Днями я розмовляла з жінкою, яка нещодавно стала мамою, – ми обговорювали тему хронічного браку сну в перший час після народження дитини. Я часто спілкуюся з новоспеченими мамами і чую від них приблизно одне й те саме: намагаючись доглядати за дитиною, вони нічого не встигають по дому. Ця мама подивилася на мене і з нотками відчаю в голосі запитала: «Як встигнути зробити хоч щось? Невже ніяк?»
Мами, скажу вам правду. Ви нічого не зможете робити повноцінно, поки у вас вдома немовля. І всякий, хто буде говорити вам протилежне, або не мав відповідного досвіду, або у нього проблеми з пам’яттю.
Ви можете встигнути поїсти. Ви можете встигнути одягнутися (а цілком ймовірно, що ні). Ви можете погуляти з дитиною. Ви можете почати говорити з кимось по телефону або закладати білизну в пральну машину – і не закінчити ні те, ні інше. Це нормально для жінки, яка тільки-тільки стала мамою.
Так що ж ви робили весь день? Насправді, не так багато того, що можна «виміряти».
Цілий день ви займалися тим, що адекватно і терпляче (незважаючи на втому) реагували на посмішки і сльози вашої дитини, її бажання поїсти чи поспати, – і тим самим вчили малюка найважливішої справи – навику орієнтуватися в цьому складному і поки незнайомому світі.
Ви одягали дитину в чистий одяг – а це іноді вимагає великої кількості перевдягань (у вас обох)! Тому, хто не був мамою, не зрозуміти.
Ви вчили крихітну, безпорадну людину того, як влаштований світ і – найважливіше – як ставляться один до одного в сім’ї і що означає прихильність.
Ви закладали фундамент любові і довіри в ваших стосунках, і це стане для дитини призмою, через яку вона буде в майбутньому дивитися на світ.
Можливо, ви годували дитину грудьми, а це ще одне трудомістке завдання (хоча після стабілізації лактації годування груддю займає менше часу, ніж годування з пляшечки). Ви годували свою дитину і захищали її майбутнє здоров’я.
І так, ви освоювали нову для себе роль – роль мами.
Це почалося в той день, коли ваша дитина була зачата, і триває після її появи на світ. Ваша дитина росте в цьому новому тілі, і ви теж.
І так, це, мабуть, все. З цього і складався ваш день.
На жаль, в нашій культурі немає способу по достоїнству оцінити те, що ви робите. Для тих, хто не проходив дитинство дітей, велика частина виконаної вами протягом дня роботи – це, можна сказати, нічого. Але ми ж то знаємо: немає важливішої і більш гідної роботи, ніж «нічого», яке ви зробили вчора, «нічого», яке ви робите сьогодні, і «нічого», яке ви зробите завтра. Догляд за дитиною – це дивовижний досвід взаємодії, але перші два роки – ви, в основному, тільки віддаєте. Віддаєте те, що можете, і ще трохи зверху. Це важкі роки, які можуть підняти нас вище хмар і різко повернути на землю, і все це протягом п’яти хвилин.
Мами, ви робите найважчу роботу в своєму житті, а вам здається, ніби ви нічого не робите. Абсурдно, правда?
І тут починається найцікавіше… Як би нам не хотілося відпочити (і, зрозуміло, кожній мамі потрібно відпочивати при першій нагоді), жодна мати, озираючись на цей час, не думала: «Шкода, що я так багато часу приділила дитині».
Ви не будете пам’ятати немитий посуд, неприбрану підлогу або брудний одяг, в якому ви ходили частіше, ніж хотілося б.
Ви будете пам’ятати першу посмішку, перший заразливий сміх, перші слова, перші кроки.
Ви будете пам’ятати, як дивилися на свою дитину і як вона дивилася на вас.
Так що, коли наступного разу ви зловите себе на думці «день пройшов, а я нічого не зробила», зупиніться.
Візьміть дитину на руки.
Згадайте, що в її поки маленькому тілі живе велика душа, – вона прекрасна, хоча її потенціал поки не розкритий.
Зробіть глибокий повільний вдих.
Закрийте очі і виміряйте цінність цього дня не списком виконаних завдань, а пережитими почуттями, почутими звуками, побаченими кольорами.
Так, втома – частина цього. І вам дійсно поки не вдасться звернути гори і переробити багато справ. Але важкі часи минуть. А глибока, сильна, міцна любов до дитини залишиться і буде з вами назавжди.
Енн Раст
