Проблеми з психічним здоров’ям завжди були присутні в житті людей, проте часто залишалися непоміченими через швидкий темп життя та постійну зайнятість. Ізоляція, наприклад, під час пандемії, виявила, що багато хто відчуває не лише брак любові, а й справжню ненависть до себе.
Лікар-реаніматолог Науман Наїм підтверджує цю тенденцію. Він розповідає про численних пацієнтів, які страждали від важкої депресії та навіть намагалися покінчити життя самогубством. Крім того, багато хто з них мав проблеми із залежностями. За словами лікаря, спільною рисою всіх цих людей була відсутність самоповаги та глибока ненависть до себе.
Наїм вважає, що причина такого стану криється у втраті індивідуальності. Більшість людей не знають, ким вони є насправді, оскільки їхня ідентичність формується під впливом зовнішніх факторів: сім’ї, друзів, школи, суспільства в цілому. Ми часто живемо не своїм життям, а намагаємося відповідати чужим очікуванням.
Коли на нас постійно впливають різноманітні зовнішні чинники, ми втрачаємо зв’язок зі своїми внутрішніми бажаннями та потребами. Замість того, щоб слідувати за покликом серця, ми часто обираємо шлях, який нам нав’язують інші. Це призводить до відчуття незадоволеності, порожнечі та, зрештою, до ненависті до себе.
Науман Наїм висловлює занепокоєння щодо надмірної залежності від зовнішнього світу. Він вважає, що якщо ми продовжимо жити, постійно орієнтуючись на чужі очікування та стандарти, то ризикуємо втратити зв’язок зі своєю справжньою сутністю.
Коли ми перестаємо розуміти, хто ми є насправді, і починаємо ототожнювати себе з роллю, яку нам відводить суспільство, то всередині нас зароджується ненависть до себе.
Лікар пропонує почати зміни з маленьких кроків. Він рекомендує виділяти час для себе, відключатися від зовнішніх подразників і звертати увагу на свої внутрішні відчуття. Медитація або прогулянка на природі можуть стати першими кроками на шляху до самопізнання.
За словами Наїма, коли ми починаємо досліджувати себе, то розуміємо, що наша справжня природа є набагато глибшою і красивішою, ніж ми собі уявляли.
Ми усвідомлюємо, що все це життя ми наслідували когось іншого, а не жили власним життям. Саме це самопізнання і приводить до любові до себе та подолання внутрішніх конфліктів.
