11 батьківських звичок, які змушують дітей вважати насильство нормою

11 батьківських звичок, які змушують дітей вважати насильство нормою

Як ростити дітей, щоб вони в майбутньому не стали жертвами насильства чи насильниками? Не робити те, що виховує в дітях толерантність до насильства! Не робити того, що часто роблять дуже багато батьків…

Чому важливо, щоб у дітях були сформовані маркери насильства? Тому що, коли дочка почне зустрічатися з чоловіками, вона просто не помітить, що з нею поводяться негідно, адже з нею все життя поводилися саме так! А коли син почне зустрічатися з жінками, він не розумітиме, що веде себе негарно, оскільки в ньому не вихована повагу до особистих кордонів.

У дітей, чиї особисті межі не поважалися і чиї інтереси не враховувалися, дуже високі шанси опинитися у токсичних, дисфункціональних стосунках у дорослому майбутньому.

Подаємо огляд батьківських практик, які заважають дітям сформувати розуміння того, що припустимо, а що – ні.

Розбір польотів

Дитину образили? “А чого тебе побили? А що ти зробив, чому вчителька на тебе лаялася? А навіщо ти взяла його машинку? А не треба було розмовляти на уроці!

Чим це небезпечно? Тим, що дитину привчають бачити в собі причину негідної поведінки інших людей. У майбутньому це може призвести до того, що жінка, яку б’є чоловік, щиро віритиме, що його спровокувала саме вона, а цей чоловік знатиме, що “за справу” можна і вдарити.

Відповідальність за насильство завжди лежить на ґвалтівнику. Негідна поведінка немає виправдання.

“Думай про хороше!”

Дитині погано у секції, куди її записали? Подобається гімнастика, але не подобаються дівчатка? Подобається боротьба, але хлопчики дражнять? “Думай про хороше! Тобі подобається гімнастика! Бабуся над тобою сміється, зате вона тебе любить!

У чому небезпека? У тому, що в майбутньому у відносинах з партнером дитина ігноруватиме негідне ставлення до себе.

Зате не п’є! Зате не б’є! Зате любить, зате з дітьми грається і памперси їм змінює, зате гроші приносить, тощо.

“Тобі здалося!”

Дитина каже, що ви її ображаєте, а ви у відповідь кажете, що вона ваша улюблена дитина, ви не можете її образити. Що їй здалося.

У чому небезпека? У тому, що дитина привчається не брати до уваги своїх почуттів, а керуватися почуттями інших.

“Та ти що, ти – моя улюблена дружина, як міг я тобі зрадити, як я міг тебе обдурити?!” – Ви хочете такого для своєї дочки у майбутньому?

А також у тому, що заперечуючи почуття дитини, ви навчаєте її не довіряти собі. А потім, коли дочка, що виросла, потрапляє в складну ситуацію уже в своїй сім’ї, їй будуть говорити: “Як ти могла не помітити!”

Небезпека також у тому, що дитина не навчиться шанобливо ставитися до почуттів близьких, вона сама змушуватиме їх страждати.

“Ну я ж тебе люблю!”

Варіант: “Це ж твій дідусь!” Дитина просить відпустити її, не обіймати, не цілувати, але чує: “Я ж твій тато, я тебе люблю, я хочу тебе поцілувати!” Або ви приїжджаєте в гості та змушуєте дитину поцілувати бабусю та дідуся проти її бажання.

У чому небезпека примусу? Ви хочете, щоб у 14 років ваша дочка здалася, коли якийсь хлюст почне їй говорити: “Ну я ж тебе люблю”? А вона поступиться, бо саме так поводився з нею батько. Ви хочете, щоб вашого сина в 20 з невеликим посадили за зґвалтування, тому що він звик, що “ні” у відповідь на спробу поцілувати нічого не означає, і не зупинився?

Право дитини на тілесну недоторканність є священним. Відпусти – значить відпусти. Ні означає ні. Навчіть говорити “ні”. Навчіть зупинятися у відповідь на “ні”.

“Він не хотів тебе образити!”

У чому небезпека? В виправданні насильства. У тому, що дитина каже: “А я не хотів образити!” – І продовжить кривдити. У тому, що якщо тебе образити не хотіли, то ображатись ніби й непристойно.

“Він просто пацан!”

У чому небезпека? У нормалізації насильства, що чиниться чоловіками по відношенню до жінок.

“А по попі?”

Небезпека очевидна: бити можна, рукоприкладство – найкращий аргумент. Потрібно слухатися того, хто б’є. Щоб досягти свого, треба бити.

“Ти йому подобаєшся!”

“Мамо, ну чому Ваня весь час до мене пристає?”

Будь ласка, зловіть себе за язик і не вимовляйте цього жахливого “бо ти йому подобаєшся”. Ви вважаєте, що це так? Він чіпляється до неї, бо вона йому подобається? Може, тому, що хоче з нею гратися? Знову ні.

Хлопчик кривдить дівчинку не тому, що вона йому подобається! І не тому, що він хоче гратися з нею! А тому, що він не вміє говорити прямо, що хоче гратися з нею, не вміє по-нормальному висловлювати свою симпатію.

У чому небезпека? У тому, що дівчатка звикають до того, що “б’є – значить любить”, а хлопчики звикають виражати симпатію через приниження, але не через турботу, повагу та добрі слова. Тобто приставати і кривдити можна, і якщо ти подобаєшся, не треба зважати на те, що тобі самій від цього погано.

“А ти скажи йому..!”

Чи трапляється, що ви коментуєте розмову дитини з іншими людьми? Чи трапляється, що ви даєте дитині поради, кому і що сказати, коли вона у вас цього не просила?

Якщо так, то зупиніться. Адже так може робити і партнер вашої дитини у дорослому житті. Ваші син чи дочка просто не зрозуміють, що така поведінка неприпустима. А найчастіше саме з контролю спілкування дружини/чоловіка починається психологічне насильство у сім’ях.

Що це на тобі надіте?

Якщо ви регулярно робите критичні зауваження щодо зовнішності та одягу дитини, вона звикне до того, що обговорювати зовнішній вигляд інших людей – звичайна справа.

І в майбутньому ваша донька не зрозуміє, що її обранець веде себе жахливо щодо неї, критикуючи її фігуру…

Зайва ввічливість

П’яниця пристає до вас із дитиною у трамваї? Хтось грубить вам у магазині? Вчителька, або старша родичка вчить вас тому, як виховувати вашу дитину (при ній же)?

Зате ви добре виховані, ви не бажаєте конфлікту, ви боїтеся бути грубою. І мовчки посміхаєтеся.

І дитина слідом за вами привчається усміхатися у відповідь на порушення її особистих кордонів, привчається навіть не намагатися їх відстоювати.

Текст: Наталія Калашнікова

Джерело