Я повернулася до тренажерного залу після великої перерви. Намагаюся поставити собі колишню вагу – і ніяк. Взагалі не можу зрушити з місця! До мене підходить тренер і переставляє важіль на мінімум. Я згинаю руку і взагалі не відчуваю опору, зневажливо пирхаю. Тренер каже: зроби три підходи по п’ятнадцять разів і скажи, чи підходить тобі ця вага!
До кінця третього підходу мої м’язи горять вогнем, по лобі тече піт і останні два рази я роблю тільки силою волі і через нестерпний м’язовий біль.
Ось, з батьківством – така сама історія. Не складно поміняти підгузник один раз. Навіть десять разів. Складно його міняти тисячу разів без перерви та вихідних. Неважко почитати казку. Складно читати казку десятки разів на день щодня протягом кількох років. Не складно взяти дитину на руки, коли вона втомилася або хникає. Важко це робити роками. Втома накопичується.
Нещодавно я бачила, як один чоловік, безсумнівний прихильник правди та справедливості, – доводив натовпу жінок, що материнство – вкрай легка та природна річ. Що втомлюються від цього лише зніжені і примхливі мами. Ось, він одного разу сидів зі своїм сином цілих три дні, поки дружина була у лікарні – і вони чудово провели час. Він з усім упорався! Їм було весело! Зовсім незрозуміло, чому скаржилася дружина! Тепер він має аргумент, який він використовує в сімейних суперечках: він впорався ідеально, чому вона не може?!
Три дні – це мій перший рух рукою на тренажері, коли я підняла вагу і взагалі її не відчула. «Легкотня!» – Подумала я тоді.
Багато людей продовжують підходити до інших і, що найстрашніше, до себе – з міркою одного підгузника, однієї казки, однієї дитячої істерики. Не шкодують інших, не шкодують себе. Але ось уявіть собі грядку картоплі: ступінь своєї втоми, коли бабуся попросила вас допомогти на дачі та скопати їй пару грядок… І ситуацію, коли вам треба перекопати величезне поле. Не відволікаючись ні на що! Гігантське поле без кінця та без краю. Поле, якому все одно, чи хворі ви чи здорові, спали ви вночі чи не спали (швидше за все, не спали, звичайно, ви ж копали!). А навколо вас друзі та випадкові перехожі, які оцінюють, чи достатньо правильно ви копаєте, чи зберігаєте ви при цьому свіжий та привітний вигляд, чи світитеся ви щастям від усвідомлення того, що робите хорошу, важливу і потрібну справу.
Загалом бережіть себе. Тільки за перший рік з дитиною ви змінили близько трьох тисяч підгузків. Одного цього достатньо для того, щоб втомитися, пошкодувати себе, попросити допомоги, зробити щось хороше. Зрештою зрозуміти, що ви – молодець. Геройський герой і крутяшка.
