Як батьки відбирають мужність у синів та позбавляють шансу стати чоловіком

Як батьки відбирають мужність у синів та позбавляють шансу стати чоловіком

Чоловіками не народжуються, чоловіками стають. Процес цей досить непростий і тендітний. Батьки — ті постаті, які максимально впливають на формування особистості хлопчика, його мужності. Що може піти не так у цьому процесі? Які помилки роблять батьки при вихованні сина?

Рішучість, сила, відповідальність, сміливість, цілеспрямованість, стійкість (здатність витримувати та справлятися з життєвими складнощами), незалежність – ось ті якості, які асоціюються у нас із чоловіками, їх ми хочемо бачити і у синах. Проте іноді будуємо стосунки зі своїми хлопчиками в такий спосіб, що це дає протилежний ефект.

Чомусь у нашій культурі досі сильний страх того, що дитину можна занадто розбалувати своєю увагою і тоді вона буде несамостійною і залежною. Особливо це стосується хлопчиків — вважається, що їм «телячі ніжності» ні до чого.

Однак якщо звернутися до теорії розвитку, то можна побачити, що на ранньому етапі (від 0 до 3 років) емоційний зв’язок матері з сином відіграє ключову роль у формуванні базової довіри до світу, здатності до надійної прихильності, стресостійкості.

Якщо малюк наситився маминою турботою та любов’ю у цьому віці, то йому легше буде відділятися від мами та переходити до наступних етапів розвитку. Якщо ж у цей період мати була досить холодна і відсторонена з дитиною, то у неї тут виникає дефіцит, емоційний голод, який вона намагатиметься заповнити в дорослому житті. До того ж часто такі хлопчики виростають дуже жорстокими.

Рос Кемпбелл, американський психіатр, у своїй книзі «Як насправді любити дітей» писав про те, що аж до 8-річного віку для хлопчика архіважливий фізичний прояв любові обох батьків. Спочатку це будуть обіймашки-цьомки, але потім вони зміняться потребою виявляти свою силу, боротися з батьком та іншими хлопцями. Фізичний контакт буде також важливим, але перейде в іншу форму.

Багатьом здається, якщо батько буде жорстокий з своїм сином, то тому нічого не залишиться, як вирости брутальним чоловіком. Однак, тут на нас чекає парадокс: чим суворіший батько зі своєю дитиною, тим більш жоноподібним виростає син.

Хлопчику важливо ідентифікувати себе з батьком, як представником тієї самої статі. І цьому сприяє саме вираження любові та ніжних почуттів, а не навпаки.

Що ще може піти не так у процесі статевої ідентифікації? Наприклад, відсутній батько (помер, батьки розлучилися). Саму собою відсутність легко компенсувати спілкуванням з іншими чоловіками (дідусь, тренер, дядько та ін.). Але якщо мати при цьому відгукується про батька або про чоловіків загалом погано, то у хлопчика відбувається вибух мозку — він не може зараховувати себе до чоловіків, бо не хоче бути поганим для матері, але йому незрозуміло хто він тоді? Хлопчику доводиться відмовлятися від своїх чоловічих якостей та проявів.

Та сама історія, якщо батько присутній номінально, але не бере участі ні в житті сім’ї, ні у вихованні. Як правило, мати в такій сім’ї владна, пригнічує та знецінює батька і взагалі всім керує.

Загалом, хлопчику потрібен образ сильного чоловіка, з якого він міг би брати приклад. Мати може підтримувати цей образ, наприклад, розповідями про добрі вчинки батька, демонстрацією поваги до чоловіків.

Є ще кілька способів позбавити хлопчика мужності:

  • Якщо батьки транслюють синові послання, що не хотіли його народження або хотіли дитину іншої статі, то хлопчика також чекатимуть складнощі з прийняттям себе та своєї чоловічої природи.
  • Гіперопікаюча, авторитарна мати пригнічуватиме сина, не даючи йому свободи вибору, можливості бути собою, проявляти ініціативу. Часто такі матері роблять із сина психологічного чоловіка. Якщо в 2х словах, то мами, які не мають чоловіка або у них проблемні стосунки з ним, покладають цю роль на сина. Вони чекають від дитини те, що, за ідеєю, повинен забезпечувати їм чоловік. Сина не відпускають від своєї спідниці, навіть коли той давно переступив поріг повноліття.
  • Ще один 100% працюючий спосіб – приниження чоловічої гідності сина. Деякі батьки без зазріння совісті і, як вони впевнені, на благо сміються над зовнішністю хлопчика: починаючи з жирдяя чи задихлика, закінчуючи виродком і Квазімодо. Або кажуть, що руки не з того місця, що слабак, що жодна дівчина на нього ніколи не подивиться. Сміються також над його прагненнями, мріями, почуттями, спробами себе показати. А буває, що виховують фізичним насильством.

Чим молодша дитина, тим менша можливість у неї протистояти цьому. Він убирає все, як губка. Оцінки батьків, як найближчих та авторитетних, згодом стають його власними. Таким чином хлопчик починає себе вважати “недочоловіком”. У нього низька самооцінка і він впевнений, що не має чоловічих якостей.