Лінивими не народжуються або як виховати самостійну і працьовиту дитину

Лінивими не народжуються або як виховати самостійну і працьовиту дитину

Головне – не проґавити момент!

Кожній дитині притаманна потреба в активності, ступінь якої залежить від темпераменту. Лише поступово у дитини формується бажання досягати мети, працьовитість, або, навпаки, уникнення діяльності, праці та вирішення проблем за рахунок обставин або допомоги інших людей, тобто, лінощі . Працьовитість і лінь – результат виховання. Але саме до такого підсумку призводять деякі помилки виховання дітей у дошкільному віці.

Немовля з’являється на світ абсолютно безпорадним, і турбота про нього цілком лягає на батьків, вони розуміють, що сам новонароджений ні на які корисні дії не здатний. Але час іде, дитина підростає .

Приблизно в 5 – 6 місяців починається перший період формування самостійності, ростуть його можливості, потреби. У цьому віковому періоді дитина без допомоги дорослих бере в руки 1-2 іграшки, часто кидає їх. Проявляються перші спроби самостійного прийому їжі: бажання притримати пляшечку, ложечку, чашку. Педіатри радять при годуванні навіть зовсім маленьких дітей накладати їх ручки на чашку або пляшечку. Нехай вони ще не в силах її утримати, але ж шляхом багаторазових повторень закріплюється вміння . Дитина, привчена тримати чашку таким чином, легко буде робити це сам. Головне, не упустити момент, коли дитині цікаво освоїти нову дію і самому навчитися досягати бажаного результату.

На жаль, тата і мами не помічають прояви самостійності, або не хочуть помічати. Батьки, упускаючи момент, коли малюк вже здатний дещо зробити сам, продовжують робити за нього абсолютно все. Що ж дитина? А навіщо дитині самій вчитися тримати ложечку, якщо її постійно годують? Адже можна в цей час пограти з яскравими іграшками чи розглядати веселі картинки.

У три-чотири роки  –  другий період формування самостійності. Це ще один важливий і відповідальний вік у вихованні працьовитості. Малюки буквально рвуться зробити все самі: «Я сам! Хочу сам зробити!» Дайте дитині можливість робити його справи самому, розвивати і вдосконалювати рухи, вчитися долати перешкоди. Нехай спочатку не все виходить. Але, щоб навчитися щось робити, треба, насамперед, робити! І нехай малюк пихкає, але робить сам. І він навчиться! Не варто підстраховувати кожен рух, бережіть нерви свої і малюка. Краще на цей час підіть в іншу кімнату і займіться чимось іншим. Допомагайте тоді, коли дитина сама попросить допомоги.

У вихованні працьовитості важливо не перестаратися. Лінь може розвинутися і тоді, коли на дитину покладаються непосильні обов’язки. Переконавшись у тому, що з роботою їй все одно не впоратися, дитина прагне уникнути її або робить абияк. Те ж саме буває і тоді, коли справа дитині під силу, але мета незрозуміла.

І так, дитина дошкільного віку має навчитися, перш за все, обслуговувати себе: розбирати і застеляти постіль, вмиватися і чистити зуби, одягатися, зашнуровувати черевики, зав’язувати вузли і бантики. Перед сном вона повинна привести в порядок свій одяг і взуття. Краще всього, якщо ці дії виконуються спільно, весело, без докорів і бурчання, показуючи особистий приклад, позитивне ставлення до справи. Дитина може і повинна підтримувати порядок у своєму куточку, своїй кімнаті. Важливо, щоб у неї було власне робоче місце, куточок для ігор. Адже крім обов’язків у людини повинні бути і певні права. У своєму куточку вона повновладний господар, на своєму робочому місці вона може ліпити, вирізати, малювати, шити.

Але не тільки самообслуговуванням та іграми слід обмежувати коло обов’язків малюка.  Діти цілком можуть багато чого робити по дому, а якщо є сад або присадибна ділянка, то багато роботи там можна виконувати разом з дітьми. Працюючи, діти привчаються цінувати плоди своєї і чужої праці.

Роль батьків полягає в тому, щоб навчити, підтримати і допомогти. Головна умова попередження дитячої ліні – ніколи не робити за дитину того, що вона в змозі робити сам. І не забудьте похвалити за успіх!

Практичний психолог Гришичкіна С. Р.

Джерело