Наші діти – найважливіші ГОСТІ в нашому житті

Наші діти – найважливіші ГОСТІ в нашому житті

Трохи незвично говорити про гостинність стосовно відносин між батьками і дітьми. Однак в самій суті християнського вчення закладений принцип, що діти – не власність, якою ми володіємо і розпоряджаємося, а – дар, який потрібно пестити і леліяти. Діти – найбільш важливі гості. Вони входять в наш будинок, вимагаючи самої чуйної уваги, зостаються з нами на якийсь час і потім залишають нас, щоб йти своїм шляхом. Діти – це незнайомці, яких потрібно взнати. У них свій світ, свій ритм, своя місткість добра і зла. Їх не пояснити, подивившись на батьків. Не дивно, що багато хто говорить про своїх дітей: «Які вони всі різні, несхожі один на одного! Ми тільки дивуємося, дивлячись на них ». Батькові і матері часто краще видно, ніж друзям, наскільки їхні діти відрізняються і від них самих, і один від одного. Діти несуть у собі якийсь прихований скарб, який потрібно явити світу, виростивши і виховавши його в гостинному домі. Потрібно багато часу і терпіння для того, щоб маленький незнайомець відчув себе по-справжньому вдома.

Не дивно, що батькам доводиться вчитися любити своїх дітей. Буває, що тата або мами здатні чесно визнати, що не відчувають особливої ​​прихильності до дитини, що вона для них – чужа. Так відбувається не тому, що дитина небажана, а тому що любов не виникає автоматично. Вона виникає з відносин, які повинні рости і розвиватися. Можна сказати, що любов між батьками і дітьми досягає своєї повноти, коли вони здатні побачити один в одному побратимів – членів одного людського роду. Тоді різниця в віці, здібностях і поведінці тьмяніє в порівнянні з тим, що їх об’єднує.

Що ж батьки можуть дати своїм чадам? Дім – те місце, де їх приймають, де у дітей є можливість рости і осягати, що є благо, а що – зло. Це місце, в якому можна без страху задавати будь-які питання і пізнавати життя в різних його проявах, не боячись бути відкинутим. Це місце, де дітям допомагають навчитися слухати своє серце і знайти ту внутрішню свободу, яка допоможе їм свого часу покинути будинок і рухатися вперед. Гостинний дім – це простір, де батьки і діти розкривають один для одного свої дари, де вони стають побратимами і підтримують один одного на нелегкому життєвому шляху.

Усвідомлення того, що діти – це наші гості, приносить велике полегшення, оскільки багато батьків страждають від глибокого почуття провини перед своїми чадами, вважаючи, що вони несуть відповідальність за всі їхні труднощі. Коли син або дочка вибирає чужий батькам спосіб життя, то у них виникають болісні питання: «Що ми робили не так? Що потрібно було зробити, щоб запобігти подібному? » Однак діти – це не маріонетки, якими можна управляти, і не тварини, яких можна видресирувати. Вони не майно, за яке ми відповідаємо, а гості, яких потрібно радо зустріти …

Труднощі батьків полягають в тому, щоб виростити дітей в свободі, яка дозволить їм стати на ноги – фізично, інтелектуально і духовно – і піти далі своїм шляхом. У батьків завжди буде спокуса пристати до своїх нащадків, використовувати їх для задоволення власних потреб або утримувати при собі, прямо нагадуючи або натякаючи, що діти всім їм зобов’язані. Справді, не так легко відпустити дитину після стількох років любові і праці, які ми вкладали в її виховання. Але якщо нагадувати собі, що діти – це всього лише гості, у яких своє життя, яким ми не можемо розпоряджатися, то нам простіше буде відправити їх з миром і благословенням. Хороший господар не тільки з честю зустрічає гостя, оточуючи його турботою і увагою, але і легко відпускає його, коли тому потрібно йти.

Генрі Нувен. «Осягнення. Три ступені духовного життя »