Зараз у дитячих садках, групах у Фейсбуці та в будь-якому місці, де збираються дві й більше мам, активно обговорюється тема раннього розвитку. Модні журнали та блогери складають свої топи розвиваючих ігор, рекламують дорогі та мегакорисні іграшки, а дітям з пелюшок пропонують картки Домана, сортери, пазли й пальчикові фарби. А часу у вас — хіба що допити ранковий чай десь після обіду, коли дитина засне. Чи дійсно корисні всі ці розвивашки, як ми звикли вважати, та чи варті вони витрачених ресурсів?
Доводи «за» і «проти»
Вважається, що ранній розвиток став популярним після виходу книги Масару Ібука «Після трьох уже пізно». У ній автор розповідає про те, що діти до трьох років можуть просто вивчати мови, вчаться писати, рахувати та грати на музичних інструментах. А після цього «вже запізно» й на засвоєння тих же знань і навичок знадобиться більше сил і часу. Розглянемо всі плюси й мінуси такого розвитку.

Аргументи «за»
Перш за все, заняття з маленькими дітьми навчають їх взаємодії з навколишнім світом, розвивають моторику рук, котра, до речі, відповідає за мовлення. Так мозок малюка стає більш пластичним, збільшується кількість нейронних зв’язків, а це — ознака високого інтелекту. Ще кілька плюсів:
- Спілкування з батьками. Неважливо, чим ви займаєтеся: малюєте, ліпите, розглядаєте картинки, вчите букви або просто граєтесь, ви перебуваєте поруч з дитиною та приділяєте їй увагу.
- Запам’ятовування нової інформації. З книг і мультиків діти дізнаються про те, як виглядають тварини, що вони їдять, як називаються дерева, квіти тощо. Все це розширює кругозір.
- Звикання до навантаження. Якщо займатися з малюком регулярно, це допомагає йому звикнути до процесу навчання і в майбутньому йому буде простіше вчитися в школі.
- Отримання навичок. Якщо ви не вчите малюка рахувати й читати, а готуєте його до подальшого навчання (в процесі ігор розвиваєте логіку, мовлення, мислення), в майбутньому, коли прийде час, це допоможе йому легко оволодіти навичками письма, читання, рахунку.
- Розкриття потенціалу. З перших років життя ви можете помітити, що дитині подобається запам’ятовувати й розповідати вірші або, навпаки, їй цікаві фігури, кольори, літери. Якщо побудувати заняття з урахуванням інтересів малюка, вони принесуть користь.
Аргументи «проти»
Деякі діти з задоволенням займаються в ранньому віці, та часто буває й так, що малюкові зовсім не потрібен новий сортер, пазл чи інша модна іграшка. Він уже розкидав всі деталі й проїхався по ним улюбленою машинкою. Через це, звичайно, у мам виникає почуття провини: я все роблю не так, мало з ним займаюся, потрібно більше й старанніше. В результаті:

- Всі отримують стрес. Адже замість того, щоб знову розглядати жирафа та слона, дитина хоче просто стрибнути в калюжу або побудувати вежу з конструктора. Плюс вона відчуває ваш стрес, сумніви, почуття провини, нервує сама та ще більше псує настрій вам. Виходить замкнуте коло.
- Порівняння з іншими дітьми. Для багатьох батьків ранній розвиток зводиться до змагання з мамами з дитячого майданчика. І якщо «Марійка вже цитує Чуковського, значить, і нам потрібно не відставати». Ну той що, що їй вже п’ять, а вашому карапузові всього півтора?
- Дитинство за дужками. Ігри, веселощі, безтурботність — все це лишається непрожитим, поки ви поспішаєте з дитиною з англійської на математику і потім ще на танці. Ховатися, бігати, падати — у два роки все це потрібно дитині більше, ніж англійська.
- Відсутність спонтанної гри. Кожна дитина повинна вміти займати себе сама: придумати нову гру, вибрати іграшку й вирішити, що з нею робити. Все це формує уяву, фантазію, мислення. Для цього дітей потрібно залишати наодинці з собою, чого мами-шанувальниці раннього розвитку намагаються не робити. Адже вони розвивають малюка кожну хвилину.
- Нав’язування інтересів. Якщо дитина не може навчитися рахувати у два роки, як сусідська Марійка, вона не виправдовує очікувань батьків. При цьому її справжні бажання, наприклад, послухати казку, лишаються непоміченими.
- Невідповідність витрат і результатів. Важко заздалегідь передбачити, яка методика розвитку підійде вашій дитині. Найчастіше буває так, що батьки самі в процесі гри можуть навчити її більшого, ніж педагоги в розвивашці за дві години на тиждень.
- Сумнівний результат. Є дослідження, в ході якого діти, з якими займалися раннім розвитком (читанням, писанням, рахунком, мовами), в школі вчилися не краще однолітків, які розвивалися відповідно до віку. Однокласники швидко все надолужили, тому що їхній мозок був готовий до сприйняття цієї інформації.
- Небажання вчитися. Одні діти звикають до занять і охоче продовжують вчитися. Але є й ті, кого змушували щось запам’ятовувати в той час, коли хотілося стрибати й бігати. Якщо дитина не готова або не хоче, такий ранній розвиток може відбити інтерес і бажання вчитися. Особливо якщо сварять за помилки.
Чи варто поспішати?
Як правило, діти, з якими посилено займалися з дитячого віку, приблизно в той же час, що й однолітки, вчаться сідати на горщик, розмовляти, ходити. Читати й рахувати, звичайно, можна навчитися в 3–4 роки — для цього знадобляться зусилля. А ось потім, через пару років, цього навчаться всі діти в школі. І не факт, що ті, хто вміли все це робити в 3, будуть краще вчитися в 7. Тож чи варто поспішати, якщо свого часу дитина все одно всього навчиться?
Спробуйте самі
Щоб остаточно зважити всі «за» і «проти», пропонуємо такий експеримент. Якщо ви прихильниця активного раннього розвитку, спробуйте все те, що ви пропонуєте дитині, на собі: вивчайте мову програмування PHP та італійську, мереживоплетіння, фігурне водіння літака. Для загального розвитку не завадить. І так, ви праві: тварини, форми й кольори — це простіше. Але ж і вам не 7 місяців.

Швидше за все, ви засвоїте якусь частину цієї інформації й через пару місяців благополучно забудете її. Просто тому що вона вам не потрібна. Те ж відбувається і з дітьми: їхня пам’ять, мов губка, вбирає все, що ви їй пропонуєте. А потім, якщо інформація буде неактуальна, все забудеться з таким же успіхом.
На шкоду здоров’ю
Якщо смикати паросток, щоб допомогти йому швидше рости, його можна пошкодити. Так само і з дітьми. Не треба поспішати — спирайтеся на природний потенціал. Якщо дитині цікаві фігури й букви, займайтеся стільки, скільки захоче вона сама. А якщо ні — не примушуйте.
Пропонуючи заняття, які не відповідають віку, ви йдете проти природи й можете пропустити те, що дійсно необхідно зараз. Поки ви вирішуєте логічні завдання та вчите цифри, малюк мало бігає, стрибає, не освоює простір, не досліджує можливості свого тіла.
Пізніше, у 7–9 років, такий ранній розвиток може привести дитину до нейропсихолога, який спробує розвити потрібні області за допомогою вправ. Але звичайно, вони не зрівняються з природним процесом — тим самим, який був упущений через бажання випередити всіх у розвитку.





