5 неправильних реакцій на дитячі сльози

5 неправильних реакцій на дитячі сльози

Дитячі сльози мало кого лишають байдужим. Але коли батькам здається, що причин для них немає, реакція може бути не зовсім правильною.

У малюка зламалася чи загубилася улюблена іграшка, його образили на майданчику, він без сил чи, навпаки, сповнений енергії, не хоче спати, а час пізній? Найприродніше для нього за таких обставин – розплакатися. Давайте розберемося, як не варто поводитися, якщо це все-таки сталося.

Кричати та забороняти

Мабуть, найбільш не ефективне, що можна зробити. Ваше чадо не тільки не перестане плакати, навпаки, плач може перейти в істерику. Підвищувати голос – не найуспішніша ідея в такій ситуації. Не вимагайте негайно припинити: по-перше, це, як правило, просто неможливо, по-друге, заборона на можливість вилити своє дитяче горе призведе до того, що гнів і невдоволення будуть накопичуватися, не знаходячи виходу. До того ж, подібна поведінка, напевно, зачепить, залишаться осад і образи, які можуть дуже ускладнити ваше спілкування.

Зайве хвилювання

Син спіткнувся і розбив коліна? Не біжіть до нього стрімголов, примовляючи, який він бідненький і нещасний. Дотримуйтесь спокою. Огляньте рану та оцініть становище. Побачивши, що батьки не панікують, хлопчик дуже швидко прийде до тями. Синці та розбиті лікті у дитинстві справа життєва. Якщо щоразу влаштовувати драму, це може несприятливо позначитись на розвитку малюка, на його сприйнятті будь-яких неприємних подій.

Дратуватися чи насміхатися

Не знецінюйте переживання, кажучи: «Перестань пхикати через таку нісенітницю!». Для вас сварка з подругою чи догана від начальства – не дрібниця? Напевно, ви засмутитеся. Біль, втома, розчарування, через які діти можуть заплакати – це не менш значущі проблеми, до них краще поставитися з розумінням, щоб надалі маленька людина навчилася їх долати. Неприпустимі й недобрі, принизливі жарти, схожі на знущання: «Ну, що ти за плакса така!». При такому стресі складно прийняти з вдячністю подібну іронію.

Ще один неправильний варіант – глузування на адресу хлопчиків: “Ну що ти ревеш, як дівчинка!”, “Ти не мужик, мені соромно за тебе”. Право на негативні емоції мають всі незалежно від статі. І подібні закиди можуть завадити синові, що вже виріс, навіть заговорити про те, що його турбує, бентежить, хвилює.

Грубити чи залякувати

Не будьте різкими ні в словах, ні в рухах. Навіть якщо ви поспішаєте на прийом до лікаря або спізнюєтеся на автобус, не кажіть грубості у відповідь на сльози та скарги. Зупиніться на пару хвилин, з’ясуйте, чи все так серйозно і пообіцяйте вирішити це питання трохи пізніше (і не забудьте виконати!).

По частоті вживань найпопулярнішою є погроза віддати дитину, дядьку, що проходить повз (викликати поліцію, злого лікаря з уколом). Дивно очікувати, що після такої обіцянки щось зміниться на краще. Від страху бути переданими чужинцю хлопчики та дівчатка зазвичай не відчувають позитивних емоцій.

Залишатися байдужим

Зовсім не зважати на сльози, сподіваючись на «саме пройде», не можна. Діти здебільшого ніколи не плачуть просто так, причина є завжди, треба постаратися виявити її. І ще ви ризикуєте добрими стосунками: дочка чи син можуть подумати, що їхні почуття не важливі, і замкнуться, перестануть вам довіряти.

Окремо слід згадати про фізичне покарання. Невинний, з погляду дорослого, ляпас може підірвати довіру малюка до світу, до близьких людей, сприяти озлобленню та агресії щодо оточуючих.

Дитячі примхи часом важко переносяться, вимотують морально. Ви відчуваєте себе натягнутою струною, яка ось-ось обірветься. У такі миті важливо пам’ятати, що дитині теж погано, їй необхідно якось висловити свій відчай, скинути напругу, тоді буде простіше заспокоїтися. А ще їй як ніколи потрібні ваша любов та участь. Тому просто обійміть і скажіть, як любите.

Джерело