення типу «але …»;
  • хвалити (як і засуджувати) можна тільки дії і вчинки, не переходячи, що називається, на особистості.

Кожна людина, будь-то дитина або дорослий, потребує заохочення. У шкільному віці і в студентські роки нашу працю відзначають позитивними оцінками і високими балами. Потім ми виходимо на роботу, де нам платять зарплату, а за успіхи нараховують премії, підвищують на посаді, дають додатковий вихідний. Але, не дивлячись на це, у нас все одно є потреба чути схвальні слова від викладача, начальника, члена родини, друга. Похвала якось особливо надає нам силу для нових справ. Добре слово здатне творити чудеса.

Дитині дошкільного віку оцінок не ставлять і зарплату не платять. Для неї похвала батьків – основний спосіб зрозуміти, що вона зробила щось добре. Кожен люблячий батько чи мати знають – хвалити і підтримувати дитину необхідно, малюк повинен відчувати себе любимим, значущим, впевненим в собі, успішним. Але далеко не кожен знає, як правильно хвалити дитину. Як не перестаратися і, в той же час, не поскупитися.

Як правильно хвалити дитину

– 1 –

Хваліть дитину за конкретні дії. Намагайтеся хвалити так, щоб вона розуміла, що саме зробила добре і чому взагалі це добре. Наприклад, якщо хвалите за те, що малюк намалював красивий малюнок, зверніть увагу на деталі: «Таке сонечко гарне у тебе вийшло! І ота пташка, як справжня». Уникайте фраз на кшталт: «Ти такий молодець! Справжній художник! ».

Навіть звернена до маленької дитини похвала, повинна відповідати ситуації. Важливо хвалити дію, а не особистість. Можна також вказати на те, яку важку задачу виконав малюк, наприклад: «Це дуже непросто – намалювати пташку».

– 2 –

Підкріплюйте похвалу невербальними компонентами: посмішкою, обіймами, поцілунком. Малюк повинен відчувати, що ви щиро зраділи, а не похвалили його, тільки щоб «відчепився». До того ж психологи рекомендують обіймати і цілувати дитину не менше чотирьох разів на день.

– 3 –

Не порівнюйте дитину з іншими! Ви, напевно, вже чули наскільки небажано порівнювати своє дитя з іншими дітьми, коли вказуєте на його помилки. З похвалою справи йдуть так само. Коли хвалите дитину, не треба вказувати, що вона зробив щось краще ніж Василько, Петрик, Марічка. Не виховуйте в ній почуття зверхності.

– 4 –

Не потрібно хвалити за кожну дрібницю, інакше сенс похвали втрачається. І ви ризикуєте, що через деякий час дитина чекатиме заохочення мало не за кожну свою дію, а якщо не дочекається,то  буде здивованою і розгубленою.

– 5 –

Намагайтеся розділити в похвалі те, що дитині вдається з легкістю, а що з працею. Сильно не акцентуйте увагу на природних даних (силі, гнучкості і т.п.). Навпаки, звертайте увагу на досягнення дитини, які даються їй важко. Хваліть її, якщо вона намагається і не здається.

– 6 –

Не треба обіцяти дитині, що з неї виросте великий художник, танцюрист, співак, спортсмен. Подумайте, як в майбутньому вона буде переживати, якщо ваші грандіозні очікування не виправдаються. Але це не означає, що потрібно говорити: «Тобі не домогтися успіхів у цьому. У тебе немає здібностей! »

– 7 –

Якщо ви вже похвалили дитину за якесь досягнення, не слід через деякий час пояснювати йому, що насправді його успіх був не такий вже й великий.

І останнє …

«Якщо ви не знаєте, за що похвалити дитину, придумайте це!»

– радить психіатр і психотерапевт В. Леві, в своїй книзі «Нестандартна дитина».

Джерело