Вірш про батьківство, від якого на душі стає тепло

Вірш про батьківство, від якого на душі стає тепло

20
Різне
А щастя пахне свіжим молоком,
Захованими сопельками в носі,
І на чолі намазаним медком,
Сухим варенням, знайденим в волоссі.

І гумкою жувальною на дверях, 
Шматком цукерки десь поза диваном,
Зубною пастою на батареях,
І на футболці білій шоколадом.

Помадою червоною на щічках,
Фломастерами свіжими на стінах.
Піском, принесеним у черевичках,
І "бубами" на вдарених колінах.

Затвердлим пластиліном на коврах,
Шматочком помідора в хатніх тапках,
Сльозинкою печальною в очах.
Так пахнуть щастям дорогі малятка.




Мукою, що вистелює доріжку,
І бульками шампуню в унітазі,
І крихтами колючими на ліжку,
Компотиком із квітами у вазі.

І шкіркою банана під ногами, 
Стаканом цукру, кинутим у борщик.
Парфумами, які поцупить в мами
І прискає по хаті, каже : "Дощик!"

Коли матуся в злості вся кипить
Й погрожує: "Віддам тебе бабаю!" --
Маланьке щастя швидко тупотить
І ніжно-ніжно маму обіймає.

Обійме, мов пташина та, крильми --
І злість уся відразу відступає.
Все ж краще безлад в хаті  із дітьми,
Аніж порядок, де дітей немає

Автор: Ірина Голуб