Про що не можна говорити при дітях

Про що не можна говорити при дітях

Дитяча психіка дуже сприйнятлива і записується кожне ваше слово, кожна ваша інтонація, щоб потім бути відтвореними у схожій (на думку дитини) ситуації!

Зустрічаються дві жінки у магазині. “Як справи у вашого чоловіка?” – запитує одна. І чує у відповідь від п’ятирічної дитини іншої: “Цей козел знову на риболовлю вмотав. Зовсім страх втратив!”

Або такий випадок. Сім’я з трьох людей стоїть у ​​черзі. Глава сімейства: “Зараз спробую без черги пройти”. Протискується вперед. Жінка із черги: «Мужчина, совість мати треба!» Дитина: «Мовчи, стара, тобі слова не давали!»

Ви ще не опинялися у подібній ситуації? Повірте, коли над словами дитини сміється вся черга, соромно не їй, а її батькам. Крізь землю хочеться провалитися! Тому що всі навколо чудово розуміють, що дитина не сама це вигадала, а повторила те, що почула у своїй сім’ї.

Мама потім пояснить своїй дитині, що «не можна так казати». І поставить її в безвихідь. Адже малюк навчився цього у батьків! Він не сказав нічого такого, чого не чув від них!

Слід пам’ятати, що дитина до трьох років брехати не вміє. Цьому вона поступово навчається у дорослих. Як і будь-яка жива істота – у своїх батьків. Причому мозок маленької дитини погано сприймає моралі, коли батько ставить дитину перед собою і монотонно намагається пояснити їй «як поводитися».

Інформація найкраще засвоюється дитиною у грі. Так так. Саме в ті моменти, коли вона грається і, на вашу думку, вас не чує! І коли ви спробуєте повчати дитину, що «не можна так говорити» (як кажете ви!), вона зрозуміє лише одне: треба говорити неправду!

І першу свою брехню дитина випробовуватиме на батьках. Адже ж вони її цьому навчили!

Для дитини до трьох років світ єдиний. Поділ світу на «тут можна одне, а там – інше» відбувається дуже повільно, і знадобиться чимало зусиль, поки дитина зрозуміє різницю між тим, що можна говорити вдома, а що – поза ним. І висновок дитина може зробити невтішний: «Світ налаштований вороже!»

Продовжіть для своєї дитини час простої радості буття. Не примушуйте її вникати у дорослі проблеми. Просто запам’ятайте, що можна казати при дітях, а що не можна. Вам, дорослій людині, це зробити легше, ніж їй.

Насамперед, ніколи не можна при дитині погано відгукуватися одне про одного. Мама та тато для малюка повинні мати рівний авторитет! Якщо у вас із чоловіком розбіжності, з’ясовуйте їх на кухні вночі пошепки, коли дитина напевно вас не почує. Звучить досить кумедно? Але коли ваша дитина назве тата «безмозким ослом» при начальстві тата, наприклад, буде зовсім не до сміху!

Не відгукуйтесь погано про родичів та друзів при дитині. Він може видати ваше ставлення до них у самий невідповідний момент.

Не лайте вихователів дитячого садка. Ставлення до виховательки як до «дурепи» дитина може потім перенести до школи на вчительку. Про яке успішне навчання тоді зможе йтися?

І обережніше із коментарями, коли дивитеся телевізор.

Пам’ятайте, що людська доля вирішується саме в ранні роки. Дитина скопіює не лише ваші слова, а й ваше ставлення до світу. І якщо ви незадоволені чимось і висловлюєте це вголос, врахуйте, що поруч з вами старанний учень. Бажаєте, щоб він повторив ваші помилки?