Слухняна дитина – щастя чи нещастя?

Слухняна дитина – щастя чи нещастя?

Сьогодні бачила інтерв’ю з бабусею в якомусь селі, вона характеризувала дочок сусіда словами “дуже добрі дівчата, дуже слухняні”.

Гаразд, бабусі ми пробачимо відсутність знань психології, але найчастіше і молоді люди не знають, що слухняна дитина це не зовсім те, що принесе щастя сім’ї в цілому і їй зокрема.

Слухняна дитина найчастіше – це дитина налякана дорослими. Страх покарання, страх невдачі.

Потрібно домовлятися і переконувати дитину, бачити в ній особистість і шанувати, незважаючи на відсутність якихось знань про світ, проясняти для цього маленькій людині картину світу, знайомити, вчити, а не залякувати…

Звичайно, залякати набагато простіше, не треба витрачати сили та час, не треба вчитися виховувати. Досвіду ефективного виховання майже ніхто не має, і кожному треба вчитися розуміти себе та дітей. Це трудомісткий процес, але в цілому, набагато більше користі принесе дитині.

Чим погане залякування?

Адже працює швидше, і не так втомлюєшся. Але…

У заляканої дитини:

1) Занадто мало ініціативи.

Вона надто боїться помилок, і тому не ініціюватиме будь-які життєві проекти.

2) Занадто слухняна дитина буде зручна для дорослих у дитинстві, і для партнера у дорослому житті.

Навіть дорослою вона буде зручною усім, незручно буде тільки їй.

3) Повага та партнерство з дитинства прищеплює дитині почуття власної гідності та відчуття власних можливостей.

“Я можу змінити обставини, якщо захочу”.

Занадто часто наші слухняні діти бояться міняти щось у житті, бо думають, що нічого не зміниться, або буде ще гірше.

А я нещодавно поміняла третього перукаря за п’ять років. І з кожним разом фахівець все кращий, краща якість, і співвідношення ціна якість оптимальніша. Ну це так, наприклад.

Важливо змінювати обставини, доки вони не почнуть тебе влаштовувати. Але слухняні діти просто терплять, і навіть не помічають.  Вони просто починають хворіти і у них псується характер від нещасть і не здійснених мрій, часто навіть неусвідомлених.

Бойко Інна