Як виховати успішну і щасливу дитину

Як виховати успішну і щасливу дитину

З дітьми поводьтеся, як із дорослими, які ще не мають всіх фізичних можливостей, котрі є у вас. Набагато краще мати вдома ще одну особистість, аніж просто ляльку. Пояснюйте все, що з ними робите і для чого це робите: міняєте підгузник, одягаєте чи купаєте – пояснюйте причиново-наслідковий зв’язок. Не ставтесь як до манекена чи забавки. Дитина вчиться слухати, ви вчитеся взаємодіяти. Що раніше розпочати, то кращим буде порозуміння.

Три рівні спілкування з дитиною

У будь-якому спілкуванні є три рівні. Найвищий – це МОВЧАННЯ (пошук порозуміння з собою), другий, дещо нижчий – СЛУХАННЯ (пошук порозуміння з іншою людиною), третій, найпоширеніший і найбільш недосконалий – ГОВОРІННЯ (бажання щось сказати). З дитиною варто працювати на першому і другому рівнях. Бо діти не слухають своїх батьків тільки тоді, коли батьки не слухають своїх дітей.

Розвиток дітей прямо пропорційно залежить від того часу, який вклали в них батьки. Що більше часу батьки присвячуватимуть спілкуванню з дітьми, розвагам і спільній роботі, то більш розвинутими і адаптованими до життя виростатимуть їхні діти. І найважливішим є час саме перших років життя, тоді, коли з дитиною наче і нема про що поговорити, – аби не плакала, взаємини формуються наче на відмовку.

Щастя дитини прямо пропорційно залежить від кількості сказаних їй слів! Що більше ви з дитиною говорите, щось їй розповідаєте, пояснюєте чи коментуєте, особливо у віці, коли вона ще не говорить, то щасливішою вона буде, та й вам у майбутньому буде набагато простіше з нею домовитись.

Основа спілкування з дитиною – завжди одна: домовляйтесь! Не вмієте – вчіться! Годі ламати життя своїм дітям переконуванням у власній правоті і спілкуванню з позиції сили.

Діти переймають ідеї від того, хто їх більше любить! Якщо це буде тітка чи дядько, то вони зможуть закласти більше, аніж це зроблять батьки.

Любов до дитини завжди визначають три чинники:

  • Кількість спільного проведеного часу.
  • Кількість сказаних їй слів.
  • Кількість усмішок дитини за проведений час.

Дитина тішиться і тоді, коли бере, і тоді, коли віддає. Вона не накопичує непотребу, на відміну від дорослих. Це стосується і речей, і духовних цінностей. Дитина, яка щойно переживала, зараз сміється, малюк, який тільки що плакав, зараз весело грається. Емоцію він уже віддав. Тільки от чи віддали її його батьки?

Дитина як вчитель і наставник

Чого ви навчилися сьогодні у своїх дітей? Доки ми поводимось із дітьми, як із рівними собі, ми готові сприймати, що процес навчання йде із двох сторін: це повноцінний обмін поглядами і вміннями – дитина забуває, як це бути дитиною, дорослий забуває, як це бути дорослим. Якби батьки бодай зрідка вчились у своїх дітей, у нас було б набагато менше проблемних сімей. Готовність вчитись встановлює знак рівності. Заведіть собі блокнот, де щоденно записуйте свої успіхи, перейняті від дитини, і ви дуже швидко побачите, як зміниться ставлення до неї. І немає значення, скільки вам років..

Діти – це один із чудових способів прояву власної толерантності, а також збільшення можливостей своєї особистості. Чого батьки насправді досягли, видно не тоді, коли вони демонструють дітям їхню низьку значимість, а у способі постійної співпраці зі своїми дітьми і партнерами у вихованні.

Діти чудово перевіряють силу вашої віри. Якщо не довіряєте своїй дитині, наприклад, коли вона несе щось цінне (бабусину порцелянову статуетку, золотий перстень, ключ, горнятко з фарбою тощо), то так само не довіряєте собі. Вірте!

Якщо у вас буде бодай краплина сумніву, що дитина не їстиме цієї ложки каші – то вона і не їстиме; якщо навіть трохи вагатиметесь, пропонуючи взяти у крамниці оцю меншу ляльку замість отої більшої – дитина її не захоче; якщо бодай на секунду засумніваєтесь у виборі вбрання для дитини – вона не захоче одягатися. Важко живеться людям, які постійно вагаються!

То чого ви сьогодні навчились у своєї дитини? Якщо не було чого вчитися чи не було коли, то ви глибоко помиляєтесь і згаяли цілий день. Діти вміють давати дуже багато, от тільки дорослі не вміють цього брати і, відчуваючи свою вищість, втрачають можливість потренувати рівність.

Уривок із книги Романа Кушніра “Як виховати успішну і щасливу дитину?“

Джерело