Соціальні мережі рясніють щасливими історіями материнства. Майбутні мами дивляться на них і свято вірять, що справжнє щастя в житті вони відчують лише народивши дитину. Але на жаль, так трапляється не завжди… Буває, жінка стає матір’ю і не відчуває обіцяної радості. Чому? Причин цього явища кілька.
Жінки пізніше стають матерями
Усього кілька десятків років тому мамами ставали у віці 21-23 років, а зараз багато хто вперше народжує після 26 і навіть після 30 років. Люди прагнуть «влаштуватися» у житті, досягти матеріальних благ, здобути освіту. Загалом, це позитивна тенденція, але до 30 років жінка звикає до певного способу життя. Їй складно впустити у свій побут немовля, яке здатне «висадити в повітря» і перевернути усталений побут.
Звідси внутрішній дисонанс: жінка хоче дитину і думає, що готова до цього, а звичка ставити себе (кохану людину, домашнього улюбленця, спілкування з друзями) на перше місце не поступається.
Завищені очікування
Перфекціонізм – найлютіший ворог молодих батьків. Майбутні мами планують все до найдрібніших деталей: як народжуватимуть, годуватимуть дитину, розраховують, яким буде малюк. Але передбачити абсолютно все неможливо.
Батьки можуть вибрати лікарню та лікаря, але вони не в змозі «запрограмувати» природу та «підкорити» процес пологів своєму бажанню. Якщо процес йде, не як розраховувала жінка (наприклад, замість природних пологів довелося робити кесарів розтин), то у неї розвивається комплекс, мама незадоволена собою.
Чекати чогось від новонародженого малюка – безглуздо, адже це окрема людина зі своїми особливостями організму, а не рожевий карапуз з картинки.
Комплекс відмінниці
Жінки, які звикли контролювати все у своєму житті, думають, що зможуть утримати позиції з появою малюка. Але без досвіду спілкування з дітьми не можна одразу стати «супермамою».
Ідея, що все потрібно робити на «відмінно», шкідлива. Мама прагне підкорити собі ситуацію, намагається діяти за вивченими інструкціями, а якщо щось йде не так, починає нервувати, критикувати себе. У результаті радість від материнства випаровується.
Відсутність досвіду
Якщо жінка не стикалася з немовлятами до того, як стати матір’ю, її чекають проблеми. За статистикою, найлегше виховання першої дитини дається тим, хто контактував з дітьми раніше, але не був ними обтяжений (наприклад, допомагав доглядати братів і сестер, племінників, малюків друзів).
Без фактичного досвіду та уявлення, що таке дитина у реальному житті, вчитися всьому доводиться самостійно, а це непростий шлях.
Пропаганда та антипропаганда у ЗМІ
У світі існує дві діаметрально протилежні позиції. Одна говорить, що діти – це безумовне щастя і обіцяє безтурботне материнство з масою красивих фотографій в обліковому записі соцмережі. Інша налаштовує на негативний лад та розповідає лише про труднощі, з якими стикаються батьки.
І перша, і друга позиції збивають з пантелику людей, які готуються до відповідального кроку – народження дитини, адже в обох немає істини. А правда знаходиться десь посередині, і вона набагато прозаїчніша за промовисті висловлювання у ЗМІ. Поява та розвиток малюка – це природний процес, зі своїми радощами та складнощами.
Як підготуватися до народження першої дитини
Не намагайтеся планувати все заздалегідь. Потрібно виявити і викоренити із себе перфекціонізм, оскільки це «стіна» з уявлень і очікувань, за якою важко побачити реальну дитину.
Поєднуйте практичні та теоретичні навички. Корисним буде спілкування з жінками, які вже мають дітей. Це може бути знайома, родичка, нова подруга.
Знайти “компанію за інтересами”. Існують батьківські курси, форуми в інтернеті, а також дитячі майданчики та черги до лікаря, де можна зав’язати розмову з іншою матусею.
Завітайте до батьківських курсів. Це один із найефективніших способів підготовки. Тренери розкриють побутові та психологічні нюанси, допоможуть «зануритися» у процес, вивчити його.
Наостанок: мамами не стають відразу, і ніякий «інстинкт» не здатний розвинутись у мить. Це наука, яка осягається крок за кроком, поступово. Материнська мудрість, вміння розуміти малюка без слів приходять із досвідом, тому жінка повинна дати собі можливість вчитися, відкрити розум і серце для нового етапу життя, в якому, крім неї, є дитина.
