4 дитячих психотипи

4 дитячих психотипи

101
Виховання

Вчимося розуміти малюка і знаходити з ним спільну мову

Ася Штейн, педагог, автор статей з раннього розвитку, сімейної педагогіки, психології та дитячого здоров’я, про психотипи і про те, що їх знання дасть батькам можливість знайти спільну мову з дитиною і в кінцевому підсумку зробити її щасливою.

Щойно розпочавши тримати голівку, малюк починає заявляти про себе, як про особу, і якщо ця особистість не схожа на маму з татом, батьки нерідко обурюються: «Шило, ні секунди не посидить!» – обурюється спокійна, врівноважена мама. «Млявий, пасивний, з місця не зрушиш!» – незадоволений рішучий, темпераментний тато.

З самого початку треба визнати за дитиною право бути несхожою на нас і взагалі на кого б то не було, і навчитися розуміти і приймати її такою, якою вона є. Тонкі процеси, що відбуваються в нашому мозку практично не піддаються коригуванню, їх можна тільки грубо порушити, а значить поламати психіку і спаплюжити долю вашої дитини. Ви можете скільки завгодно змушувати малюка ходити «на музику», яку він ненавидить, але він не тільки не буде музикантом, але, швидше за все, взагалі ніколи в житті не підійде до інструменту після закінчення школи, якщо по психічному складу йому ближча словесна творчість. І навіть закінчивши з-під палки економічний ВНЗ, тому що «легше буде влаштуватися», ваша дитина навряд чи стане хорошим професіоналом, якщо за типом характеру вона – споглядач.

Залежно від взаємодії правої і лівої півкуль, і, можливо, ще від якихось невідомих нам причин, діти по-різному сприймають інформацію, використовують для зв’язку з навколишнім світом різні канали. Одним легше виразити себе в слові, для інших набагато важливіший колір, треті найкраще сприймають і виражають інформацію за допомогою схем і таблиць, стихія четвертих – звук і музика.

Визначивши психологічний тип дитини, ми зможемо не тільки розвивати її вроджений хист, а й взагалі навчитися краще розуміти малюка, знайти з ним «спільну мову», вибудувати систему навчання таким чином, щоб він зміг отримувати інформацію найбільш природним і доступним для нього способом. А значить, зробити так, щоб дитина була щаслива, відчувала себе зрозумілою і улюбленою, не зазнавала стресів при навчанні в школі, мала можливість займатися творчістю.

За роки роботи з дітьми різного віку я виділила для себе, в залежності від того, який канал сприйняття і вираження ближчий дитині, чотири основних типи характеру. Хоча, звичайно, не варто прагнути обов’язково впихнути малюка в «прокрустове ложе» психологічної класифікації. Достатньо лише спробувати зрозуміти: а як мені краще поводитися з малюком, щоб він мене зрозумів? Що мені потрібно знати про нього, щоб зрозуміти його?

ДИТИНА СЛОВА

Більшість дітей цього типу схильні до інтуїтивного, а не аналітичного сприйняття. Такі малюки, як правило, дуже рано починають говорити, вони дуже товариські. Незважаючи на те, що такі діти, як правило, дуже рано і майже без жодного навчання починають читати самостійно, вони ще довго потребують, щоб їм читали дорослі. Очевидно, сприйняття інформації на слух для них теж дуже важливе. Багато дітей цього психологічного типу мають «вроджену грамотність»: умінням писати без помилок, не знаючи правил, і в цьому випадку не треба змушувати їх заучувати орфограми і підбирати перевірочні слова: цим можна зруйнувати внутрішнє відчуття, а навчити малюка стандартним орфографічним прийомам навряд чи вдасться .

Їм легко даються іноземні мови методом «занурення», але в школі вони можуть відчувати з цим деякі труднощі. Шкільна методика, при якій основна увага приділяється граматиці і заучуванню слів для них не підходить. Краще постарайтеся віддати малюка на хороші курси, бажано раніше, ніж йому встигнуть прищепити відразу до самого процесу вивчення іноземних мов.

Діти слова найчастіше виявляються серед двієчників з точних предметів. Їм, наприклад, важко буває вирішити задачу, тому що вони починають вчитуватися в сюжет, співпереживати зайчикам і їжачкам з умови і часто не можуть зрозуміти, чому ця задача така ж, як попередня, якщо там говорилося про яблука, а тут – про гриби. В цьому випадку треба навчити малюка «йти» від умови, наприклад, за допомогою малюнка або схеми. Зате в написанні різних творів, есе, рефератів і статей їм зазвичай немає рівних.

Як правило, «діти слова» мріють займатися в житті тим, про що вони в даний момент читають в книзі, тому потрібно потроху допомагати їм у виборі професії. Взагалі, не варто думати, що з «дитини слова» може вийти тільки гуманітарій. Під впливом особистості талановитого вчителя або цікавих книг вона може стати прекрасним біологом, психологом, лікарем. Завдяки своїй гіперконтактності «діти слова» зазвичай досягають успіху в професіях, пов’язаних з інтенсивним спілкуванням.

ДИТИНА ЗНАКУ

В основному це яскраво виражені аналітики і винахідники. Ці малюки зазвичай не поспішають з розмовами: вимовчуючись до пори до часу, вони накопичують інформацію про мову, зате потім майже відразу починають говорити довгими фразами і цілими реченнями. Це, звичайно, не привід мало розмовляти з крихіткою: навпаки, їй необхідне повноцінне спілкування з вами, щоб як слід «вивчити» мову. Намагайтеся побільше читати «мовчунам»: вони мають чудову пам’ять, і, заговоривши, незабаром почнуть вражати вас, розповідаючи напам’ять вірші і казки, які чули давним-давно. Діти цього типу рідко відчувають труднощі при навчанні читанню, але їм, як правило, потрібно пояснити логіку перетворення букв в звуки. Для них чудово підходять ті методики, в яких є внутрішня логіка і чіткий алгоритм. Найкраще такі діти навчаються читанню за системою Зайцева.

«Аналітики» обожнюють казки з закрученим сюжетом, пригодницькі та фантастичні історії, детективи, а також енциклопедії і науково-популярні книжки. Само по собі це непогано, але потрібно стежити, щоб вони повністю не замінили малюкові художню літературу, не позбавили його чарівного світу казки, не перетворили в емоційно нерозвиненого «технаря».

Стихія «дітей знаку» – це карти і таблиці. Кращий спосіб навчити їх чогось – це скласти разом з ними розумну схему. Правда, будучи раціоналістами, вони навряд чи погодяться добровільно заучувати напам’ять навіть таблицю множення ( «навіщо, якщо є довідник»), тому, незважаючи на блискучі здібності до точних наук, у них часто бувають помилки в обчисленнях, вони можуть отримати погану оцінку через незнання формул і т.д.

«Дитина знаку» без особливих зусиль вивчає іноземні мови, з легкістю засвоює граматику. З таких дітей часто виростають прекрасні лінгвісти і навіть поліглоти. Правда, навички усного мовлення іноземною мовою вони набувають повільніше, ніж «словесні» діти. Вони природжені винахідники, і для них немає більшого щастя, ніж копатися в розетці або паяти мікросхеми. Щоб уникнути непоправних руйнувань і нещасних видправте, найкраще визначте їх якомога раніше в гурток юних техніків.

Малюки цього типу вкрай азартні, тому їх особливо слід оберігати від надмірно тісного спілкування з комп’ютером: вони більше за всіх інших дітей схильні просиджувати перед екраном по багато годин поспіль. Вони можуть із задоволенням відвідувати музичну школу: таким дітям легко дається нотна грамота, і їм подобається вивчати складні музичні інструменти, але вони досить рідко стають хорошими виконавцями, хоча іноді з них виходять чудові композитори.

Хоча цих дітей і відрізняє прагматичний підхід до життя, вони дуже вразливі і психічно неврівноважені. Вони не схильні нічого приймати на віру, здоровий глузд не дозволяє їм занадто довго вірити в диво, і не дивуйтеся, якщо отримавши від вас «авторитетну» відповідь на своє питання, чадо тут же відправитися звіряти відомості з енциклопедією.

Діти знаку дуже люблять органайзери, розклад уроків, схеми метрополітену, скарбнички, коробочки з секціями – все те, що допомагає структурувати простір і час. Чудовим подарунком для них може стати компас, годинник, бінокль або мікроскоп.

Взагалі діти знака зазвичай дуже педантичні, чесні, обов’язкові і пунктуальні. Вони абсолютно буквально розуміють все, що їм говорять (адже кожне слово для них – знак), тому будьте вкрай стримані при їх критиці, лайте коротко і по справі, намагайтеся не давати емоційних оцінок.

ДИТИНА ЗВУКУ

Тільки-но з’явившись на світ, дитина звуку заявляє про свою артистичність та неординарність: володіючи чудовим слухом, малюк ще в колисці може почати відтворювати різні звуки – від дзижчання кавомолки до концертів Вівальді. Будучи лицедієм по натурі, крихітка прагне справити належне враження на оточуючих, причому з мамою може грати одну роль, з татом – іншу, а для бабусі приберегти щось особливе. Не давайте себе обдурити, якщо сьогодні ваш скарб увійшов в образ кошмарного лиходія, а назавтра йому захотілося пограти в ангела.

Дитина звуку, як правило, рано починає говорити, але зазвичай не надто піклується про якість мови, може довго «сюсюкати» і перекручувати слова, такі діти часто потребують допомоги логопеда. Їм подобається, коли їм читають вголос, вони обожнюють слухати касети з літературними спектаклями і дитячими піснями, але, як правило, не дуже рано починають читати самі: для них набагато важливіше те, що звучить, ніж написане слово. Процес перекладу букв в звуки і звуків в літери може викликати у них труднощі. Щоб надалі у малюка не було труднощів з читанням і письмом, з ним можна позайматися по кубиках Зайцева. Дитину може зацікавити те, що при заняттях за цією системою букви і склади проспівуються різними мелодіями.

Завдяки тендітній нервовій системі, така дитина може бути дуже консервативною: відмовлятися йти на прогулянку в нове місце або до незнайомих людей в гості, одягати незвичний одяг. Дитина може десятки разів перечитувати одну і ту ж книгу, відмовляючись послухати що-небудь новеньке. Як правило, діти звуку не люблять «лякалки» і захоплюючі пригоди, їм більше до душі «просто книжки про дітей, з якими нічого не трапляється» (типу «Малюка і Карлсона»). Зате саме ваше чадо здатне насолоджуватися казками Пушкіна і Єршова, розуміти і відчувати поезію. А якщо ви не будете форсувати події, прийде час і для «Острова скарбів» з «Трьома мушкетерами».

Взагалі, маючи багатий і яскравий внутрішній світ, дитина звуку може дещо запізнюватися в інтелектуальному розвитку: образне мислення у неї явно домінує над аналітичним, і в заняттях, що вимагають кмітливості, логіки, активної словесної діяльності вона може відставати від однолітків. Якщо ви не дасте сформувати у малюка комплекс невдахи, у старших класах він наздожене однокласників.

Діти звуку легко вивчають іноземні мови, опинившись в мовному середовищі, але поза нею рідко досконало опановують граматику і письмову мову. Їм підходить перегляд мультиків на іноземних мовах. У школі «дитина звуку» може з легкістю схоплювати пояснення вчителя і при цьому відчувати труднощі при самостійній роботі з текстом. Зовсім маленьким можна допомагати вдома. Наприклад, читати умову задачі вголос. Таким дітям корисно (і зазвичай дуже подобається) відвідувати різні лекції.

Дитина звуку надзвичайно музикальна і артистична. У неї можуть бути чудові вокальні дані, і вона може легко навчитися грати на кількох музичних інструментах. Як правило, таких дітей з розпростертими обіймами зустрічають в музичних і танцювальних школах, хорових студіях.

Маленькі актори люблять грати в театр. Найчастіше це буде «театр одного актора», який одночасно буде і танцюристом, і співаком, і режисером. Малюк може розказувати сюжети, а може розігрувати улюблені книги, мультики, дорогі бабусиному серцю серіали. У дітей звуку чудова слухова пам’ять, вони можуть знати напам’ять десятки віршів і пісеньок, а також абсолютно не призначених для них історій і з величезним задоволенням демонструють свої таланти всім і кожному. І дівчатка, і хлопчики цього типу люблять грати в ляльки (не здумайте соромити за це синочка, а тим більше підозрювати його в ненормальній орієнтації!). Якщо ляльок не опиниться під рукою, вони швиденько розіграють цілу виставу, акторами в якому будуть фломастери, бульбашки, білизняні прищіпки. До логічних ігор, конструкторів і технічних іграшок ці діти, як правило, абсолютно байдужі.

Зазвичай яскраво обдаровані діти звуку присвячують своє життя сцені. Але вони можуть досягти успіху і в будь-якій професії, що вимагає артистизму: стати хорошими педагогами, адвокатами, журналістами, політиками. Потрібно тільки, щоб в ранньому дитинстві їм не прищепили відрази до школи, тоді в старших класах вони починають непогано вчитися і можуть чудово закінчити школу, але саме їм перш за все необхідна підтримка і розуміння батьків, які будуть поблажливо ставитися до їх невдач і намагатися адаптувати шкільну програму до їх нестандартного мислення.

ДИТИНА КОЛЬОРУ

Такі діти, здається, народжуються вже з олівцем в руках і, через брак мольберта, починають покривати шедеврами весь доступний простір: шпалери, підлогу, бабусин сервант, власне пузо …

По правді кажучи, добре малюють абсолютно всі діти (потім їх, правда, швиденько відучують від цього турботливі вихователі і шкільні вчителі). Але для «дитини кольору» малювання – головний і самодостатній канал зв’язку зі світом. Вона не створює ілюстрації до своїх літературних творів, не робить декорації до вистав, не малює схеми винаходів і наочного приладдя. Така дитина просто живе кольором, лінією, об’ємом.

Як не дивно, саме про цих дітей найчастіше говорять, що вони погано малюють: живописний і графічний образ для них настільки самодостатній, що вони не прагнуть його конкретизувати, не поспішають навчитися передавати схожість з реальним предметом. Якщо їм не заважати, вони довго залишаються «абстракціоністами», але у них, як правило, з самого раннього дитинства чудово розвинене почуття кольору та композиції. Пізніше вони зазвичай з легкістю опановують художню техніку.

Їм не можна показувати професійні прийоми малюнка і живопису до одинадцяти-дванадцяти років, пояснювати їм закони композиції і перспективи, вимагати заповнення всього листа і дотримання пропорцій. Дитячий малюнок – це відображення складних психічних процесів, і, грубо втручаючись в них, ми не тільки можемо відбити у малюка бажання займатися творчістю (зневірившись виконати вимоги дорослих, він може взагалі відмовитися малювати або, навпаки, оволодівши прийомами «дорослого» малювання, назавжди втратить творчу індивідуальність), гірше те, що це може привести до серйозних порушень нервової системи, емоційних зривів, зруйнувати найтоншу внутрішню гармонію.

Діти кольору, як правило, дуже врівноважені і володіють хорошою нервовою системою. Можливо, причина полягає в тому, що вони вихлюпують в малюнок всі свої стреси, страхи і комплекси. Якщо дитині не заважати розвиватися, вона навряд принесе батькам багато клопоту.

Дитина кольору зазвичай мовчазна і не дуже рано починає говорити просто через те, що мова для неї – не найважливіший канал зв’язку. Але постійна робота олівцем або пензлем, метушня з пластиліном прекрасно розвивають дрібну моторику, що, в свою чергу робить благотворний вплив на формування тих відділів мозку, які відповідають за мовну діяльність. Тому у дітей, які багато малюють, як правило, не буває серйозних логопедичних дефектів (якщо мова не йде, звичайно, про грубу вроджену патологію), вони легко опановують читанням і без проблем вчаться письму.

Діти кольори не дуже добре сприймають матеріал на слух, але мають чудову зорову пам’ять. Тому їм будуть корисні наочні посібники. У середній школі дітям цього типу добре даються предмети, що вимагають просторової уяви: геометрія, креслення, географія, біологія, вони можуть непогано встигати і з гуманітарних предметів, але все це тільки якщо пощастить з учителями. Дитина кольори не сприймає готових схем, суху логіку, їй необхідна яскрава, образна подача матеріалу, досліди, робота з муляжами, гербаріями, препаратами, хороші навчальні фільми.

Хоча дитина кольору може багато і з захопленням читати, читання для неї – не самодостатнє заняття, а скоріше матеріал для подальшої творчості, джерело натхнення.

Маленькому художнику необхідна компанія собі подібних. Тому постарайтеся знайти хорошу художню студію, де розумний талановитий педагог НЕ буде придушувати творчу натуру малюка. Побачити своє «творіння» в рамці і під склом на стіні справжнього виставкового залу – це найкраща нагорода для дитини кольору. Але треба дуже уважно стежити, щоб педагог ні в якому разі не виділяв когось із дітей, не змушував їх копіювати, розфарбовувати, малювати «по-дорослому».

Звичайно, в природі майже неможливо зустріти дитину, яку строго і беззастережно можна було б віднести до того чи іншого типу. Йдеться, скоріше, про те, який канал сприйняття і вираження є для малюка домінуючим, визначальним типом його особистості. Але, і інші він буде, звичайно, розвивати і використовувати для досягнення своїх цілей.

Може трапитися і так, що ви знайдете в своєму малюку окремі риси різних типів або виявиться, що він не схожий ні на один з них. Що ж, це ще раз підтвердить, що кожна особистість неповторна і унікальна і не вкладається насправді ні в які схеми. І достатньо уважно і з любов’ю поспостерігати за ним і спробувати зрозуміти, який він і що ми в силах зробити, щоб він зміг відбутися як повноцінна, творча, щаслива особистість.

Джерело