Цькування в школі, сексуальне та психологічне насильство – з усім цим можуть зіткнутися діти. Ті, хто це пережив, воліють нічого не розповідати мамі і татові, а вже тим більше не просити їх про допомогу.
Щоб дитина довіряла свої проблеми батькам з самого раннього дитинства вони повинні побудувати теплі довірливі стосунки. Інакше діти будуть мовчати про свої проблеми, бо боятимуться, що:
На них будуть кричати або почнуть бити
Якщо на дитину постійно підвищують голос через різні дрібні проблеми, наприклад, вона розбила чашку або отримала погану оцінку в школі, то серйозні проблеми можуть викликати великий спалах гніву у батьків – так вважають діти і воліють мовчати.
Вони не хочуть засмучувати батьків
Якщо діти не відчувають дорослого стрижня у батьків, якщо вони бачать, що ті не вміють справлятися по-дорослому зі своїми емоціями і проблемами, то вони не можуть на них опертися у важку хвилину і довірити свої проблеми.
Вони бояться неприйняття і звинувачень
Якщо ви повторюєте дитині, що вона сама винна у якихось дрібних негараздах, то не чекайте, що вона прийде до вас з серйозними неприємностями.
Вони бояться, що їм не повірять
Якщо батьки займають бік чужої людини в конфлікті, наприклад, вчителя або вихователя і не вірять словам дитини, то з великими проблемами вони боятимуться приходити до мами і тата. У будь-якій ситуації батьки повинні залишатися на боці дитини та краще підтримати дитину у брехні, ніж залишити один на один з проблемами в небезпечний момент.
Бояться надмірного контролю з боку батьків
Якщо при будь-якій розповіді діти отримують від батьків тонну повчань і порад, то вони не прийдуть до них з великою проблемою, тому що ті не зможуть стати просто підтримуючим слухачем.
Діти ніколи не розмовляли з батьками на ці теми
Батьки не повинні соромитися говорити з дитиною на будь-які теми: буллінг, секс, насильство. Також потрібно нагадувати дітям, що в складній ситуації ви зможете допомогти і що потрібно звернутися до вас.
