Варто було сказати синові: «Перед сном прибирай іграшки», і він почав щовечора справно складати їх у коробку? Та це справжнє диво! Частіше буває зовсім не так: доводиться багато разів говорити одне й те саме на всі лади.
Є кілька причин, чому діти нас не розуміють, і сім способів говорити так, щоб вони прислухалися до нас.
Причини нерозуміння
Діти вважають себе безсмертними істотами (що само по собі непогано), і жодна дитина якось не вірить, що саме з нею може статися нещастя. Звідси — той самий наліт легковажності або пофігізму, на який ми так часто натикаємося, особливо коли розмовляємо з підлітками.
Діти взагалі влаштовані інакше, ніж дорослі. І через цю «інакшість» вони дійсно часто не розуміють нас. Або розуміють, але зовсім не так, і бачать зовсім не те, що ми мали на увазі. Бувало, скажеш доньці або синові: «Прибери у своїй кімнаті», дитина працює, прибирає і начебто старається, а в результаті ви виявляєте все той же мотлох і сміття, тільки переставлені в іншому порядку. З вашої точки зору, це неподобство. З дитячої — повний порядок, тому що цінні (красиві!) і потрібні речі нерозумно засовувати куди подалі.
Те ж саме відбувається, коли ми про щось попереджаємо, або про щось просимо, або в чомусь намагаємося переконати дітей. Дитяче мислення конкретне і практичне. До високих абстрактних істин воно доростає до середніх, а частіше — до старших класів. Тому загальні міркування, як правило, не зачіпають їх. А нотації і повчання взагалі викликають позіхання.
До речі, про підтакування. Батьків це дратує: дитина киває головою, погоджується, начебто все зрозуміла, а потім з’ясовується, що не зрозуміла ні-чо-го. Але ображатися не варто. Здається, що розумні діти підтакують нам з найгуманніших міркувань: батьки стараються — і так не хочеться їх засмучувати.
Що ж робити?
Говоріть з дітьми їхньою мовою, і вони прекрасно зрозуміють, від чого ви хочете їх застерегти.
1. Пояснюйте наочно і образно
Щоб дитина як слід запам’ятала щось, їй мало почути. Вона повинна:
- побачити;
- відчути;
- сприйняти через органи чуття і емоційно (до речі, наша підсвідомість працює так само, як для неї рідна мова — образи і почуття).
Отже, хочете, щоб дитина вас зрозуміла, по-справжньому зрозуміла, — створіть образ і задійте її органи чуття. Образ корисніший, ніж довгі промови і слова, не тільки для маленьких дітей, але і для підрослих. Він прямим ходом йде в підсвідомість, а те, що туди потрапило — ніколи не пропаде.
2. Грайте
Гра — найкращий спосіб донести до дитини потрібну інформацію. Причому так, щоб вона міцно закріпилася в її пам’яті і в потрібний момент «виринула» звідти.
Поки дитина маленька, всі «уроки безпеки» повинні проходити ось так — ненав’язливо, в ігровій формі. Втім, і старші діти засвоюють важливі поняття краще, якщо ненав’язливо, «граючи» пояснювати їм. Чому? Тому що грати для дітей так само природно, як ходити і дихати.
Коли граєте, будь-які поради сприймаються зовсім інакше, без внутрішнього протесту, тому що вони завжди доречні, тому що ви на рівних, ви партнери, ви співучасники і друзі.
3. Розповідайте казки
Один з найкращих способів щось донести до дитини — розповісти казки, де в такі ситуації потрапляють милі персонажі, яких дитина, можливо, несвідомо співвідносить із собою.
4. Уроки між справою
Згадайте ненависний предмет перед іспитом і те, як швидко і благополучно ви його забули, як тільки здали. Тут те ж саме. Те, що набридло і не дозволено, — засвоюється важко. Винен той самий внутрішній протест!
Уроки безпеки теж найкраще проводити:
- ненастижно;
- викликаючи цікавість і бажання дізнатися;
- цікаво — чим цікавішими будуть ваші уроки, тим більша гарантія, що дитина засвоїть їх на «відмінно».
Головний принцип навчання — вчити так, щоб дитина захотіла вчитися.
Посадити дитину і прочитати їй лекцію — це можливо. Неможливо змусити її слухати це цілу годину. Якщо ви почали говорити, говорити, говорити і бачите, що вона підняла очі до стелі, рукою підперла голову, схилила голову вбік, ворушить губами, смикає ногою або щось малює, — можете бути впевнені, вона вже давно не в цій кімнаті, не з вами.
Лекції можна читати, якщо ви:
— хороший оратор і володієте даром переконання;
— відчуваєте невгамовний інтерес дитини.
Лекція навіть дорослими засвоюється і відкладається в довгу пам’ять відсотків на п’ять. Так що говоріть чітко, коротко і образно.
5. Покажіть, як треба робити правильно
Якщо ви хочете дати дитині рости і розвиватися, вам доведеться навчитися протистояти громадській думці. Трафаретам, звичкам, правилам давньої давнини, думці якихось перехожих, яким до всього є справа.
Легше погодитися з криками з підворіття, а краще — думати своєю головою. Але думати доведеться або заздалегідь, або про наслідки. До речі, і дитині теж не завадить вчитися спочатку думати, а потім робити (лазити, стрибати, бігати, скакати…).
6. Підступне «ні»
Про підступність «не можна» багато батьків вже знають. З «ні» і «не…» справа ще гірша. Ну не хоче наша підсвідомість його сприймати!
Будь-яку заборону наша психіка зустрічає вороже. І щоб послухатися і прислухатися (а тим більше засвоїти), доводиться докласти зусиль, переступити через своє власне «не хочу — не буду».
Згадайте, як ви самі злитеся на заборони в родині або на роботі. А дітям таке зусилля зробити ще важче (хоча б тому, що вони — народ волелюбний). Ось і виходить: ми говоримо «Ні! Не можна!», а дитина почути нас не готова, у неї «банани в вухах». Ми говоримо «не роби», а їй чується «роби, і якнайшвидше…».
З риторичними питаннями відбувається чомусь те ж саме: і дітей, і навіть вашу підсвідомість вони швидше дратують, тому що на них не потрібно відповідати. Особливо зляться підлітки, коли з-під вашого питання визирає щось єхидне і заборонне типу «Я тобі українською кажу: доки ще…?!».
Що з цього випливає?
- Намагайтеся будувати фрази так, щоб обійтися без «не», «ні» і «не можна».
- Уникайте риторичних питань (особливо коли у вас поганий настрій).
- Будьте обережно-тактичні зі злегка іронічними натяками, це дуже часто виглядає як варіант такого собі витонченого підколювання і теж дратує, особливо підлітків (вони і так не впевнені в собі).
- А якщо вам все-таки доводиться говорити «ні», підсолодіть пігулку.
- Отже, ваша мова повинна бути позитивною і конкретною, доброю, але не іронічною.
7. Повторюйте по-різному
Будь-яка нова інформація надходить у короткочасну пам’ять. Там вона зберігається приблизно три дні, а потім або стирається, або переходить у довготривалу пам’ять, тобто запам’ятовується надовго.
Інформація переходить у довготривалу пам’ять:
— коли інформація яскрава, емоційна;
— коли людина повторює її, повертається до неї. Цим вона ніби говорить мозку: мені це знадобиться, це важливо, пам’ятай!
В ідеалі має бути так: освоїв новий матеріал, потім — повторювати: через три дні, через тиждень — через місяць. І повторення має відбуватися різними способами: так цікавіше і запам’ятовується краще! Про одне і те ж — по-різному.
Послідовно, поступово поглиблюючи і повертаючись до пройденого, треба говорити і про прості, і про більш складні речі. Дитина росте, але правила не змінюються. Вони лише доповнюються і розширюються, з’являються нові підпункти, нові повороти, але суть одна.
