У світі гаджетів та комп’ютерних ігор наші діти стали забувати прості вуличні забавлянки. Тому ми зібрали для вас найкращі лічилки. Вивчивши їх, дітки зможуть весело грати одні із одними.
Раз, два, три, чотири.
Кицю грамоті навчили:
Не читати, не писати,
А за мишками ганяти.
Зайчик-зайчик-побігайчик,
Виніс хліба нам окрайчик
Виніс свіжої води,
Ой, виходь жмуритись ти.
***
Ти — метелик,
Я — джмелятко,
Ти — маленький
Я — малятко.
Хто до танцю
Має хист?
Хто найкращий
Танцюрист?
З нас один
На луг летить.
У квітках
Тобі жмурить.
М.Людкевич
В полі – маки
В небі – граки
Завелися в річці раки
Стали раки воду пити –
Виходи, тобі водити.
Їхав їхав хлоп хлоп
на конику гоп-гоп,
а за хлопом пан пан,
на конику сам сам,
а за паном жаб-жаб,
за коником плиг-плиг,
а за жабом жабенята,
погубили портенята.
Ерліки-перлики,
червоні ґудзички,
хто випав,
тому бенц.
Еники-беники їли вареники.
Еники-беники, квас:
вийшов маленький Тарас.
Раз, два, три!
Раз, два, три!
Біжимо ми як вітри,
А жмурити будеш ти!
ЛІЧИЛКА
Джміль,
Оса
Та бджілка,
От і вся
Лічилка!
ЖАРТ
Слухай, як
Лічити слід:
Я — кульбаба,
Ти — кульдід.
Я — весна,
А ти — зима.
Був мороз,
Тепер нема!
Василь Заєць
ЛІЧИЛКА
Сніговію, снігограю,
Зупини сніжинок зграю,
Щоб морозко не блукав
Та до нас мерщій попав,
Подарунки розділив,
За лічилку похвалив.
Володимир Підпалий
ЛІЧИЛКА
Летів рій бджілок
зі ста лічилок.
Зійшлися діти,
давай лічити.
Бо кожна бджілка
немов лічилка:
кого укусить —
жмуритись мусить.
Людмила Савчук
КОМУ ВОДИТЬ
Захотіли серед хати
Миші в піжмурки пограти.
Поховались по кутках…
Раптом – кіт до хати. Жах!..
Повтікали миші вмить!
Хто не втік, тому водить.
Наталя Любиченко
ЛІЧИЛКА
Із самісінького ранку
Умиваються на ґанку:
Курка, півень, цуценя,
Кішка, кізка і ягня.
Хто ж не встигне вмитися –
Той іде жмуритися.
Лічилка про кота Марка та трошки інших лічилок
Ой ти, коте Марку,
Ходиш по ярмарку,
Не купуєш, не торгуєш,
Тільки робиш сварку.
Гадул, гадул, гадулька
Гадул, гадул, гадулька,
Десь там моя зозулька,
По полю літала
Пір’ячко збирала,
Вию, вию, завиваю,
Кого хочу вибираю.
Попіл, попіл, попільниця
Попіл, попіл, попільниця,
А де ж наша зозулиця?
Понад морем літала,
Синім оком кивала,
А ти, Київ, не кивай,
А із города тікай!
Котилася торба
З великого горба.
А в тій торбі
Хліб-паляниця.
Кому доведеться,
Той буде жмуритися.
Бігли коні під мостами
З золотими копитами.
Дзень, брязь – вийшов князь!
Тут циганка ворожила,
Шматок сала положила.
Ось воно є – щастя твоє!
Летіла лелека,
Летіла здалека,
Та й сіла на хаті
Зірки рахувати.
Не їла, не спала,
Всю ніч рахувала,
А вдосвіта збилась,
Зоря покотилась,
Упала додолу
На піжмурці в колу.
Лічилки
Раз, два, три, чотири,
Мене грамоті учили –
І читать, і писать,
І на конику скакать.
Ходить бусол по болоту
Кличе хлопців на роботу.
Хлопці кажуть – не хочу!
Бусол каже – заплачу!
- На чому стоїш?
- На камені,
- Що п’єш?
- Квас
- Ану злови нас.
- На чому стоїш?
- На камені,
- Що п’єш?
- Квас
- Ану злови нас.
Стоїть півень на току
у червонім чобітку
Будем півника просити:
ходи жито молотити.
П’ять зайчаток вийшли з дому.
Спершу стали по одному,
Потiм – в пари, топчуть снiг,
Хто без пари – геть побiг.
