Фрази батьків, які краще викинути з «батьківського арсеналу»

Фрази батьків, які краще викинути з «батьківського арсеналу»

Кожен із нас бажає щастя своїй дитині. Проблема в тому, що не всі батьки здатні правильно цьому навчити. Деякі так сильно вживаються в роль, так дбають про добробут чада, що в буквальному сенсі знищують їх волю і самостійність, виховуючи безініціативних інфантилів. Інші намагаються підготувати дітей до дорослого життя, тобто навмисно позбавляють їх любові та піклування, заганяють в рамки та повинності, завдаючи ще більше травм.

Як не допустити фатальних помилок у вихованні? Ми підготували список популярних фраз, які краще викинути з «батьківського арсеналу», щоб не зіпсувати життя дитині.

«Мені краще знати»

Чи можна захистити дитину від неправильного вибору? «Можна», — думає мама чи батько. Якщо нав’язати їй свою волю і заборонити все, що йде всупереч. «Ніяких олівців і пензликів, вчись на програміста!», «ця дівчинка з поганої сім’ї, з нею не дружи…», «одягни синє плаття, жовте тебе повнить». Виходить, батьки хочуть як краще. Допомогти дитині знайти своє місце, вберегти від поганих зв’язків і розчарувань. Але на ділі можуть запросто зіпсувати дитині життя.

Такий підхід заважає думати своєю головою, жити власними рішеннями. У майбутньому такі дорослі не розуміють, чого хочуть від життя, і в якому напрямку їм йти.

«Нікому не довіряй»

В силу своєї недосвідченості та наївності діти дійсно занадто довіряють оточуючим, не переймаючись тим, чи гідні вони чи ні? Як уберегти дитину від зради і лицемірних людей? «Навчити обмежувати коло контактів, закривати серце від сторонніх», — вирішують батьки. Проблема в тому, що здорові відносини будуються на довірі, повазі та вмінні співпереживати. Закриваючись від світу, дитина може перегнути палицю. Вона не повинна боятися сильних почуттів, уникати спілкування і болю. Це природна частина життя, без якої неможливо осягнути радість любові.

«Ти найбільш дорогоцінний»

Варіацій цієї фрази сотні: «наша принцеса», «краще у світі янголятко», «найрозумніший і найкрасивіший». Мотивація батьків зрозуміла. Позбавити дитину від проблем з самооцінкою, переконати, що вона гідна всього найкращого. Ось тільки перегини в цьому питанні теж можуть зіпсувати життя в довгостроковій перспективі.

Рано чи пізно дитина виростає і зустрічається з реальністю, яка не завжди відповідає її ілюзіям. Раптом виявляється, що ні вчителі, ні однокласники, ні начальство не готові цілувати «принцесу» в усі місця і потурати її навіженим примхам. «Найрозумнішого» хлопця легко обходять на повороті інші діти. І він не готовий змінюватися і рости, тому що не звик трудитися. Неадекватна самооцінка приносить безліч проблем, ніхто від неї не виграє.

«Їм всім потрібно тільки одне…»

Хто з батьків не говорив цієї фази, намагаючись уберегти дитину від розчарувань у стосунках, запобігти раннім статевим зв’язкам, захистити від власних помилок? Проблема в тому, що подібними думками ми вселяємо чаду ворожий настрій до всієї протилежної статі. Формуємо непотрібні страхи, які обов’язково ускладнять життя. Дорослішаючи, дитина все одно закохається, і нічого не буде ідеально… це природна частина розвитку, потрібно просто прийняти. Не забивайте психіку дитини непотрібним сміттям. Інакше ризикуєте допомогти їй стати самотньою, фригідною і нікому не потрібною, крім вас. А ви не вічні!

«Йди, сама все зроблю!»

Звичайно, дитина не така досвідчена і вміла, вона може щось розбити, неправильно зрозуміти, кудись встряти… але це не означає, що потрібно бігати за нею з носовою хусточкою і всіляко опікувати. Так, простіше і швидше все зробити самій. Зав’язати шнурки, заштовхати до рота манної каші, поставити на місце здоровила, який його ображає… але що буде далі? Чи зможе дитина жити без вашої допомоги й протекції?

Такі батьки виховують нежиттєздатний «кімнатний продукт», який не може ні прогодувати себе, ні захистити, ні вирішити навіть найпростішу проблему. Ви хочете зіпсувати життя своїй дитині, опікуючи її 24/7? Виростити «інваліда», який до 50 років буде сидіти у вас на шиї?

«Через тебе наше життя не склалося»

Зручно виправдовувати свою неспроможність, лінь і небажання рости тим, що так не вчасно з’явилася дитина: «Це ти винен, що я не реалізувала мрії!» «Через тебе нас покинув батько, а я втратила здоров’я і красу…». Ніби маленька людина просила себе народжувати, ніби вона в силах щось змінити? Подібні звинувачення — насильство над дитиною, яке підриває її самооцінку, віру в себе, нав’язуючи колосальне почуття провини. Такі обставини можуть зіпсувати життя будь-кого! Адже є тисячі прикладів, коли люди перебували й в більш складній життєвій ситуації, але не втрачали бойового духу. Не перекладали відповідальності. Дитина не повинна відповідати за проблеми батьків, інакше вона загрузне в маніпуляціях і ніколи не зможе стати щасливою.

Можна ще багато говорити про те, як ми через незнання калічимо дітей, як заважаємо їм встати на ноги та реалізувати своє призначення. Головне питання в іншому — чи можна виховати їх  щасливими? І наша відповідь — так. Все дуже просто: любіть себе, реалізовуйте закладений у вас потенціал і будьте щасливі. Тоді дитина піде за вами, адже хороший приклад — штука заразна!

Джерело