Сьогодні бачила інтерв’ю з бабусею в якомусь селі, вона характеризувала дочок сусіда словами “дуже добрі дівчата, дуже слухняні”.
Гаразд, бабусі ми пробачимо відсутність знань психології, але найчастіше і молоді люди не знають, що слухняна дитина це не зовсім те, що принесе щастя сім’ї в цілому і їй зокрема.
Слухняна дитина найчастіше – це дитина налякана дорослими. Страх покарання, страх невдачі.
Потрібно домовлятися і переконувати дитину, бачити в ній особистість і шанувати, незважаючи на відсутність якихось знань про світ, проясняти для цього маленькій людині картину світу, знайомити, вчити, а не залякувати…
Звичайно, залякати набагато простіше, не треба витрачати сили та час, не треба вчитися виховувати. Досвіду ефективного виховання майже ніхто не має, і кожному треба вчитися розуміти себе та дітей. Це трудомісткий процес, але в цілому, набагато більше користі принесе дитині.
Чим погане залякування?
Адже працює швидше, і не так втомлюєшся. Але…
У заляканої дитини:
1) Занадто мало ініціативи.
Вона надто боїться помилок, і тому не ініціюватиме будь-які життєві проекти.
2) Занадто слухняна дитина буде зручна для дорослих у дитинстві, і для партнера у дорослому житті.
Навіть дорослою вона буде зручною усім, незручно буде тільки їй.
3) Повага та партнерство з дитинства прищеплює дитині почуття власної гідності та відчуття власних можливостей.
“Я можу змінити обставини, якщо захочу”.
Занадто часто наші слухняні діти бояться міняти щось у житті, бо думають, що нічого не зміниться, або буде ще гірше.
А я нещодавно поміняла третього перукаря за п’ять років. І з кожним разом фахівець все кращий, краща якість, і співвідношення ціна якість оптимальніша. Ну це так, наприклад.
Важливо змінювати обставини, доки вони не почнуть тебе влаштовувати. Але слухняні діти просто терплять, і навіть не помічають. Вони просто починають хворіти і у них псується характер від нещасть і не здійснених мрій, часто навіть неусвідомлених.
Бойко Інна
