Що чекати від пізнього материнства
Верхня межа віку народження дітей з розвитком медицини неухильно відсувається. І все-таки пізнє материнство має свої особливості та свої проблеми. Далі — три неминучі сценарії пізнього материнства.
Суспільна думка
Суспільство схвалює будь-який прояв молодості як способу життя і думки, будь-яке прагнення цього. Але не пізнє материнство. Чому? Тому що це колективний несвідомий страх за потомство, за його здоров’я та безпеку. Природа вселяла його людям у давнину. У тому, що стосується дітонародження, ми прагнемо загальноприйнятих і перевірених часом норм. У цій сфері зберігаються уявлення про відповідний та невідповідний вік, про те, що є «вчасно» і що є «не вчасно».
Жінка, чиє рішення стати мамою суперечить цим уявленням, ймовірно, відчуватиме на собі складний емоційний настрій оточуючих. Ні, не осуд, скоріше, певний сумнів, здивування та напруженість. І багатьом майбутнім мамам це заважає почуватися гармонійно. До такого стану справ варто бути готовими. Щоб кожне запитання: «А чи не пізно?», кожен здивований погляд не викликав почуття образи чи протесту. Щоб не витрачати емоції даремно і зосередитись на тому, що є головним.
Рівень розвитку
Зміна активності, емоційності, швидкості реагування все це неминуче. Це буває не так помітно, коли люди живуть у звичайному режимі самі регулюють навантаження. Але дитина змінює умови існування кардинально, турботи про неї вимагають застосування величезної кількості сил.
Чим старші батьки, тим спокійніша поведінка дітей. Це вплив виховного середовища. Батьки демонструють стриманіші емоції, більш рівне ставлення до різних ситуацій. Їх мова, рухи, міміка м’якші, і навіть галасливі ігри у виконанні тих, кому за сорок, не такі вже й галасливі. Діти несвідомо всі ці риси переймають, звикають до такого способу життя. Вони більшою мірою бувають схильні до споглядальних розваг, раніше за інших починають читати, малювати, вивчати напам’ять вірші.
Страх за дитину
Молодому віку властива установка, що отримала назву у психології «нереалістичний оптимізм». Все буде добре попри все. Думки про майбутнє у старших людей можуть бути теж позитивними, але в них більше тверезого погляду і зв’язку факторів. У сфері батьківства така закономірність також існує. Чим доросліші люди, тим більше у них переживань про майбутнє своїх дітей. І ці переживання дуже детальні. Як ми виглядатимемо, коли дитина закінчить школу? Чи будемо здорові, щоб самим постійно дбати? Чи не буде він уникати нас? Щось з нами трапиться — хто його підтримає? Як він взагалі переживає, що він має таких батьків? Якщо такі питання нав’язливі, то справа, скоріше, не просто прагнення подбати і створити хороші умови.
Вік батьків, звичайно, має значення та впливає на виховання. Але зовсім не в значенні “погіршує, ускладнює”. Відносини – складна та багатогранна структура, і всі фактори взаємозалежні. Емоції, слова, погляди, готовність вислуховувати, розуміти і приймати, вміння дивитися на ситуації з різних позицій, здатність радіти і демонструвати позитивний погляд на світ — все впливає на те, чи складуться довірчі відносини з дитиною і чи буде вона щасливою. І це, погодьтеся, не залежить від того, скільки батькам років.
