З якого віку діти можуть пам’ятати себе і від чого це залежить

З якого віку діти можуть пам’ятати себе і від чого це залежить

Ми не можемо пам’ятати, що відбувалося з нами у дитинстві. Але багатьом хотілося б знати, коли в дитини закладаються її перші спогади і які фактори на це можуть впливати.

Відповідь на запитання «Чому ми нічого не пам’ятаємо зі свого дитинства?» досить проста. Якщо не вдаватися до подробиць: кожному з нас була притаманна інфантильна амнезія. Складніше зрозуміти, який у неї механізм, де її межі та навіщо вона взагалі потрібна людству.

Робіт, присвячених цій темі досить багато. Щоправда, доводи дослідників у цій галузі часто суперечать одне одному. Тому тема, як і раніше, залишається спірною. Ми відібрали найцікавіші пояснення, чому дорослі не мають спогадів про раннє дитинство. І, звичайно, знайшли у працях вчених відповідь на запитання – з якого віку дитина дійсно може пам’ятати себе.

А для тих, хто не вірить в інфантильну амнезію і стверджує, що пам’ятає себе мало не з пологового будинку, ми також маємо цікавий факт – наприкінці статті.

Чому не пам’ятати означає – вижити

Більшість дослідників вважають, що інфантильна амнезія відіграє у житті людини – захисну функцію. Психологи та вчені з інших областей знайшли переконливе пояснення цього факту.

По-перше, народження – це, насправді, психологічна травма для новонародженого. І щоб вижити, її треба забути.

По-друге, немовля народжується істотою безпорадною і повністю залежною від дорослих. Це за сучасної медицини дитяча смертність суттєво скоротилася, а століттями новонароджених розглядали як венчурний проект – може виживе, а може помре.

Якби мозок і нервова система новонародженого були готові до усвідомлення та запам’ятовування всіх численних загроз життю, на які він поки що навіть не може відреагувати, його психіка просто не витримувала б.

Маленька дитина не вміє переживати страх спогадів відповідними способами, тому переживання реалізовувалися б на фізіологічному рівні, що знижує шанси на виживання.

Можливості пам’яті з’являються лише тоді, коли дитина починає активно реагувати на навколишні загрози. Природа перестає оберігати зміцнілого малюка відсутністю спогадів – вона включає нову функцію: «Можеш протистояти? Тоді запам’ятай, як це робити!». Швидше за все, саме з цих «плям» пам’яті і починається процес запам’ятовування.

З якого віку у дитини можуть бути перші спогади

Як правило, людина пам’ятає фрагменти подій, починаючи приблизно від 3,5 років. «Приблизно» тут є ключове слово, оскільки більшість дослідників сходяться на думці, що межі інфантильної амнезії дуже мінливі.

Це не дивно, адже кожна дитина має свій режим збереження спогадів дитинства для «дорослої версії себе».

Наприклад, дослідники М.Дж. Ікот та Р.А. Кролі (M. J. Eacott, R.A. Crawley., 1998) встановили межу інфантильної амнезії – 2,5 роки.

На їхню думку (а воно авторитетне у науковому середовищі), перші спогади дитини можуть з’явитися не раніше 2,5 років.

Є й роботи, підкріплені лише життєвими історіями, у яких цей кордон ще нижчий – 2 роки.

Якщо хтось шкодує, що абсолютно нічого не пам’ятає до 3 років, то є і такий факт – у деяких людей перші повноцінні спогади припадають на 7 років. І це не відхилення.

Не існує різкого переходу від «нічого не пам’ятаю» до «пам’ятаю все», тому дитячі спогади часто бувають «плямистими».

Від чого залежать ранні спогади

Ось кілька цікавих гіпотез. Однак жодну з них не можна вважати однозначною істиною.

Мовні навички. Професор психології Робін Файвуш (Університет Еморі) пов’язує можливості запам’ятовувати з мовними навичками дитини. Той, хто вже вміє будувати структуру спогадів, може надіслати їх до скриньки довгострокової пам’яті.

Однак у глухонімих дітей теж є спогади, і вони відносяться приблизно до того ж віку, як і в усіх інших. Можливо, у них працюють якісь інші механізми?

Нейробіологічні процеси. Дослідники Пол Франкленд та Шина Джосселін (Університет Торонто) висунули таку гіпотезу: дитяча амнезія обумовлена ​​високими рівнями постнатального нейрогенезу в гіпокампі. Говорячи простою мовою – в одній із ділянок головного мозку посилено формуються нові нейрони, і цей процес блокує довгострокову пам’ять.

Втім, на цю гіпотезу зручніше поглянути з іншого боку – швидке утворення нових нейронів у гіпокампі говорить про його незрілість. А про яке запам’ятовування може йтися, якщо гіпокамп – це і є ділянка головного мозку, яка відповідає за трансформацію короткострокової пам’яті у довгострокову.

Культура країни, в якій народилася дитина. Психолог Ці Ван (Корнельський університет) провела масштабне дослідження, в якому брали участь китайські та американські студенти.

Як виявилося, у перших спогади дитинства були лаконічними, а в других – просторовими, насиченими та прив’язаними до власних відчуттів себе.

Мало того, розповіді про події вашого раннього дитинства, які ви почули після 3,5 років, можуть помилково братися за особисті спогади.

Отже, якщо комусь здається, що він пам’ятає себе в дитинстві (чого бути не може), можливо, це лише переробка батьківських обговорень. Скажете, нічого такого не чули? Та ви просто не запам’ятали сам факт цієї розмови, а інформації пощастило осісти туди, куди треба. Іноді наш мозок здатний і на таке!

Джерело