Олексійчик після школи чекає на свій обід:
— Мамо, а недоношені діти нормальні?
— Звісно. Зараз із цим немає проблем. Їх виходжують і потім із ними все гаразд. Неочікуване питання…???
— А чому тоді, якщо тобі кажуть «недоношений», то це образа?
— Хто ж його знає. А чому «собака» – це образа?
— Ну, я ж не недоношений.
— Ти переношений, якщо бути точним. Ну і що? Ти ж не собака. Адже можуть назвати.
— То чому так називають?
— Слухай уважно. Зараз буде одкровення. Запам’ятай, навіть якщо не зрозумієш. Готовий?
— Так.
(Відклав телефон, подивився)
— Це магія.
— Та ну. Ахалай-махалай.
– Ні. Слова – справжня магія. Дивись. Від того, що людину назвуть скотиною, у неї не виростуть роги і копита, але якщо вона про магію нічого не тямить, то цілком може почати поводитись по-скотськи: обзиватися у відповідь, бекати і тупотіти невидимими копитами. Інший приклад. Припустимо, людину назвали ну….
– Дебілом.
– Чудово.
– Кінченим.
– Кінченим дебілом. Чудовий приклад. Що відбувається?
– Йому прикро.
– Йому прикро. Йому погано. Його плющить. Він часто дихає. Червоний весь. А чому? Його хтось б’є? Ні. Йому боляче фізично? Ні. Але він страждає. Чому? Це слово змусило його страждати. Хіба це не магія? Слова мають чарівну силу.
— Погані?
– Всі. Але погані лайливі — особливо. Це чорна магія. Працює одразу, але часто з побічкою.
– А звичайні?
— Усі слова магія. Дивись. Третій приклад. Ти приходиш до ресторану. Запитуєш, що дають на обід? А тобі офіціант каже: Стейк.
– Ну і нормально.
– Так. Тепер та сама ситуація. Ти питаєш: що на обід? А офіціант тобі: смажений шматок дохлої корови, вбитої струмом на скотобійні.
– Що? Це я не замовлю.
— Але це одне й те саме. Одна й та сама страва, названа різними словами. Але твоя реакція буде різною. Одне і теж. А реальність змінюється. Магія?
– Так.
– Це ази. Там далі багато цікавого. Слова – це складна магія. Їж свою відбивну.
— Ееєє… Шматок дох…
– Ні. Їж відбивну. Сеанс експериментальної магії закінчено.
І з’їв.
Світлана Дорошева
