Казка «Добрий собака»

Казка «Добрий собака»

Ми підготували для вас розумну казочку, яка розповість малюку про такі важливі речі:

  • Стався до інших так само як ти хочеш, щоб ставилися до тебе.
  • Домагайся поваги до себе від оточуючих.

Великий триповерховий будинок усі мешканці вулиці намагалися обминати. Причиною тому була вівчарка, яка жила у  квартирі на третьому поверсі.

— Гав-гав, укушу, ідіть геть!  — гавкала вона з  балкона на кожного перехожого.

— Який злий собака!  — обурювалися всі. Навіть на мешканців сусідніх квартир вівчарка завжди гарчала, коли вони проходили повз двері.

— Огидна вівчарка,  — називали її сусіди і  намагалися не стикатися з  нею на сходах.

Одного разу мешканці з  квартири навпроти поїхали, а  замість них оселилася нова сім’я: тато, мама і  маленька дівчинка.

— Ррр-ри, загризу,  — загарчала вівчарка, побачивши дівчинку на сходах.

— Справжня вівчарка, яка пухнаста! Здрастуй, як тебе звати? Чому ти гарчиш?  — весело защебетала дівчинка.

— Рри-ри, зі мною не можна розмовляти. Ти повинна поважати мене і  боятися,  — загавкав у  відповідь собака.

— Чому не можна дізнатися твоє ім’я? У  такого красивого собаки ім’я, напевно, незвичайне. Мене звуть Тетянка,  — назвала себе дівчинка.

Уперше в  житті вівчарка зніяковіла і  вже не так грубо прогавкала:

— Мене звуть Лайда, і  мене всі поважають за мій грізний характер.

— Ні, Лайдо, всі поважають вівчарок за те, що вони готові прийти на допомогу людям,  — заперечила Тетянка.  — Мені мама про це книжку читала.

Відтоді Лайда і Тетянка потоваришували. Дівчинка часто хворіла й  залишалася вдома сама, а  хазяйка Лайди цілий день була на роботі. Коли всі йшли, Тетянка сідала перед дверима Лайди на стільчик і читала їй книжку про відважного собаку, що врятував дитину, яка ледь не потонула.

Усі мешканці дивувалися:

— Що сталося з  вівчаркою? Чому вона перестала всіх обгавкувати?

Тепер, коли вівчарку виводили гуляти, вона говорила людям своєю мовою: «Здрастуйте». Але мешканці будинку, як і раніше, обходили її.  Лайда засмучувалася, а  Тетянка заспокоювала:

— Вони не знають, що ти добра і  відважна вівчарка, тому бояться.

Одного разу господиня Лайди дозволила Тетянці вивести собаку на прогулянку. Дівчинка сяяла від щастя, ведучи вівчарку на повідку, і  Лайда привітно махала всім хвостом. На розі вулиці був парк зі ставком. Туди й попрямувала Тетянка з  Лайдою.

Раптом пролунав крик:

— Рятуйте, мій хлопчик тоне! Він хотів піймати рибку й  упав у  ставок, а  я не вмію плавати!  — кричала перелякана жінка, стоячи по пояс у  воді й  намагаючись дотягнутися до дитини.

Раптом Лайда вирвалася з  рук Тетянки й  помчала до ставка.

— Ой леле!  — закричала жінка.  — Ця зла вівчарка загризе того хлопчика.

Лайда, не звертаючи уваги на крик матері, стрибнула в  ставок і через хвилину виринула, тримаючи малюка за курточку зубами. Вона вибралася на берег, поклала дитину і шумно струснулася. Жінка опустилася на коліна, міцно притиснула до себе сина і  поцілувала Лайду прямо в  мокру морду.

— Спасибі тобі, відважна вівчарко,  — сказала вона.

— Я ж казала, що Лайда — смілива і розумна, — гордо заявила Тетянка.

Відтоді всі мешканці вулиці, зустрівши Лайду, завжди шанобливо кивали їй.

  Запитання та завдання

  • Чому спочатку Лайда злилася на людей?
  • Як ти думаєш, коли люди більше поважали вівчарку: на початку чи наприкінці казки?
  • Придумай і розкажи, як Тетянка з Лайдою допомагали різним мешканцям міста.
  • Якби в  тебе був собака, як ти його виховував би?
  • Чи шанують тебе мама і  тато?
  • Чи потрібно вміти поважати себе?