ДЛЯ ЧОГО ЛЮДЯМ ДИТИНСТВО?

ДЛЯ ЧОГО ЛЮДЯМ ДИТИНСТВО?

Перші п’ять-шість років життя – найніжніші і найбільш зворушливі. Навіть для людського життя – досить невеликий відрізок, який і в дорослому віці не завжди відчувається. Всього лише п’ять-шість років. Наївні п’ять-шість років. Ми чомусь намагаємося утрамбувати їх до країв. Щоб встигнути з розвиваючими заняттями, щоб не запізнитися з англійською, кубиками Зайцева, щоб раніше зайнятися танцями. І найголовніше – вчасно навчити взаємодіяти з однолітками. Так, ніби, наступні шістдесят років ми більше нічого так і не зможемо навчитися…

Для чого цей час? Кажуть, що в цьому віці закладається фундамент, і треба все встигнути, а то буде пізно. Фундамент для чого? Мені здається, що фундамент для відносин в родині, для відносин з близькими і рідними людьми. На мій погляд – це час тепла і спокою. Час проростання зернини. Це час дитинства. Це час, щоб разом прокидатися, снідати, нікуди не поспішаючи, возитися з дурницями і взагалі робити не те, що уявляють собі дорослі. Це найцінніший час. Це час, від якого потім, незрозуміло чому, щемить у серці, час, поки ти ще маленький і добрий, поки ти ще нікому нічого не винен. Час, за яким потім буває ностальгія. Час формування людини.

З чого складається цей період? Та, з усього. Хоча б з того, щоб разом смажити млинці, з розглядання дощових крапель на склі, з шльопання вранці босими ногами для того, щоб терміново намалювати на коробці собачку, зі сварок через неприбрані іграшок, з ліхтарика під ковдрою, з варення, яке сьогодні розмазав по столу, з того, щоб говорити і співати дурнички, сміятися невпопад, стрибати на ліжку, зав’язувати вузлики з ниточок, вимагати прямо зараз і злитися, що немає, плакати від смутку, болю і втрати, з нескінченних питань і безглуздих ігор, з приємних і не дуже – таких різних днів. З цього ми складаємося. Це ми будемо згадувати. Саме це зможе зігріти нас, коли буде холодно і самотньо.

Автор: Жанна Ермашова