Вірші та загадки про зиму для малят

Вірші та загадки про зиму для малят

Не за горами пора урочистих ранків і зустрічі Діда Мороза, а щоб як слід підготуватися, за старою традицією потрібно вивчити гарний віршик про зиму і розгадати кілька «зимових» загадок! Ми зробили для вас добірку з найбільш святкових віршів і загадок, вчіть разом з дітками!

ЗАГАДКИ


Прийшла до нас бабуся
у білому кожусі.
Поля причепурила –
Пухнастим снігом вкрила.
Відгадайте, хто вона,
Ця бабуся чепурна?
(Зима)


Холодна,
біла,
Ліс оголила.
Скувала річку,
Струмок спинила.
(Зима)


Кружляє ніжно білий пух,
Міняє зайчик свій кожух,
Вдягає лиска рукавички,
Співають весело синички,
Ведмідь в барлозі вже дріма,
Яка пора скажіть? …
(Зима)


Сніг на полях,
Лід на річках,
Хуга гуляє,
Коли це буває.
(Зимою)


Під подушкою пакунки –
Миколайчика дарунки.
Трішки ще й почне свій лік,
Не старий, а Новий рік!
(Грудень)


Стало біло навкруги —
Я розтрушую сніги,
Наганяю холоди,
Води сковую в льоди,
В дружбі з дітьми я всіма.
Здогадались? Я….
(Зима)


Я падаю на ваші хати.
Я білий-білий, волохатий.
Я приліпаю вам до ніг
І називаюсь просто….
(Сніг)


Зірка сніжно-біла
на рукав мені злетіла,
Поки ніс її сюди,
стала краплею води.
(Сніг)


Біле, як сорочка,
Пухнасте, як квочка.
Крил немає,
А гарно літає.
Що це за птиця,
Що сонця боїться?
(сніг)


На долоню зірка впала,
Я дмухнув – вона розтала.
То не зірка вже, краплинка,
А була вона … (сніжинка)


Холодна, біла,
Ліс оголила,
Скувала річку,
Струмок спинила.
(Зима)


Чудо-сани прилетіли,
Скакуни в тих санях білі.
В санях тих сидить цариця
Білокоса, білолиця.
Рукавом махає,
Сріблом все вкриває.
(Зима)


Їжачок на неї схожий,
На ній листя не знайдеш.
Як красуня, струнка,
А на Новий рік – важлива.
(Ялинка)


По стежині, по дорозі
Бігти я у них не в змозі,
По снігу не йдуть як слід:
До вподоби – тільки лід.
(Ковзани)

ВІРШІ ПРО ЗИМУ


Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.


Зимонько, голубонько
В білім кожушку,
Любимо ми бігати
По твоїм сніжку.
Всім рум’яниш личенька
Ти о цій порі
І ладнаєшь ковзанки
В нашому дворі.


Котик вибіг за ворота,
А на вулиці — зима!
Білий сніг і білий котик –
І кота немов нема!
Лиш на кінчику хвоста
Видно плямку у кота.


Сіє, віє, завіва
Снігом завірюха,
А у зайчика, хоч плач.
Дуже змерзли вуха.
Він і валянки узув,
І вдягнув кожуха,
А з-під шапки, ну, хоч плач.
Виглядають вуха. —
І чого ти зажуривсь? —
Цокотять синички. —
Ти б собі вдягнув на вуха
Теплі рукавички!


Ну й бо ж снігу намело —
Стало білим все село.
Біла стежка, біла річка,
Біла вишня і смерічка,
Біла хата, білі коні,
Тільки носики червоні.


Летять, летять сніжинки
На поле, ліс і сад,
Веселий свій таночок
Танцює снігопад.
Надворі – лютий холод,
Тепла давно нема.
Заліз в копичку зайчик
І солодко дріма.
Мете хвостом лисичка
Сніжок біля сосни.
В барлозі спить ведмедик,
Солодкі бачить сни.


Ой, летять, летять сніжинки
На будинки, на ялинки,
На дороги, на поля —
Біла-біла вся земля!
Сніг лапатий, сніговій…
Здрастуй, свято — Рік Новий!
Вийшов Дід Мороз з хатинки,
Зупинивсь біля ялинки,
Нас чекає на сніжку
В срібно-білім кожушку.
У вогнях ялинка сяє,
А Снігуронька співає: —
Люба зимонько-зима!
Веселіш, як ти, нема!


В лісі випав білий сніг,
Наступає новий Рік.
Стали думати звірята,
Як зустріти добре свято. —
Ось ялинка зелененька,
Ні велика, ні маленька.
Ми прикрасимо її,
Заспіваємо пісні.
Білка принесла горішки,
Їжачок гриби та шишки,
Ведмежатко — пряники
Та смачні медяники.
Дятли, снігурі й синиці
Посідали на ялинці.
І сказали: «Пишну хвою Ми прикрасимо собою».
Дуже гарна і розкішна
У звірят ялинка вийшла!


Новий Рік, Новий Рік іде землею
В чистім полі без доріг, без доріг,
Світять зорі понад нею,
Розсіває срібний сніг.
Новий Рік, Новий Рік іде горами
У червоних чобітках, чобітках.
Сяють ясними вогнями
Скрізь ялинки по хатах.


Ой, весела в нас зима,
веселішої нема –
грає срібними зірками,
в’ється синіми димками,
снігом землю обійма.
Ой струнка ялинка в нас!
Скільки грає тут прикрас!
Ми зібралися юрбою,
разом з піснею новою
рік новий зустріти час!


За віконцем зимонька
Снігу намітає,
А дитяче серденько
В мріях завмирає.
Бо, либонь, опівночі
Дід Мороз зайде.
Купу подаруночків
Під гілки складе!
Тож в чеканні солодко
Серце завмирає,
Дитинча замріяне
Дивини чекає…


Ой у лісі лист зів’яв!
Білий сніг у лісі впав
На дубочки молоденькі,
На ялинки зелененькі.
Притрусив сніг доріжки,
Всі горбочки, моріжки.
Біло-біло в лісі стало —
Так багато снігу впало!


Ми сьогодні — снігопади
У снігу – дахи і сходи.
Небо – дзвінкомолоде.
Ми сьогодні – снігоходи:
Ті, хто вулицями йде.
Славно Києвом гуляти –
Навпрошки і по стежках.
Ми сьогодні – снігокати:
І на лижах, й на санках.
Можна, посмішки заради,
Збігти й задом наперед.
Ми сьогодні – снігопади:
Всі, хто падає в замет.
Морозенко невеликий.
Не хурделить, не мете.
Крізь заплющені повіки:
Сонце – теплозолоте.


Зимонько, де ти?
Намети замети.
Ми тебе стрічатимем
З лижами й санчатами,
З ковзанами на льоду.
А зима гукає:
— Йду!


Ой, не жарти,
не сміх —
Уночі випав сніг.
Вийшов рано в двір Гусак,
Міряв сніг і так і сяк.
І поважно мовив він:
— Випав сніг до колін.
Качка снігом побрела:
— Ках! Тут буде до крила!
Як поміряв Горобець
По двору з кінця в кінець
Із підстрибом — гоп та гоп!
Каже: — Сніг — по самий дзьоб!

Джерело