Коли дитина дійсно відчуває, що її люблять

Коли дитина дійсно відчуває, що її люблять

Пропонуйте більше близькості, ніж просить від вас дитина. Щоразу, коли я говорю про це, багато хто відразу підскакує і починає сперечатися: «Я і так з нею 24 години на добу – скільки вже можна! Я просто втомилася!”

Зараз поясню, що маю на увазі.

Що означає «пропонувати більше, ніж просить»? Як пропонувати більше близькості?

У дитини має бути відчуття, що близькість, яку вона отримала, це не її рук справа, не її заслуга. Для того, щоб отримати близькість, їй не треба докладати зусиль. Щоб отримати турботу, їй не треба докладати зусиль.

У підтримці стосунків завжди намагайтеся бути тим, хто робить перший крок. Посварилися – дорослий приходить, не чекає, коли дитина прийде з понурою головою, бо вже немає сил з мамою бути в контрі, у сварці. Саме ми, батьки, робимо перший крок.

Діти в альфа-позиції часто самі вважають за краще режесерувати прояв любові: «Мамо, обійми мене! Мамо, почитай мені книжку! Ні, цю, ні, не цю! Ну пішли гуляти! Мамо, збирайся! Мамо, не розмовляй за кермом! Веди обережно! Поїхали сюди! Пішли туди! Полежи зі мною! Поговори зі мною!”

Не будьте безініціативними. Не просто відповідайте на прохання, а намагайтеся його передбачити і бути першим, хто запропонує.

У мене в сім’ї це дуже добре проявляється у їжі. Дуже довго і буквально, напевно, до минулого року чи навіть до цього року я мала таку ситуацію: «Мамо, а можна морозиво?» “Мамо, можна я молока поп’ю?”. Тобто умовно кажучи: «Мамо, можна я відкрию холодильник?»

Вони самі самостійно ставлять себе в таку залежну позицію, яку я, звичайно, ніколи не соромила, а говорила: «Так, відкривай і подивися, яке є морозиво!» Бувало ще так – робила вигляд, що мені не байдуже, яке морозиво з’їсть або скільки дитина з’їсть. Або пропонувала ще: “Давай я тобі ще зверху шоколадом прикрашу!” або “Давай я тобі зверху горішками посиплю!”, “Давай ми змішаємо!”, “Хочеш, я тобі допоможу покласти в склянку?”

Ось це називається – випереджати чи пропонувати більше, ніж потрібно.

У простих якихось ситуаціях:

– Мамо, можна цукерку?

– Візьми три.

Задовольняємо потреби, а не вимоги. Ми це теж розуміємо: є потреби, а є вимоги. Дитина вимагає те, що, на її думку, може покращити її життя та життя її сім’ї.

Скажімо, сьогодні вона обов’язково має подивитись «Смішариків», а не йти гуляти надвір. Але ви прекрасно розумієте, що справжні потреби дитини безпосередньо пов’язані з її потребою в тому, щоб її приймали такою, якою вона є, щоб вважали її значущою, цінували її. Тобто, у прихильності потреба, а не у «Смішариках».

Коли крізь вимоги ми можемо бачити потреби, тоді нам буде легше виявляти щедрість у відносинах, розпізнавати потреби та попереджати їх.

“Мамо, пограй [зі мною] в машинки!” — а ви вже відчуваєте, що якщо ви доторкнетесь до машинок, то вас або знудить, або ви просто зберете всі машинки і викинете їх на смітник. «Ходімо, краще почитаємо про машини! Дивись, яка у мене цікава книжка! Дивись, що я в інтернеті про машинки знайшла!

Тобто ми забезпечуємо контакт, близькість, залежність. Ми не забезпечуємо гру нон-стоп 24 години на добу 7 днів на тиждень. Ми не забезпечуємо анімацію.

celinedewas

Що дає дитині ця наповненість?

Відчуття улюбленості у стосунках.

Коли відповідаємо на запити або підкоряємось вимогам, уявляємо, що це ніби то ваша ідея.

– Мамо, почитай мені!

– Слухай! Я щойно збиралася тобі сказати, а давай ми почитаємо!

– Мамо, почитай мені! – приносить якусь тоненьку книжечку.

— Ні, це щось занадто тоненьке, почекай! Давай цю прочитаємо, а потім ще в мене є ось ця, є ось ця і є ось ця книжка. Ану, залізай до мене на ручки і читатимемо!

Тобто наша це ідея, наша!

— Мамо, обійми мене! Тату, обійми мене!

– Ах! Просто так взяти та обійняти? Ось просто так взяти та обійняти – і все? Ніііі, так просто вже не відбудешся!

Це означає перебивати. В англійській вживаємо слово trump – бити козирем. Тобто, ми перебиваємо нашою козирною картою стосунки, прихильності, турботи про початкове бажання дитини отримати цю турботу. Ми даємо більше.

– Обійняти тебе один раз? Ну, ні – п’ять, мінімум п’ять разів я тебе обійму!

– Розповісти історію? Та я щойно збиралася розповісти тобі дві приголомшливі історії!

Загальна ідея: останнє слово має бути за вами, ви даєте більше, ніж просить дитина. Чим більше ви це робитимете, чим більше ви її напитуватимете, тим менше вона проситиме. Ми не дарма говоримо «голод по прихильності» і не дарма порівнюємо це з голодом.

Коли ви знаєте, що у вас останній шматочок хліба, звичайно, розслабитися неможливо, і ви шукатимете їжу скрізь, де завгодно. Ви робитимете запаси, тому що не впевнені, що завтра буде їжа… Якщо ви впевнені, що їжі у вас більш ніж достатньо, то ви будете їсти рівно стільки, скільки потрібно: відчули голод – поїли, відійшли. З’їли скільки захотіли, те, що захотіли – і заспокоїлися.

Ольга Писарик