ТЕРАПЕВТИЧНА КАЗКА ДЛЯ КАПРИЗНИХ ДІТОК

ТЕРАПЕВТИЧНА КАЗКА ДЛЯ КАПРИЗНИХ ДІТОК

Чудодійні краплі

Восени, щойно повіяли вітри, і осінній дощ почав зрошувати землю, з білченям Рижиком почало творитися щось недобре.

Раніше він був вихованим і ласкавим малюком, а тепер – як підмінили.

Ледве що не по його – відразу вередувати, тупотіти, скандалити. Про існування ввічливих слів взагалі забув.

Його матуся дуже переживала. Вона ніяк не могла збагнути, що ж відбувається з її сином. І раптом їй на думку спала чудова ідея.

– Завтра ми з тобою йдемо до нашого лісового лікаря, – сказала вона Рижику напередодні.

– До лікаря? Але ж я не хворію, – дивувалося білченя.

– А, на мою думку, ти захворів – журилася мама-білка, хитаючи головою. – Щось відбулося. Ти сам на себе став не схожим. Капризуєш, розмовляєш грубо. Очевидно, це якась невідома хвороба. Адже ти раніше був зовсім іншим.

– Добре мамо – погодилося білченя. – Думаєш, мені подобається кричати і вередувати? Зовсім ні. А чому так відбувається – я не знаю.

Білченя задумливо накрилося пухнастим хвостом і задрімало. А вранці вони з мамою пішли на околицю лісу, де росла крива ялина і приймав звірів лікар-бобер.

Лікар-бобер довго обстежував білченя, оглядав, слухав його і стукав, а потім почухав у потилиці і задумливо сказав:

– Тут, на жаль, медицина безсила. Ніяка це не хвороба, а магія.

– Як магія? – мама білка з жахом відсахнулася.

– У наших краях оселився недобрий чарівник. Ну не любить він добрих дітей, які слухаються батьків і розмовляють ввічливо. Ось він і накладає на них лихе закляття. І перетворюються вони з добрих ввічливих діток на примхливих крикунів. Таких, як ти, Рижику.

– Розумію. – Мама-білка сумно кивнула головою. – Невже все так погано? Невже нічого вдіяти не можна? У мене вже голова болить від капризів та скандалів мого сина. Та й йому несолодко.

Лікар подумав, глянув на білченя Рижика, потім на маму, і нарешті сказав:

– Рижикові я допомогти не можу. А ось вам – мабуть, можу. Я вам випишу чудодійні краплі. Закапуйте тричі на день у вухо.

– Це ж навіщо? – Не зрозуміла мама-білка – чаклунство ж не на мене наклали!

– Ці краплі, – пояснив лікар, – захистять ваші вуха від грубих слів і примх. Кажу вам, вони чарівні. Коли Рижик розмовлятиме спокійно та ввічливо, як бувало колись – ви його почуєте. А якщо грубити почне – чути його перестанете.

– А що зі мною буде? – заплакало білченя – так і житиму все життя під злими чарами? Для мене немає жодних ліків?

– Ліки, на жаль, не існують. Єдине, що тобі допоможе позбавитися чарів – це бажання їх позбутися. Потрібно просто намагатися розмовляти спокійно і без криків.

– Я постараюся лікарю! – вигукнув Рижик.

По дорозі назад мама-білка і Рижик зайшли в аптеку за краплями.

А вдома мама-білка закапала вуха і вирушила на кухню варити обід.

Рижик пограв із шишками та жолудями і солодкого йому захотілося. Прийшов він на кухню і хотів узяти варення. Але мама не дозволила:

– Ні, синочку. Спочатку обід, а потім варення.

– А я не хочу чекати! – затупотіло ногою білченя. І закричав: – Не хочу! Не буду!

Рижик кричить, заливається сльозами, а мама навіть не повернеться. Стоїть, ложкою суп помішує. Наче не чує його. Тоді Рижик і згадав про чудодійні краплі.

– Мамочко – заговорив Рижик зовсім іншим тоном. – Можна мені лише одну малу ложечку варення? Обід ще не скоро. Ти тільки починаєш варити суп. Ну, будь ласка – попросив він ще раз, – тільки кричати вже не став.

– Добре, – посміхнулася мама. Малюсіньку ложечку візьми. Якого тобі – полуничного чи малинового?

Більше мамі-білці не довелося слухати брутальності. Вона не забувала закапувати краплі щодня і чула свого сина лише тоді, коли він говорив чемно та спокійно.

Рижик теж пам’ятав про чудодійні ліки і дуже намагався не бути грубим. І незабаром злі чари розвіялися, і він знову перетворився на добре та ввічливе білченя.

Тож чудодійні краплі мамі більше не потрібні.

автор ідеї М. Шкуріна

Джерело