Ніхто не любить, коли діти кричать від гніву або образи. Це не означає, що ми не любимо дітей. Це означає, що біологічно все влаштовано так, що ми не можемо витримати цей крик.
Як заспокоїти дитину
Я знаю це як ніхто інший. 12 років свого життя я був учителем у школі. Я дбав про дітей, які не були моїми власними. Ні вдома, ні в класі я не використовував тактику «Починай кричати у відповідь». Бо вона не працює.
Я маю один трюк. Я щодня використовував його у школі. Тепер він допомагає мені виховувати своїх дітей.
Ось кілька ситуацій, за яких він допомагає:
– Діти сперечаються;
– Діти не роблять те, про що ви їх попросили;
– Діти не слухають того, що ви їм кажете;
– Діти поводяться надто голосно;
– Діти демонструють вам своє роздратування.
***
Знаєте, у чому проблема всієї нашої культури? У тому, що у ній особлива увага приділяється дітям. Акцент робиться на тому, що, якщо їм щось не подобається, ми, дорослі, повинні одразу це виправити. Але де ми у цьому сценарії? Чому ми обов’язково маємо поводитися так, як нам рекомендують соціальні служби?
Загалом я знаю відповідь. Знаю, як усе виправити.
Де ви зазвичай знаходитесь, коли діти поводяться неналежним чином? Ви, як правило, зайняті на кухні, розмовляєте по телефону або перебуваєте в іншому кінці кімнати: дитина на підлозі, ви на дивані.
Ключовий момент тут у тому, що ви не поруч з ними.
У класі, в якому вчитель завжди сидить за своїм столом, діти завжди шумітимуть. Якщо ви занадто зайняті для того, щоб приділити час своїм дітям, або занадто злі для цього наприкінці робочого дня, не дивуйтеся, що вам доводиться кричати на них через всю кімнату, щоб вони заспокоїлися.
Мій трюк у тому, що якщо я хочу їх заспокоїти, то просто… наближаюсь до них!
Я підходжу дітей, які погано поводяться і спокійно кладу свою руку їм на плече. Або на спину. Або нахиляюся і починаю вести з ними поважний діалог.
Я б сказав, що в 90% випадків, коли вам потрібно заспокоїти свою чи чиюсь чужу дитину, до неї досить підійти впритул.
Я перевіряв цей трюк знову і знову: він працює. Тепер, замість того, щоб кричати на своїх дітей, я просто стаю до них ближче.
Коли мої діти погано поводяться в залі, я не кричу з кухні, щоб вони заткнулися. Я підходжу ближче.
Коли мої діти сперечаються, кричать, підвищують голоси один на одного, я просто підходжу ближче.
Коли мої діти ігнорують мої прохання, я не озвучую їх голосніше. Я підходжу ближче.
І у 90% випадків це спрацьовує. І я знаю, що завжди зможу зберегти мир та спокій у домі, перш ніж все вийде з-під контролю.
Просто будьте поряд.
