11 проблем, які мені довелося вирішувати, коли я віддала дитину в садок

11 проблем, які мені довелося вирішувати, коли я віддала дитину в садок

30
Різне

День, коли моя дитина вперше вирушила до дитячого садка, був щасливим і страшним одночасно. Дивно, що моя дівчинка тепер буде десь без мене, зате тепер у нас буде і режим, і порядок і спокій. Проте я навіть припустити не могла, що всі 3 роки перебування доньки в дитячому садку у мене постійно виникатимуть питання, на які доведеться шукати відповіді.

Я хочу розповісти про всі труднощі, з якими зіткнулися я та моя дочка у дитячому садку, а також про те, як краще справлятися з ними.

Пройшов 1-й тиждень вересня. Я вже почала мріяти про те, щоб пити каву гарячою, а душ приймати без малолітнього свідка. Мені стало здаватися, що дитячий садок вигадав якийсь святий, а розповідям подруг про цю прекрасну установу я не особливо вірила.

Але потім виявилося, що все не так райдужно: дочка влаштовувала істерики вранці, в садку не хотіла їсти та ходити до туалету. Крім того, стала часто хворіти. Педіатр порадив не боятись мікробів, але про це нижче.

1. «Не піду сьогодні в садок»

Зрозуміло, нас не оминув цей період. Щовечора дочка розповідала мені, як добре і весело було в садку, як вона обов’язково піде туди знову. Щоранку біля дверей садка починалася істерика: «Не йди». Біля дверей дитячого садка зазвичай відбувалася кульмінація кошмару. Все це, звичайно, додавало мені почуття провини.

Що я зробила: я відчувала себе останньою поганю, залишаючи дочку з чужими людьми, тому попросила чоловіка та бабусю відводити її до саду. Я ж забирала і розпитувала про те, як минув день, не забуваючи захоплюватися вихователями. Вранці розповідала, як здорово ми проведемо час, коли я прийду за нею. І завжди повторювала, як мантру: «Я ніколи не залишу тебе, я обов’язково прийду за тобою, я люблю тебе більше за всіх на світі, ти потрібна мені». Коли дочка зрозуміла, що її не покинуть, вона заспокоїлася.

2. Дитина часто хворіє

У світі існує близько 200 різних вірусів, які мутують і стають дедалі складнішими. Під час хвороби у дитини формується імунітет, на це витрачаються роки. У будь-якому дитячому садку малюк піддаватиметься частому впливу вірусів, тому що закритий простір з купою людей – ідеальне середовище для них. Для імунної системи, що пристосувалася до обраного кола людей, нові 20-30 людей – серйозний виклик.

Є й психологічна складова: навіть якщо дитині подобається в дитсадку, розставання з батьками може даватися важко. Цілий день із чужими людьми — відчутний стрес для незрілої нервової системи.

Що я зробила: спочатку морально підготувалася до того, що дочка частіше хворітиме. Кілька місяців ми справді просто не вилазили із хвороб. Однак незважаючи ні на що я все ж таки послухалася поради педіатра не боятися мікробів і припинила все знезаражувати, відгладжувати і стерилізувати. І справді, це пішло дитині на користь: поступово хвороби почали відступати, дочка повеселішала.

3. У садку дитина веде себе ідеально, а як тільки з’являється мама, в неї ніби біс вселяється

Можна сказати, що у садку педагоги вміють виховувати дітей, а я ні. Але я рощу дочку з теорії прихильності Гордона Ньюфелда (Gordon Neufeld) і знаю, що гучна, істерична і навіть агресивна поведінка дитини після садка – це нормально. Більше того, насправді це гарний знак для мами: отже, малюк почувається зі мною в повній безпеці, якщо може показати себе «у всій красі».

Що я зробила: запаслася величезним терпінням, постаралася якнайбільше обіймати і цілувати, проводити з донькою після садка максимум часу разом. Найголовніше (і найважче) — пам’ятати про те, що чим гірше веде себе дитина, тим сильніше вона нас потребує.

4. Дитина не ходить у туалет у садку

Перші тижні у дитини йде адаптація до нового місця, і всі це проходять по-різному. Зізнаюся, я здивувалася і розгубилася, коли з’ясувалося, що дочка відмовляється ходити до туалету в садку і терпить увесь час до приходу батьків. Я поговорила з іншими мамами і з’ясувала, що такі випадки не рідкість. Деякі чутливі діти перебувають у такій внутрішній напрузі через зміни, що фізично неспроможні розслабитися і спокійно сходити туалет.

Що я зробила: насамперед зайшла в туалет і подивилася, що може бути не так: раптом причина в чомусь дуже простому, наприклад, усередині темно, а вимикач високо. Я поговорила з вихователями, і ми принесли з будинку рідний горщик. А вдома ми кілька днів програвали цю ситуацію у рольовій грі з ляльками. Виявилося, що дочка лякається того, що в туалеті не 1, а 3 унітази.

5. І до того ж не їсть весь день

Дочка ніколи не могла похвалитися хорошим апетитом, однак у дитячому садку ситуація посилилася. Спочатку вихователі нічого не казали мені: багато дітей у перші дні мало їдять. Але потім повідомили, що дитина весь день тримається на шматку хліба чи булки. А я, наївна, раділа, що вона вдома стала краще їсти.

Вихователі сказали, що так часто буває. Садок – це стрес, адже у дитини весь спосіб життя, по суті, змінився. Їжа може здаватися незвичною, несмачною, негарною, і найголовніше – її дає не мама.

Що я зробила: почала хвалити їжу, яку дають у саду. Розповідати, що нянечка пригостила мене котлеткою, вона така гарна і так смачно готує! Але найголовніше — намагалася дотримуватися спокою. Потрібно пам’ятати, що потрібен час, що ніхто ніколи ще не помирав у дитячому садку з голоду. Справді, голодування через кілька тижнів закінчилося, а через півроку дочка почала вимагати, щоб у вихідні я варила їй каші «як у садку».

6. Іноді дітей догодовують

Дочка відмовлялася їсти, а в деяких дитсадках вихователі насильно «заштовхують» їжу в дитину. Я наполегливо просила такого не робити – нехай краще буде голодною. Адже виходить, що малюк не в змозі дати відсіч дорослій людині, підкорюється та їсть. Батьки задоволені: дитина їсть, росте. Але не варто радіти: такі дії можуть призвести до розладів харчової поведінки.

Можливо, раніше я б погодилася на це, але, прочитавши книгу іспанського педіатра Карлоса Гонсалеса «Моя дитина не хоче їсти», зрозуміла, що змушувати не можна.

Що я зробила: запитала у вихователів та нянечок, чи існує в нашому саду таке явище. І наполегливо навіть не просила, а вимагала, щоб мою дівчинку в жодному разі не догодовували.

7. Вихователь не справляється з дітьми та перевищує повноваження

Дитячий психолог Людмила Петрановська стверджує, що діти за своєю суттю слухняні істоти. Неслухняними вони стають лише якщо не почуваються в безпеці. Я, звичайно, не хочу сказати, що зі мною моя дочка завжди поступлива – ні, як і всі діти, іноді вона пустує, заграється і не реагує на мої прохання.

Але в садку почали скаржитися, що моя дитина не слухається. І відбувалося це під час зміни лише одного вихователя. Пізніше я зрозуміла, в чому річ: вона не справлялася. А іноді й перевищувала свої повноваження: грубо обсмикувала, глузувала і підвищувала голос на дітей. Ольга Василівна була дуже сувора і дратівлива і часто говорила батькам, як погано виховані їхні діти.

Що я зробила: на жаль, майже нічого. Але ми з іншими батьками спробували: поговорили із завідувачкою. Нову виховательку довго не могли знайти, а переводити дитину в іншу групу чи садок теж не діло: ще не відомо, що тут травматичніше. На щастя, через рік вона пішла сама і в нас з’явилася чудова заміна.

8. Додаткові збори грошей

Будь-які платежі, які вимагають сплатити у дитсадку, мають бути офіційними, тобто на кожну оплату потрібен чек. «Добровільні пожертвування», «на потреби групи» тощо — все це виключно добра воля кожного окремо взятого батька. В мене її не було. Знайомі, які вже проходили через це, підказали, як поводитися в таких ситуаціях.

Що я зробила: всі ті кілька разів, коли батькам нашої групи пропонували зробити якісь благодійні внески, я не виступила проти. Я питала, на який рахунок можу перерахувати гроші, а якщо пропонували сплатити готівкою, просила квитанцію. Зазвичай на цьому розмови про гроші закінчувалися.

9. Тиск із боку інших батьків

Зазвичай колектив батьків ділиться на дві частини: одна хоче скинутися і зібрати гроші на кондиціонер або нові вікна, друга каже, що грошей не дасть. Кілька разів я була людиною, яка каже ні та викликає невдоволення активістів. Витримувати це дуже важко. Але мені справді було незрозуміло, чому я маю віддати половину своєї зарплати на заміну вікон у садку, збудованому 6 років тому.

Що я зробила: завжди є однодумці, і я знайшла їх. Виявилося, що нас не так мало — тих, хто не бажав викидати гроші на непотріб. До речі, це непоганий урок і для наших дітей: не перетворюватися на стадо і не йти на поводу.

10. Дітей на ранках знімає виключно фотограф дитячого садка

На жаль, у багатьох дитсадках керівництво вважає себе вправі забезпечити заробітком якогось свого знайомого фотографа, знання якого застаріли ще років 30 тому. І більшість батьків мовчки підкоряються цим правилам, незважаючи на невдоволення. Тут мені знову допомогли поради тих, хто проходив це.

Що я зробила: із групою інших батьків вирушила до завідувачки, щоб повідомити, що у нас буде свій фотограф. Їй це не сподобалося, але зробити вона нічого не могла: це наше право запросити того фотографа/відеооператора, який підходить нам, а не завідувачу.

11. Пишний випускний у дитячому садку

Розсудлива людина розуміє: красиво вбрати дитину та влаштувати велике свято з клоунами та ресторанами – це виключно потреба батьків. Ближче до випуску з садку 2 найактивніші мами нашої групи почали пропонувати шалені програми проведення дитячого заходу: банкетний зал, річковий трамвайчик тощо.

Що я зробила: запропонувала варіант більш бюджетного заходу і нагадала, що це все ж таки свято наших дітей, а не наше. В результаті група, як це бувало і раніше, розділився на 2 половини. Ми обмежилися ранком у садку та скромними посиденьками у кав’ярні з тістечками. Потім ми з дочкою зайшли до дитячого магазину, і вона обрала іграшку, яка їй подобається. І ми обидві були дуже задоволені.

А як ви вирішуєте питання і проблеми, що виникають у дитячому садку?

Джерело