Носити на руках дитину, яка плаче, означає не балувати її, а бути батьками

Носити на руках дитину, яка плаче, означає не балувати її, а бути батьками

«Реагування на плач немовляти не зробить його розпещеним. Ні, це послужить основою для його почуття безпеки та можливості досліджувати та вивчати цей світ».

Коли ви стаєте батьками, ви чуєте чимало суперечливої ​​інформації про те, як бути добрими мамою та татом і як взагалі поводитися з новонародженим. Але це зовсім не означає, що варто дуже переживати з цього приводу. Хоча у вихованні немає однозначно правильних чи неправильних рішень (в розумних межах), але ви вибираєте, якими батьками хочете бути.

За роки практики мені довелося побачити багатьох людей, які щиро вірили, що дозволити своїй дитині «викричатися» — це найкращий спосіб змусити її перестати плакати, з чим я докорінно не згоден. Вчені досліджували обидві сторони питання і, правду кажучи, схиляються вони на користь турботи про дитину, коли вона починає плакати.

Завжди знайдуться люди, які скажуть вам, що бігти за першим покликом дитини – це схоже на пустощі, але не варто вірити їм на слово. Справа в тому, що маленькі діти плачуть не просто так, і коли ви біжите до них на допомогу, це свідчить лише про те, що ви добрий батько/мама і намагаєтеся переконатися, що потреби немовляти задоволені максимально. І ви повинні пишатися собою за це.

На сайті організації Sanford Health йдеться про важливість реагувати на плач дитини: «Реагування на дитячий плач формує у дитини відчуття безпеки та довіри. І цим почуттям безпеки згодом буде сповнене все її дитинство. Довіра до батьків дарує дитині впевненість у собі пробувати щось нове. Це допоможе їй відокремитися від вас, щоб задовольнити свою цікавість. Дитина досліджуватиме світ навколо, знаючи, що завжди може до вас звернутися. Крім того, їй хочеться, щоб ви завжди були готові підстрахувати її. Створити таке почуття довіри можна двома способами: частий зоровий контакт та фізичний дотик. Реагування на плач немовляти не зробить його розпещеним. Ні, це послужить основою для його почуття безпеки та можливості досліджувати та вивчати цей світ».

Не зрозумійте мене неправильно, але навіть найкращі батьки періодично потребують відпочинку. Що, втім, не дає їм право ігнорувати свою дитину. У подібних ситуаціях їм швидше слід передати малюка партнеру або бабусі з дідусем. Саме для цього вам і потрібна їхня підтримка у важку хвилину.

Чим більше ви дозволятимете немовляті плакати, тим більше стресу йому доведеться пережити і тим більша ймовірність, що це негативно позначиться на ньому в майбутньому.