Антибулер Антон Макаренко: 20 цитат класика світової педагогіки

Антибулер Антон Макаренко: 20 цитат класика світової педагогіки

ЮНЕСКО понад 30 років тому визнала Антона Макаренка одним із чотирьох найбільш знакових авторів, що сформували спосіб педагогічного мислення у XX столітті. Його ім’я ставлять на рівні з Марією Монтессорі, Джоном Дьюї та Георгом Кершенштейнером. Та чомусь мудрі думки авторства Макаренка українці згадують не так часто. «Освіторія» вирішила це виправити та зібрала 20 крутих і актуальних нині цитат прямолінійного, метафоричного та спостережливого педагога.

З 1920 по 1932 рік Антон Макаренко керував виправними колоніями для неповнолітніх правопорушників. Але він не «виправляв» своїх підопічних, а навчав, як можна жити інакше в бентежному післявоєнному світі.

Правила виховання та сімейного життя за Антоном Макаренком

Жодну справу не зробиш добре, якщо невідомо, чого хочеш досягти.

Виховання дітей — це легка справа. Але тільки якщо вона дається у процесі здорового, спокійного, веселого життя, а не через вимотування нервів. Я якраз бачив завжди: там, де виховання проходить без напруження, там воно вдається.

Яка дитина в грі — такою багато в чому буде в роботі, коли виросте.

Якщо з людини не вимагати багато, то й не отримаєш від неї більшого.

Не думайте, що виховуєте дитину лише тоді, коли з нею розмовляєте, повчаєте чи щось наказуєте їй. Ви дитину виховуєте в кожну мить вашого життя. Найменші зміни в тоні мовлення дитина бачить чи відчуває, всі відтінки ваших думок доходять до неї невидимими шляхами, ви їх не помічаєте.

Дівчат маємо навчати більшій повазі до себе, до своєї жіночої гордості.

У хорошій родині покарань ніколи не буває. І це — наймудріший шлях сімейного виховання.

Виховують усі: люди, речі, явища. Але перш за все і найдовше — люди. З них на першому місці — батьки й педагоги.

Перш ніж ви почнете виховувати своїх дітей, перевірте власну поведінку.

Точний режим дитячого дня — абсолютно необхідна умова для виховання. Звичка до точного часу — це звичка до чітких вимог до самого себе.

Найперша й найважливіша порада для будь-якого покоління батьків: головне багатство дитини — час, коли ви сміялись чи плакали разом. Ви скажете: «Це ж прописна істина у справі виховання!» Все ж дітям і батькам іноді буває складно БУТИ РАЗОМ, а не просто поряд.

Хочете забруднити душу вашої дитини? Тоді ні в чому їй не відмовляйте. І з часом зрозумієте, що зрощуєте не людину, а кривеньке дерево.

Чому в технічних вузах ми вивчаємо опір металів, а в педагогічних не вивчаємо опір особистості, коли її починають виховувати? Адже ні для кого не секрет: такий супротив ще й як існує.

Людина не може жити на світі, якщо в неї немає попереду нічого радісного. Істинним стимулом людського життя є радість завтрашнього дня. У педагогічній техніці ця «завтрашня радість» є одним з найважливіших об’єктів роботи. Спершу потрібно організувати саму радість, втілити її в життя та привести в реальність. По-друге, потрібно наполегливо перетворювати більш прості види радості в складніші та значущі для людини. І ось тут проходить цікава лінія: від примітивного задоволення яким-небудь пряником до глибинного почуття обов’язку.

Не можна навчити людину бути щасливою. Але виховати її так, щоб вона була щасливою, можна.

Тільки той, хто в дитинстві втратив сім’ю, хто не проніс із собою в довге життя запасу тепла, той добре знає, як дорого це коштує — піклування й ласка великої людини, людини багатої та щедрої серцем.

Виховання відбувається завжди. Навіть тоді, коли вас немає вдома.

Педагог має знати свій предмет по-справжньому добре, і тоді його поважатимуть і прислухатимуться, навіть якщо він дещо різка людина. Проте яким би добряком ви не були — хоч цукерками годуйте, — якщо ви свого предмета досконало не знаєте — цінувати вас не будуть. Натомість будете об’єктом для кепкувань та глузувань. До вас каверзуватимуть — і все через відсутність поваги.

Для виховання не потрібно багато часу, а розумне використання малої кількості часу.

Навчити любити, пізнавати любов, навчити бути щасливим — це означає навчити поважати самого себе, навчити людської гідності.