Батьки, заради Бога, не робіть цих речей за свою дитину, якщо бажаєте їй щастя!

Батьки, заради Бога, не робіть цих речей за свою дитину, якщо бажаєте їй щастя!

Бажаючи найкращого, батьки намагаються допомогти дитині у всьому — у них більше досвіду, знань і сил. Чим це може зашкодити і що точно не треба робити замість дитини?

Якщо в перші кілька років життя дитини основне завдання батьків — забезпечити її безпеку, то в майбутньому вони повинні поступово навчити дитину обходитися без них. Як би сумно це не було, але рано чи пізно діти покидають батьків і починають жити своїм життям. У будь-якому випадку в благополучних сім’ях зі здоровим психологічним кліматом. До цього часу дитина повинна вміти сама про себе подбати, а батьки — передати необхідні навички.

Що не можна робити за дитину, щоб вона виросла самодостатньою?

1. Домашні завдання

Картина, коли уся сім’я вечорами сидить над уроками, — вже звичне кліше, що означає, що в родині є школяр. Батьки так намагаються допомогти дитині, що їй взагалі не треба думати: тато розв’язує задачі, мама малює/ліпить/шиє/креслить, бабуся пише твір, а дідусь майструє табурет на урок праці. Інтелектуальний розвиток всієї родини йде на повну, але чого вчиться при цьому сама дитина?

Не виключений такий варіант, що без допомоги і контролю дитина просто перестане виконувати домашні завдання. Але якщо перед нею не ставити жодних завдань, то не варто і чекати їх виконання. Допоможіть дитині так спланувати свій день і час на уроки, щоб вона могла не поспішаючи все виконати. Якщо щось не виходить — не поспішайте все робити самостійно, а допоможіть виправити конкретну помилку, підштовхніть в потрібному напрямку. Зате дитина зможе пишатися гарними оцінками, які будуть саме її досягненням і стимулом вчитися далі.

2. Вибирати професію

Величезна кількість абітурієнтів, які щороку беруть штурмом юридичний та економічний факультети, це аж ніяк не ознака того, що 17-річним підліткам найбільше в житті хочеться займатися фінансами або адвокатурою. Але їхні батьки впевнені: саме в цих професіях дитина досягне успіху.

До вибору професії й навчального закладу дійсно потрібно підходити з розумом і з розрахунком. Однак головним критерієм має бути бажання дитини, її схильності та здібності. Інакше це може закінчитися закинутим навчанням, скандалами або просто втратою кількох років життя, здобуваючи непотрібну освіту. Важко з цим змиритися, але ваша дитина може бути щасливою, подорожуючи на розбитому автобусі з власною рок-групою і взагалі не отримавши вищої освіти. А за тиск при виборі професії подяки ви точно не дочекаєтеся.

3. Нишпорити в її особистих речах і викидати їх

Навіть якщо вашій дитині стукнуло 30 років, вона живе окремо і виховує власних дітей — будьте обережні з її особистими речами, які залишилися у вас вдома. Це можуть бути коробки з якимись записками, листівками, зошитами, малюнками, дрібничками, світлинами, якими вона дорожить. Не варто думати, що все це — далеке минуле, про яке ваша доросла дитина не згадує.

Скільки б років не було вашій дитині — дайте їй можливість самій керувати своїми речами. Хочете зробити порядок — складіть в одну коробку все, що, на вашу думку, вимагає порядку, і віддайте дитині. Нехай вона сама вирішить, що робити з цими речами.

Звісно, в жодному разі не можна читати особисті щоденники, записки, вірші та інші записи вашої дитини. Якщо ви вимагаєте поваги до себе, то проявляйте її і до маленької людини, яка підростає поруч із вами.

4. Розв’язувати проблеми з друзями та “другою половинкою”

Якщо у вашої дитини виник конфлікт з ровесниками — не поспішайте рватися на допомогу. У деяких випадках втручання дорослих дійсно необхідне. Наприклад, коли дитину принижують і фізично ображають однокласники. Однак і тоді розмовляти ви повинні не з цими дітьми, а з їхніми батьками та педагогами, які можуть бути свідками неправильної поведінки.

Якщо ж у дитини проблеми в романтичних стосунках — не втручайтеся, поки вона сама не попросить поради. Ваша участь в її сердечних справах повинна обмежитися відвертою розмовою, якщо дитина відчуває в ній необхідність. Телефонувати дівчині або хлопцю вашої дитини, їх батькам — це зайве.

Пам’ятайте, що помилки — це неминучий етап розвитку і дорослішання. Ваше завдання — бути поруч і контролювати ситуацію “здалеку”, щоб не пропустити тривожних ознак того, що вона стає небезпечною.

За матеріалами